НА ЗАКІНЧЕННЯ НОМЕРА

КОНСУЛЬТАЦІЇ МЕДИЧНОГО ПРАВНИКА

Медичне право №3 (І), 2009

Оплата курсів/відряджень лікарям загальної практики — сімейним лікарям*

Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП України), норми якого поширюють свою дію на всі відносини, що виникають з факту укладення трудового договору, та захищають інтереси всіх найманих працівників, встановлюють загальні гарантії працівникам, які в силу певного виду своєї діяльності змушені часто перебувати у службових відрядженнях чи підвищувати кваліфікацію шляхом проходження курсів. Таким працівникам відшкодовуються витрати, надаються компенсації, пов’язані із вибуттям у відрядження та проходженням курсів. Зокрема, працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і на зад та витрати з найму жилого приміщення у порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. Так, у ст. 12 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що гарантії і компенсації працівникам у разі службових відряджень, які встановлені КЗпП України та іншими актами законодавства, є мінімальними державними гарантіями. Крім того, згідно зі ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є не дійсними.

При направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством (згідно із ст. 121, 122 КЗпП України). Проходження курсів підвищення кваліфікації є гарантованим правом лікаря. Зокрема, відповідно до п. “в” ст. 77 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, медичні і фармацевтичні працівники мають право на підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах та установах. Окрім того, зазначеному праву лікаря кореспондує обов’язок постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності. Правове регулювання оплати курсів і відряджень лікарів здійснюється на загальних підставах, тобто нормативно-правовими актами, що регулюють оплату курсів та відряджень працівників усіх державних установ, підприємств, організацій.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва” від 28.06.1997 №695, для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки і навчання інших професій з відривом від виробництва (далі — навчання), перед бачені такі мінімальні державні гарантії:

  1. Збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання.
  2. Оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад.
  3. Виплата добових за кожний день перебування у дорозі в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень. Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, а в наступні місяці, до закінчення терміну навчання, тим, хто одержує заробітну плату в розмірі менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виплачується стипендія у розмірі 20 відсотків добових.

На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. В разі відсутності гуртожитку відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, провадиться у порядку, встановленому законодавством для службових відряджень. Курси з сімейної медицини тривають здебільшого кілька місяців (навчання чергується з поверненням працівника на своє робоче місце). Оформляється таке направлення на навчання кожного разу як відрядження працівника з відшкодуванням витрат згідно з чинним законодавством.

Оплата проїзду працівників, які направляються на навчання з відривом від виробництва, до місця навчання і назад, виплата добових за час перебування у дорозі і за час навчання, стипендії, відшкодування ви трат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, провадяться за місцем основної роботи.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації (далі — установа) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи, відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 №59.

За кожний день (включаючи день від’їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування у дорозі (разом з вимушеними зупинками), працівнику виплачуються добові, які є окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження. Добовими, відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, є видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи.

Для працівників установ, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, норма оплати добових визначена Постановою Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” від 23.04.99 №663 і становить 30 гривень. Зазначеною Постановою встановлено для працівників, установ і організацій усіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів) такі граничні норми добових витрат для відряджень у межах України:

  1. якщо до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування — 30 гривень;
  2. якщо до рахунків вартості проживання у готелях включаються витрати на одноразове харчування — 24 гривні; дворазове харчування — 18 гривень; триразове харчування — 12 гривень.

Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту. При цьому треба звернути увагу на те, що днем ви буття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття із відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а 3-ї години і пізніше — наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений, у строк відрядження зараховується час, потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

