Відмінність впливу гіпотензивних препаратів
на центральний тиск в аорті і клінічні наслідки.
Принципові результати дослідження CAFE
(Conduit Artery Function Evaluation)

Скорочений виклад

B. Williams, P. S. Lacy, S. M. Thom et al. (дослідники CAFЕ, від імені дослідників ASCOT)
Circulation. 2006; 113

Коли артеріальний тиск вимірюють загальноприйнятим методом на плечовій артерії, то роблять припущення, що ці показники точно відображають тиск у центральній циркуляції. Це припущення підтримується переконливими доказами, що параметри тиску у плечовій артерії є потужними предикторами структурного пошкодження серцево-судинної системи, захворюваності і смертності. Однак параметри центрального тиску в аорті і навантаження на лівий шлуночок визначаються не лише серцевим викидом і резистентністю периферичних артерій, але також жорсткістю кондуїтних артерій і часовими параметрами та амплітудою відбиття хвиль тиску. Короткотермінові дослідження засвідчили, що різні класи гіпотензивних препаратів можуть мати дуже відмінні ефекти на морфологію пульсової хвилі і, таким чином, на параметри центральної гемодинаміки, незважаючи на подібний вплив на показники тиску у плечовій артерії. Це спостереження додає актуальності суперечці про те, яку частку позитивного ефекту від призначення гіпотензивних препаратів у клінічних дослідженнях можна пояснити власне зниженням артеріального тиску, а яку — альтернативними механізмами, що не пов’язані з АТ. Такі дебати є фундаментальними, оскільки вони визначають принципи лікування артеріальної гіпертензії у клінічній практиці.

До останнього часу ми практично не мали даних з великомасштабних клінічних досліджень стосовно якихось інших показників, крім періодичних вимірів артеріального тиску на плечовій артерії. І це незважаючи на той факт, що з’являється все більше даних про те, що центральний тиск в аорті може бути незалежним предиктором структурного пошкодження серцево-судинної системи і клінічних наслідків.

Тому необхідно було провести клінічне дослідження, щоб визначити, чи різні стратегії стосовно зниження АТ будуть мати різні ефекти на центральний тиск в аорті і, як наслідок, на серцево-судинні наслідки, незважаючи на подібний ефект на параметри тиску у плечовій артерії. Тому ми запланували проведення дослідження CAFE (Conduit Artery Function Evaluation) як великого субдослідження в рамках дослідження ASCOT. Дослідження ASCOT було ідеальним для досягнення цієї мети, оскільки в ньому проспективно оцінювали вплив двох різних стратегій зниження АТ: загальноприйнята терапія (атенолол ± тіазид) і сучасна терапія (амлодипін* ± периндоприл) у 19 257 пацієнтів з гіпертензією. Дослідження CAFЕ забезпечує першу оцінку в межах великого дослідження, в якому оцінювались серцево-судинні наслідки, впливу двох різних схем зниження АТ на показники центрального тиску в аорті та інші гемодинамічні параметри.

Наперед визначеною первинною метою дослідження CAFЕ було перевірити гіпотезу, що різні схеми зниження АТ будуть чинити різний вплив на центральний тиск в аорті, незважаючи на подібний вплив на показники тиску у плечовій артерії. Вторинним завданням дослідження CAFЕ було оцінити, чи є взаємозв’язок між параметрами центрального тиску в аорті і серцево-судинними наслідками в межах когорти дослідження CAFЕ. У цій статті описуються принципові результати дослідження CAFЕ.

МЕТОДИ

Залучення пацієнтів

Підлягали залученню в дослідження CAFЕ пацієнти, яких вже було включено в дослідження ASCOT. Залучати пацієнтів розпочали в 2001 році і загалом у 5 центрах дослідження ASCOT включили 2199 пацієнтів. Залучати пацієнтів розпочали через 1 рік після завершення рандомізації в дослідженні ASCOT**, коли пацієнти вже отримували стабільне лікування.

