Зміст

Консультант

Гіперосмолярний гіперглікемічний стан Гіперосмолярний гіперглікемічний стан — загрозлива для життя патологія, що потребує невідкладної допомоги.

Ґрунтована на доказах патогенетична терапія розсіяного склерозу Метою ефективної патогенетичної терапії при розсіяному склерозі є зниження частоти і важкості загострень, скорочення їх тривалості, обмеження побічних ефектів, полегшення симптомів, запобігання прогресуванню інвалідизації і стимулювання відновлення уражених тканин.

МЕДИЦИНА, ЯКА БАЗУЄТЬСЯ НА ДОКАЗАХ

Переносимість бета-блокаторів літніми пацієнтами з хронічною серцевою недостатністю: дослідження COLA ІІ Хронічна серцева недостатність є серйозною проблемою охорони здоров’я, вона і надалі супроводжується високою смертністю, частими госпіталізаціями, зниженням якості життя та серйозним навантаженням на пацієнтів, їхні сім’ї та систему охорони здоров’я.

“Класові” ефекти та критерії вибору оптимального інгібітору ангіотензин-перетворюючого ферменту Оцінка співвідношення “класових” ефектів препаратів та їх особливих фармакологічних властивостей — одна з ключових проблем сучасної фармакотерапії.

Оральні антикоагулянти в пацієнтів з ішемічною хворобою серця У цій статті представлено результати недавніх досліджень і чіткіше окреслюється роль оральних антикоагулянтів у пацієнтів з ІХС.

Міжмолекулярні відмінності інгібіторів 3-гідрокси-3-метилглютарил Коензиму А редуктази сприяють різним фармакологічним і плейотропним ефектам Результати цього аналізу свідчать, що хоча статини мають спільну фармакологічну ціль, для них характерні важливі міжмолекулярні відмінності, що сприяють певній для кожного препарату ефективності, безпеці і плейотропним ефектам (протизапальним, ендотеліальним, антиоксидантним властивостям).

РАНДОМІЗОВАНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Телмізартан/гідрохлортіазид порівняно злозартаном/гідрохлортіазидом прилікуванні пацієнтів з гіпертензією легкого і середнього ступеня важкості

VADEMECUM

Новий стандарт лікування синдрому гострої бронхіальної обструкції Один з напрямків фармакології майбутнього полягає в максимальному накопиченні препарату у хворому органі, який саме і потребує цього препарату.

Жовтень
2005
Том XIX
Число 4