Працівникам, які вибувають у відрядження, гарантується компенсація витрат, що пов’язані з наймом житла. Для осіб, які відряджаються установами, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (зокрема, для працівників державних медичних установ), встановлюються додаткові обмеження порівняно із загальними, для відшкодування витрат на наймання житла. Відповідно до По станови Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” від 23 квітня 1999 року №663, граничні норми відшкодування витрат на наймання житлового приміщення за добу в межах України не повинні перевищувати 250 гривень. Аналогічно розраховуються суми, що виплачуються як добові, та відшкодовується вартість витрат на наймання житла, якщо медичний та інший працівник, направлений для проведення позапланових протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів, за весь час перебування поза вогнищем епідемії та за час перебування відряджених працівників у карантині (ізолятори, обсерватори). Працівникам медичних установ, що не фінансуються повністю або частково з державного бюджету, розмір відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житла, відшкодовується у повному розмірі, згідно з поданими оригіналами квитанцій і не може бути нижчим від встановленої норми, тобто 250 гривень відповідно до п. 111 Постанови.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) за місцем відрядження (згідно з підтверджувальними документами) відповідно до маршруту, погодженого з керівником.

Відрядженому працівникові понад установлені норми компенсації витрат у зв’язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та наймання житлового приміщення, згідно з підтверджувальними документами в оригіналі.

Працівникам, які направляються у відрядження в межах України і за кордон, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності оригіналів підтверджувальних документів відшкодовуються витрати:

  1. На проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; при цьому варто звернути увагу, що витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобіль ним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов’язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, і страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транс портом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або до місця перебування у відрядженні.

За наявності декількох видів транспорту, що зв’язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися. За відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.

Витрати на проїзд у м’якому вагоні, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу відшкодовуються в кожному окремому випадку з дозволу керівника згідно з підтверджувальними документами, обґрунтуваннями і поданою заявою.

  1. На побутові послуги, включені до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), — не більш як 10 відсотків норм добових витрат.
  2. На бронювання місць у готелях у розмірах — не більш як 50 відсотків вартості місця за добу.
  3. На користування постільними речами в поїздах.
  4. На комісійні у разі обміну валюти. Відшкодування витрат на службові телефонні переговори проводиться в розмірах, погоджених з керівником.

Витрати на проїзд працівників, які направляються у відрядження установами, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м’якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1–4-ю групами тарифних ставок, на суднах морського флоту, в каютах 1-ї і 2-ї категорій на суднах річкового флоту, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні норми відшкодування витрат на наймання житлового приміщення та на перевезення до 30 кілограмів багажу понад кількість багажу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються в кожному випадку з дозволу керівника згідно з оригіналами підтверджувальних документів.

Обов’язково треба звернути увагу на те, що відрядженому працівникові перед від’їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житлового приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до міс ця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Залишок коштів понад суму, використану згідно з авансовим звітом, підлягає поверненню до каси не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Потрібно акцентувати увагу на тому, що пов’язані з відрядженням витрати, не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Необхідно звернути увагу на те, що нормативно-правовими актами встановлені додаткові гарантії оплати відряджень медичних працівників, пов’язані з роботою в умовах підвищеної небезпеки. Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства фінансів України “Про затвердження Інструкції про порядок витрачання бюджетних асигнувань на заходи боротьби з епідеміями, оплату праці й відряджень медичних та інших працівників, які направлені на боротьбу з епідеміями” від 11.01.1999 р. №5/10, медичним працівникам, які направлені на боротьбу з епідеміями, оплата проводиться у таких розмірах:

  1. Працівникам закладів охорони здоров’я, які відряджені на боротьбу з епідеміями, виплачуються добові відповідно до чинного законодавства за весь час знаходження у вогнищах інфекційних захворювань.
  2. Витрати на наймання житлового приміщення працівникам, які направлені у службове відрядження, відшкодовуються в розмірах, передбачених чинним законодавством.
  3. Працівникам, які направлені на роботи з ліквідації вогнищ холери, добові за кожний день перебування у вогнищі, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та виплати по службових від рядженнях працівникам, що направляються для виконання робіт по ліквідації вогнищ холери” від 10.10.94. №695, збільшуються удвічі, інші виплати здійснюються на загальних підставах.

*Консультації підготувала Наталія Хлібороб —
юрист ВГО “Фундація медичного права та біоетики України”.

Джерело: Журнал «Медичне право» №3 (І), 2009