Процедури

У дослідженні CAFЕ використовували апланаційну тонометрію променевої артерії й аналіз пульсової хвилі, щоб розрахувати центральний артеріальний тиск та інші параметри із застосуванням системи SphygmoCor. Показники апланаційної тонометрії отримували при планових візитах дослідження ASCOT. Нашим завданням було отримати принаймні 2 виміри для кожного учасника дослідження CAFЕ протягом часу спостереження в дослідженні ASCOT. На момент завершення дослідження CAFЕ в середньому на одного пацієнта було отримано 3,4 виміру, причому цей показник не відрізнявся між групами лікування. Середній час спостереження після первинного виконання тонометрії становив 3 роки.

Виміри артеріального тиску на плечовій артерії й аналіз пульсової хвилі на променевій артерії

Артеріальний тиск на плечовій артерії вимірювали із застосуванням напівавтоматичного осцилометричного приладу. Після 5 хвилин спокою АТ вимірювали 3 рази через 5-хвилинні інтервали. З останніх двох вимірів вираховували середнє. Після останнього виміру АТ на плечовій артерії на тій самій руці реєстрували криві тиску на променевій артерії протягом 10 секунд за допомогою тонометра Міллара. Криві тиску після цього обробляли за допомогою спеціальних програм. Розраховувалась усереднена крива тиску на променевій артерії, після чого отримували відповідну криву центрального тиску в аорті (див. рис. 1).

img 1

Рис. 1. Гемодинамічні параметри, отримані при аналізі кривої центрального тиску в аорті. Т0 — час початку кривої тиску; Т1 — тривалість від початку кривої тиску до першого піку/плеча (крива тиску, що поширюється на периферію); Т2 — тривалість від початку кривої тиску до другого піку/плеча (відбита хвиля тиску); ED — тривалість викиду або тривалість від початку кривої тиску до закриття аортального клапана (інцизура); SP — центральний систолічний тиск в аорті; DP — центральний діастолічний тиск в аорті; Р1 — відмінність висоти між мінімальним тиском і тиском у момент першого піку/плеча (Т1); підсилення (дельта Р) — відмінність між максимальним тиском (центральний систолічний тиск в аорті) і тиском у момент першого піку/плеча (висота Р1); РР. — пульсовий тиск; Aix — індекс підсилення.

РЕЗУЛЬТАТИ

Демографічні дані

В остаточний аналіз у дослідженні CAFЕ включили 2073 пацієнтів. Між двома гілками лікування в дослідженні CAFЕ не було суттєвих відмінностей, і ці групи також не відрізнялись від усієї групи учасників дослідження ASCOT. Вихідний артеріальний тиск на плечовій артерії в учасників дослідження CAFЕ був 160/93 мм рт. ст. і він був дещо нижчим, ніж у загальній популяції дослідження ASCOT.

Гемодинамічні дані

У кінці дослідження CAFЕ артеріальний тиск на плечовій артерії був подібний між двома групами лікування і він суттєво знизився порівняно з вихідним: –26/–13,8 мм рт. ст. для групи атенолол ± тіазид на противагу –27,8/–15,7 мм рт. ст. для групи амлодипін ± периндоприл (див. табл.). На момент завершення дослідження 85% пацієнтів з групи амлодипін±периндоприл і 80% пацієнтів з групи атенолол±тіазид залишались на лікуванні, на яке їх первинно рандомізували. Більшість пацієнтів (95%) отримували принаймні 2 гіпотензивні препарати. Лише 3,5% пацієнтів із групи атенололу і 7% пацієнтів з групи амлодипіну залишались на монотерапії протягом усього дослідження CAFЕ.

Таблиця. Гемодинамічні параметри і параметри аналізу пульсової хвилі
за гілками лікування в когорті дослідження CAFЕ

Параметр Атенолол Амлодипін Відмінність (Атенолол—Амлодипін) Статистика t тест (Р)

Периферичний САТ, мм рт. ст.

