КОРИФЕЇ МЕДИЦИНИ

Антоні Кемпінські — лікар, науковець і вчитель

В. С. Андрух, В. Н. Андрух, М. В. Слободян
Міська дитяча лікарня м. Долина Івано-Франківської обл.

foto 1

Відомий польський психіатр, вчений, гуманіст, філософ Антоні Кемпінські (Antoni Ignacy Tadeusz Kępiński)народився 16 листопада 1918 р. в м. Долині Станіславського воєводства (тепер Івано-Франківська обл.). У 1928–1936 р. вчився в Національній гімназії ім. Бартоломія Новодворського, що у Кракові (Польща); після закінчення навчання, як один з найкращих учнів, одержав перстень з гербом Новодворського — Nalecz. До війни на таку нагороду було номіновано лише двоє учнів. Медичну освіту розпочав здобувати в Ягеллонському університеті, але в 1939 році перервав навчання, бо почалася Друга світова війна. Як доброволець молодий Кемпінські вступив до Війська польського, у 1940 році був взятий у полон; пройшов угорські, французькі та іспанські концентраційні табори, зазнавши незгод і поневірянь. Згодом досвід безпосереднього перебування в цих таборах вплинув на його наукову зацікавленість — він обміркував вплив воєн, полону та перебування в концентраційних таборах на психіку людей. Цей же досвід прислужився йому при розробці й безпосередній участі у програмі лікування та реабілітації колишніх в’язнів концтабору “Освєнцім”. Тільки в червні 1943 року, після звільнення з іспанського концтабору “Miranda de Ebro”, А. Кемпінські вирушив до Великобританії, де закінчив медичний факультет Единбурзького університету і 29 листопада 1946 року одержав диплом доктора медицини.

Повернувшись у липні 1947 року до Польщі, лікар почав працювати в неврологічно-психіатричній клініці Медичного колегіуму — UI, а потім у психіатричній клініці Університету медичних наук ім. Коперника у Кракові. Тут А. Кемпінські самовідданою працею реалізовував модель ідеального лікаря: одужання хворого було для нього найвищою нагородою. Він був мудрою і глибоко порядною людиною, тонко відчував біль навколишніх, завжди був готовий допомогти і словом, і ділом, уміло добирав “ключ” до кожного пацієнта та співробітника. Антоні Кемпінські був у Польщі одним із піонерів психотерапії і найкращими методами лікування вважав партнерські розмови з хворими. У ньому органічно поєднувалися цікавість до наукових досліджень, викладацька і клінічна робота. Пацієнти ж відзначали його велику відповідальність за них, сумлінність, чесність і порядність. Не любив танцювати, зате дуже любив звірів, щоправда, не тих, яких зазвичай любить більшість людей. У 1949 році А. Кемпінські захистив докторську дисертацію “Zamącenie po wstrzasie elektrycznym“ — ”Наслідки електротравми”.

У 1958 році як стипендіат від Міністерства охорони здоров’я і соціального забезпечення Польщі стажувався у Психіатричному інституті Модслей у Лондоні, де під керівництвом професора Обрі Льюїса вивчав принципи англосакської психіатрії.

У листопаді 1963 року вчений отримав у Краківській медичній академії звання доцента, а в березні 1972 року державна рада присвоїла йому звання професора. А. Кемпінські також очолив кафедру та психіатричну клініку. Його лекції були дуже популярними серед студентів і молодих лікарів у Краківському та Ягеллонському університетах. У клініці запровадив терапевтичні засади “відкритих дверей”, що ґрунтувалися на принципах гуманістичного ставлення і поваги до психічнохворих. Пропагуючи ці засади власним прикладом, А. Кемпінські віддавався хворим безмежно, був правдивим самаритянином наших часів.