133,9 (133; 134,7)

133,2 (132,5; 133,8)

0,7 (–0,4; 1,7)

0,2

Периферичний ДАТ, мм рт. ст.

78,6 (78,1; 79,1)

76,9 (76,4; 77,4)

1,6 (0,9; 2,4)

<0,0001

Периферичний ПТ, мм рт. ст.

55,3 (54,6; 56)

56,2 (55,6; 56,9)

–0,9 (–1,9; 0)

0,06

ЧСС, уд./хв.

58,6 (58; 59,2)

69,3 (68,6; 69,9)

–10,7 (–11,5; –9,8)

<0,0001

Центральний САТ, мм рт. ст.

125,5 (124,7; 126,3)

121,2 (120,5; 121,9)

4,3 (3,3; 5,4)

<0,0001

Центральний ДАТ, мм рт. ст.

79,1 (78,6; 79,6)

77,8 (77,3; 78,3)

1,4 (0,6; 2,1)

0,0002

Центральний ПТ, мм рт. ст.

46,4 (45,7; 47,1)

43,4 (42,8; 44)

3,0 (2,1; 3,9)

<0,0001

Індекс підсилення, %

31,9 (31,3; 32,4)

25,3 (24,8; 25,9)

6,5 (5,8; 7,3)

<0,0001

Підсилення, мм рт. ст.

15,4 (14,9; 15,8)

11,5 (11,2; 11,9)

3,8 (3,3; 4,4)

<0,0001

Висота Р1, мм рт. ст.

31 (30,6; 31,5)

31,9 (31,5; 32,3)

–0,8 (–1,4; –0,3)

0,003

Підсилення пульсового тиску, співвідношення

1,21 (1,2; 1,21)

1,31 (1,3; 1,32)

–0,11 (–0,12; –0,1)

<0,0001

Т1, мс

109,2 (108,5; 109,9)

106,5 (106; 107)

2,7 (1,8; 3,5)

<0,0001

Т2, мс

234,1 (232,8; 235,4)

215,2 (214; 216,4)

18,9 (17,1; 20,7)

<0,0001

ED, мс

322,5 (321; 324)

302,8 (301; 304)

19,7 (17,5; 22,0)

<0,0001

DD, мс

732,8 (724; 742)

588,1 (581; 595)

144,7 (133,1; 156,2)

<0,0001

САТ — систолічний АТ; ДАТ — діастолічний АТ; ПП — пульсовий тиск; Т1 — тривалість від початку кривої тиску до першого піку/плеча (крива тиску, що поширюється на периферію); Т2 — тривалість від початку кривої тиску до другого піку/плеча (відбита хвиля тиску); ED — тривалість викиду або тривалість від початку кривої тиску до закриття аортального клапана (інцизура); Р1 — відмінність висоти між мінімальним тиском і тиском у момент першого піку/плеча (Т1); підсилення (дельта Р) — відмінність між максимальним тиском (центральний систолічний тиск в аорті) і тиском у момент першого піку/плеча (висота Р1); DD — діастолічна тривалість (тривалість від інцизури до завершення кривої тиску) (див. рис. 1).

На рисунку 2 продемонстровано репрезентативні усереднені криві тиску на променевій артерії і результуючу отриману криву центрального тиску в аорті від індивідуальних пацієнтів з подібними показниками АТ на плечовій артерії, які отримували монотерапію атенололом або амлодипіном. Ми бачимо чіткі відмінності в морфології як кривої артеріального тиску на променевій артерії, так і кривої центрального тиску в аорті. Монотерапія атенололом асоціювалась із більш широкою кривою периферичного тиску і більш вираженим пізнім систолічним піком на кривій центрального тиску в аорті.

img 2

Рис. 2. Приклади периферичних (А) і відповідних отриманих кривих центрального тиску в аорті (В) від пацієнтів однакового віку, яких лікували атенололом (суцільна лінія) або амлодипіном (штрихова лінія) у вигляді монотерапії і які досягли еквівалентних показників атеріального тиску на плечовій артерії.

Первинні результати

Показники систолічного АТ на плечовій артерії й отримані показники центрального систолічного тиску в аорті в різні часові точки протягом дослідження CAFЕ представлено на рисунку 3. Підсумоване навантаження артеріальним тиском для кожної групи лікування також представлено як середня площа під кривою (ППК) для кожного параметру. Незважаючи на несуттєві відмінності у показниках артеріального тиску на плечовій артерії протягом дослідження CAFЕ (відмінність ППК 0,7 мм рт. ст.; 95% ДІ –0,4 до 1,7; Р = 0,2), отримані показники центрального систолічного тиску в аорті були суттєво нижчими у групі, яка отримувала амлодипін±периндоприл (відмінність ППК 4,3 мм рт. ст.; 95% ДІ 3,3 до 5,4; Р<0,0001) (рис. 3). Мало того, ці відмінності між показниками АТ на плечовій артерії і показниками центрального тиску в аорті спостерігались протягом усього дослідження CAFЕ.

img 3

Рис. 3. Верхній рисунок: артеріальний тиск на плечовій артерії (суцільні символи) і отримані показники центрального систолічного тиску в аорті (відкриті символи) з перебігом часу (середнє, 95% ДІ) для пацієнтів, яких рандомізували на отримання схеми атенолол±тіазид або амлодипін±периндоприл.

Нижній рисунок: відмінність у систолічному артеріальному тиску (тиск на плечовій артерії мінус центральний тиск в аорті; середнє, 95% ДІ) з плином часу. Числа нижче абсциси представляють кількість пацієнтів, яких спостерігали в кожній часовій точці. Час представляє тривалість від моменту рандомізації в дослідженні ASCOT до візиту пацієнта в динаміці, при якому були отримані показники тонометрії в дослідженні CAFЕ.

Була виявлена невелика відмінність у показниках центрального діастолічного тиску в аорті на користь групи амлодипін±периндоприл (відмінність ППК 1,4 мм рт. ст.; 95% ДІ 0,6 до 2,1; Р<0,001) (див. табл.), що свідчить про те, що важливою відмінністю між двома схемами лікування був власне вплив лікування на центральний систолічний тиск в аорті.

Центральний пульсовий тиск в аорті був також суттєво нижчим протягом усього дослідження CAFЕ у групі, що отримувала амлодипін±периндоприл, порівняно з групою, що отримувала атенолол ± тіазид (відмінність ППК 3,0 мм рт. ст.; 95% ДІ 2,1 до 3,9; Р < 0,0001). Це було виявлено незважаючи на дещо вищі показники пульсового тиску на плечовій артерії у групі, що отримувала амлодипін ± периндоприл (рис. 4). На різноманітний вплив лікування на показники центрального тиску в аорті вказують найнижчі панелі на рисунках 3 і 4, які свідчать про відмінність протягом часу між показниками АТ на плечовій артерії і центральним систолічним тиском в аорті, а також пульсовим тиском для кожної групи лікування.

img 4

Рис. 4. Верхній рисунок: пульсовий тиск (ПТ) на плечовій артерії (суцільні символи) і отримані показники центрального пульсового тиску в аорті (відкриті символи) з плином часу (середнє, 95% ДІ) для пацієнтів, яких рандомізували на отримання схеми атенолол±тіазид або амлодипін±периндоприл.

Нижній рисунок: відмінність у пульсовому тиску (тиск на плечовій артерії мінус центральний тиск в аорті; середнє, 95% ДІ) з плином часу. Числа нижче абсциси представляють кількість пацієнтів, яких спостерігали в кожній часовій точці. Час представляє тривалість від моменту рандомізації в дослідженні ASCOT до візиту пацієнта в динаміці, при якому були отримані показники тонометрії в дослідженні CAFЕ.