Вчений написав близько 140 наукових праць, опублікував 9 книг, серед яких “Schizophrenia” — “Шизофренія”, 1972 р., “Psychopatologia nerwic” (“Психопатологія неврозів”), 1973 р., “Melancholia” (“Меланхолія”), 1974 р., “Psychopatia” (“Психопатія”), 1977 р., “Lek” (“Страх”), 1987 р. “Podstawowe zagadnienia wspolczesney psychiatrii” (“Основи сучасної психіатрії”), 1976 р., “Poznanie chorego” (“Пізнання хворого”), 2002 р., “Rytm zycia” (“Ритм життя”), 2001 р., “Psychopatia, psychopatolologia zycia seksualnego” (“Психопатія, психопатологія сексуального життя”), 1988 р. Багато книг перевидавалися декілька разів, але більшість із них були видані лише після смерті автора. На цьому науковому доробку вчилися, вчаться і ще довго навчатимуться молоді психіатри. Та в усьому світі А. Кемпінські відомий ще і як автор концепції аксіологічної психіатрії і теорії інформаційного метаболізму.

Аксіологія (від грец. αξια — цінність) — учення про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв'язок між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини. Це вчення автор розвивав у своїх наукових працях, що в майбутньому стало підґрунтям для розвитку такої науки, як соціоніка.

Термін “інформаційний метаболізм” теж народився з ідеї, яку висловив і обґрунтував вчений. Суть її в тому, що взаємодія людини з навколишнім світом (природою, іншими людьми тощо) і ті образи, які внаслідок цієї взаємодії виникають у свідомості людини, мають інформаційний характер. Як життя тіла ґрунтується на речовинному та енергетичному метаболізмі (тобто на фізичному обміні з навколишнім світом речовинами та енергією, а також побудові на цій основі самого тіла), так життя психіки людини — на інформаційному обміні. Розуміння інформаційного метаболізму є ключем до пізнання механізмів взаємодії людини з навколишнім світом, тому що дає єдину “мову” для дослідження та моделювання різноманітних процесів у всьому циклі “навколишній світ — людина — навколишній світ”. Інформаційний метаболізм — це той фундамент, на якому стоїть наука соціоніка, так само, як фізична наука ґрунтується на вивченні матерії, біологія — на вивченні “живої речовини” (за В. І. Вернадським) тощо.

Ще одним важливим науковим доробком професора стало його співавторство у підготовці та виданні 31-го тому “Огляду лікарського — Освєнцім”, що двічі було номіноване на Нобелівську премію миру. У ньому представлено наукові дослідження психічних розладів у людей після перебування в концентраційних таборах у таких надзвичайно цінних працях: “Кошмар”, “Освєнцімські рефлексії”, “Психопатологія влади", “До психопатології надлюдини", “Рамна", “КЛ-синдром", “Голокост і пам’ять”, “Медичні і психологічні ефекти концентраційних таборів” та ін.

Слід відзначити, що особливо активно в царині науки професор працював в останні роки свого життя, коли був хворий на невиліковну хворобу й зазнавав сильного болю.

За заслуги перед Вітчизною та зразкову діяльність у сфері охорони здоров’я Антоні Кемпінські був нагороджений Лицарським Хрестом Польського Відродження та Золотим Хрестом Заслуги. Його іменем названо психіатричну лікарню в м. Ярославі та одну з вулиць у Кракові. Будинок, у якому жив науковець з родиною, був перетворений на гуртожиток для психічнохворих.

Помер Антоні Кемпінські 8 червня 1972 року в Кракові, похований на Сальвадорському цвинтарі. Поховальну церемонію здійснив краківський митрополит Кароль Войтила — майбутній Папа Римський.

foto 2

Медична громадськість Польщі не забуває свого вчителя та лікаря. Кафедра психіатрії Краківського університету організувала два симпозіуми — у 10-ті та 15-ті роковини від дня смерті вченого. Є багато досліджень і рецензій на його наукову діяльність. Цим повідомленням згадаймо і ми видатного уродженця нашого краю.

Література

  1. Jakubik A., Masłowski J. Entoni Kępiński — człowiek i dzieło.— Warszawa: PZWL 1981, s. 25.
  2. Murawski K. Wybrane zagadnienia rozwoju wewnętrznego człowieka w pracach C.G. Junga i A. Kępińskiego.— Wrocław: Ossolineum, 1983.
  3. Pytel М. Odbiór prac Antoniego Kępińskiego przez studentów Uniwersytetu Jagiellońskiego w 25 lat po jego śmierci: Praca magisterska, napisana pod kierunkiem prof. Z. Ryna.— Kraków: Collegium Medicum UJ, 1998.
  4. Tischner J. Filozofia wypróbowanej nadziei // Znak.— 26 (1974).— Nr. 237.— S. 331-345.