Вторинні результати

Щоб оцінити, чи показники артеріального тиску і похідні від тонометрії гемодинамічні індекси пов’язані з клінічними наслідками в когорті дослідження CAFЕ, ми використали моделювання за Коксом пропорційного ризику досягнення апостеріорно отриманої сукупної клінічної кінцевої точки. Було сконструйовано три моделі: у першій оцінювали сукупну клінічну точку від моменту рандомізації у дослідженні ASCOT, у другій від моменту першого виміру центрального тиску в аорті в дослідженні CAFЕ і в третій від першого виміру центрального тиску в аорті у дослідженні CAFЕ, але за виключенням пацієнтів, які вже до цього часу мали клінічні події.

Центральний пульсовий тиск в аорті, підсилення кривої центрального тиску в аорті, висота кривої тиску, а також пульсовий тиск на плечовій артерії мали значущий зв’язок із сукупною кінцевою точкою (Р<0,01) в усіх моделях. Після корекції за віком і вихідними факторами ризику значущий зв’язок із сукупною клінічною кінцевою точкою залишився в усіх трьох моделях для центрального пульсового тиску.

ОБГОВОРЕННЯ

У дослідженні CAFЕ отримували показники центрального тиску в аорті і гемодинамічні індекси паралельно з показниками артеріального тиску на плечовій артерії у 2073 пацієнтів, включених у дослідження ASCOT протягом 4 років спостереження в динаміці. Ці виміри засвідчили існування суттєвої і постійної відмінності у центральному тиску в аорті і гемодинамічних індексах на користь терапії схемою амлодипін±периндоприл на противагу терапії схемою атенолол ± тіазид, незважаючи на наявність подібних показників артеріального тиску на плечовій артерії між групами лікування. Наші дані про те, що різні гіпотензивні препарати можуть по-різному впливати на центральний тиск в аорті/гемодинаміку, незважаючи на подібний вплив на показники АТ на плечовій артерії, відповідають даним, отриманим у попередніх невеликих дослідженнях короткої тривалості. Однак дослідження CAFЕ є першим дослідженням, в якому ця гіпотеза оцінювалась у великому дослідженні, в якому вивчався вплив лікування на серцево-судинні точки з повторними вимірами протягом дослідження у великій когорті пацієнтів.

Вищі показники центрального систолічного тиску в аорті і пульсового тиску при застосуванні схеми атенолол±тіазид могли бути наслідком зростання кривої тиску, що поширюється на периферію (висота Р1) і/або зростання відбитої кривої тиску, що вело до посилення кривої тиску, яка поширюється на периферію. Величина кривої тиску, що поширюється на периферію (висота Р1), не збільшувалась у групі атенолол ± тіазид порівняно з групою амлодипін ± периндоприл; таким чином, зростання центрального систолічного тиску в аорті і пульсового тиску слід пояснювати посиленим відбиттям кривої тиску від дистальних місць артеріального русла. Цей висновок підтримується нашими знахідками про те, що: 1) підсилення кривої центрального систолічного тиску в аорті було набагато більш вираженим у групі атенолол±тіазид порівняно з групою амлодипін ± периндоприл і 2) відсоток кривої систолічного тиску, який можна було приписати відбиттю кривої (індекс підсилення), був суттєво вищий у групі атенолол ± тіазид.

Ці відмінності у відбитті хвилі центрального систолічного тиску в аорті між двома групами лікування у дослідженні CAFЕ могли бути наслідком принаймні 3 механізмів: 1) відмінності між групами лікування стосовно швидкості поширення кривої артеріального пульсу як наслідок змін жорсткості артерій; 2) відмінності у проксимальності місць, де відбивається хвиля тиску; 3) відмінності у часі викиду крові, що є наслідком різної частоти серцевих скорочень.

Стосовно першого механізму аналіз швидкості поширення пульсової хвилі в невеликій когорті пацієнтів з цього дослідження дає змогу припустити, що відмінності у відбитті хвилі артеріального тиску не були наслідком суттєвих відмінностей у жорсткості артерій і/чи швидкості поширення хвилі тиску. Наші знахідки також підтримуються іншими дослідженнями, які не засвідчили відмінності у швидкості поширення пульсової хвилі в аорті, коли порівнювали терапію на основі бета-блокатора з гіпотензивним лікуванням на основі периферичних вазодилятаторів.

Стосовно другого механізму терапія на основі схеми атенолол ± тіазид могла викликати зсув місць відбиття кривої артеріального тиску проксимально, як наслідок відносної вазоконстрикції, порівняно з терапією на основі схеми амлодипін ± периндоприл. Це могло викликати більш раннє відбиття хвилі тиску, незважаючи на подібні швидкості пульсової хвилі, збільшуючи таким чином центральний систолічний тиск в аорті. Крім того, лікування на основі схеми амлодипін ± периндоприл могло мати сприятливий функціональний ефект, зсуваючи місця відбиття хвилі тиску дистально, як наслідок ремоделювання невеликих артерій, і таким чином зменшуючи відбиття хвилі тиску протягом систоли. На підтримку цієї гіпотези свідчать також дані дослідження REASON.

Третій механізм, тобто відмінності у часі настання систолічного викиду, є наслідком повільнішої частоти серцевих скорочень у групі атенолол±тіазид. Це подовжує час систолічного викиду і сповільнює настання піку кривої тиску, що поширюється на периферію (Т1), підвищуючи таким чином імовірність того, що відбиття хвилі тиску буде підсилювати хвилю тиску, що поширюється на периферію протягом систоли. Ми робимо припущення, що це принциповий механізм, який може пояснити відмінності у показниках центрального тиску в аорті між групами лікування в дослідженні CAFЕ.

Підтримка гіпотези про те, що центральний тиск в аорті є вищим при терапії на основі бета-блокатора порівняно з альтернативними схемами гіпотензивного лікування, отримана також у короткотермінових дослідженнях на людях, яким виконували катетеризацію, а також у попередніх аналізах структурних змін серцево-судинної системи у відповідь на зниження артеріального тиску. Чітко засвідчено в експериментальних дослідженнях на людях і тваринах, що, незважаючи на подібне зниження артеріального тиску, лікування на основі бета-блокатора є менш ефективним порівняно з альтернативними засобами стосовно зменшення гіпертрофії лівого шлуночка, зменшення товщини інтими-медії сонної артерії, а також резистентності артерій. Цілком вірогідно, що такі відмінності у структурних змінах мають зв’язок із менш ефективним зниженням центрального тиску в аорті. Однак зміни форми кривої тиску і самого центрального тиску в аорті, виявлені в нашому дослідженні, малоймовірно, є наслідком структурних змін, оскільки відмінності в ефектах лікування наставали дуже рано, ще до початку виникнення структурних змін.

Додаткова підтримка концепції про те, що центральний тиск в аорті є вищим при терапії на основі бета-блокатора, отримана в дослідженнях того, як змінюються рівні мозкового натрійуретичного пептиду (МНП) у відповідь на зниження артеріального тиску. Різні класи гіпотензивних препаратів викликають зниження рівнів циркулюючого МНП, причому таку реакцію вважають сурогатом зниження центрального тиску в аорті і зниження кінцево-діастолічного тиску в лівому шлуночку. На противагу цьому різноманітні дослідження засвідчили, що лікування на основі бета-блокатора асоціюється із зростанням рівнів МНП, незважаючи на подібне зниження показників АТ на плечовій артерії. Сказане свідчить про підтримку нашого висновку про те, що терапія на основі бета-блокатора асоціюється із зростанням центрального тиску в аорті і, як наслідок, посиленням стресу на стінку лівого шлуночка.

Відмінності в показниках центрального тиску в аорті між групами лікування зберігались протягом усього дослідження CAFЕ, незважаючи на додавання інших гіпотензивних середників. Це свідчить про потужний ефект бета-блокатора на центральну гемодинаміку в гіпертензивних пацієнтів, реверсію якого не вдається викликати додаванням інших гіпотензивних препаратів.

Важливим питанням є те, чи відмінності в показниках центрального тиску в аорті між групами лікування в дослідженні CAFЕ є клінічно значущими.

По-перше, досить логічно припустити, що тиск усередині центральної аорти має більш безпосередній стосунок до серцево-судинних ускладнень, ніж тиск у плечовій артерії. По-друге, менший вплив на регрес структурних змін і вищі рівні циркулюючого МНП при терапії бета-блокатором свідчать про наявність більш вираженого гемодинамічного стресу в центральній циркуляції порівняно з іншими схемами гіпотензивного лікування. І по-третє, недавнє дослідження, виконане у пацієнтів із кінцевою стадією захворювання нирок, — станом, який асоціюється із посиленим відбиттям хвиль тиску, засвідчило прямий зв’язок між центральним пульсовим тиском в аорті і негативними серцево-судинними наслідками. У цьому дослідженні центральний пульсовий тиск в аорті мав більше предиктивне значення для серцево-судинних наслідків, ніж показники артеріального тиску на плечовій артерії. За допомогою трьох моделей регресійного аналізу Кокса ми засвідчили зв’язок між центральним пульсовим тиском в аорті і сукупними серцево-судинними і нирковими клінічними наслідками. І, насамкінець, у дослідженні ASCOT засвідчено суттєве зниження усіх коронарних подій, частоти серцево-судинної смерті і інсультів при застосуванні терапії на основі схеми амлодипін±периндоприл, порівняно зі схемою атенолол±тіазид. Аналіз факторів, які сприяли різним клінічним наслідкам у дослідженні ASCOT, дав підставу зробити висновок, що загальноприйняті фактори ризику і відмінності в показниках АТ на плечовій артерії не можуть повністю пояснити ліпші серцево-судинні наслідки при застосуванні схеми амлодипін±периндоприл. Засвідчивши те, що лікування на основі схеми амлодипін±периндоприл асоціюється із суттєво нижчими показниками центрального тиску в аорті, ніж терапія на основі схеми атенолол±тіазид, результати дослідження CAFЕ забезпечують вірогідний і новий механізм, що пояснює ефекти різних схем лікування на клінічні наслідки в дослідженні ASCOT.

Ми вважаємо, що результати, отримані в дослідженні CAFЕ, мають важливе значення. По-перше, дослідження забезпечує вірогідний механізм, який принаймні частково може пояснити ліпші клінічні наслідки в пацієнтів, які отримували в дослідженні ASCOT схему лікування на основі амлодипін±периндоприл. Однак ми робимо припущення, що гіпотеза центрального тиску в аорті пояснює різний ефект гіпотензивних препаратів на структуру серцево-судинної системи і клінічні наслідки в інших недавніх дослідженнях.

Підбиваючи підсумок, треба сказати, що дослідження CAFЕ є найбільшою проспективною оцінкою ефектів серцево-судинних препаратів на показники гемодинаміки і центрального тиску в аорті. Результати свідчать, що показники тиску на плечовій артерії є не завжди добрим сурогатом для оцінки ефекту гіпотензивних препаратів на артеріальну гемодинаміку. У дослідженні CAFЕ терапія на основі схеми атенолол±тіазид була набагато менш ефективною, ніж терапія на основі схеми амлодипін±периндоприл, стосовно зниження центрального тиску в аорті. Ці знахідки пропонують механізм, який підтримує результати недавніх мета-аналізів, що поставили під сумнів терапію бета-блокаторами як оптимальне лікування неускладненої гіпертензії.

Підготував Володимир Павлюк


*Препарат зареєстрований в Україні компанією “Файзер” під назвою НОРВАСК.

**Див.: Медицина світу. — 2005, т. XIX, ч. 2.