МЕДЕКОНОМІКА

Реформа первинної ланки охорони здоров’я — спроба економічного аналізу

Володимир Павлюк

Ми стоїмо на порозі масштабних змін системи охорони здоров’я в Україні. І першими в нових реаліях почнуть працювати лікарі сімейної практики. З тих заяв, які оприлюднили головні реформатори, можна виділити основні моменти запропонованої реформи:

1. Гроші з державного бюджету будуть іти за пацієнтом. Якщо конкретно, то за кожного пацієнта держава перераховуватиме на рахунок поліклініки або рахунок приватного лікаря сімейної практики 210 грн на рік.

2. Лікар буде підписувати контракт з пацієнтами на надання їм послуг, за що держава платитиме йому за кожного пацієнта.

3. Оптимальна кількість пацієнтів на одного лікаря — 2000.

4. Брати гроші безпосередньо в пацієнта лікарю категорично заборонено, за це його будуть жорстко карати.

5. Лікування 80% випадків захворювань повинно починатися та завершуватися на первинній ланці.

6. Держава не буде окремо оплачувати приміщення, апаратуру, аналізи тощо, усе це повинно покриватися з тих грошей, які йдуть за пацієнтом, або з інших джерел.

7. Якщо в пацієнта виникають проблеми зі здоров’ям, він повинен відразу телефонувати своєму сімейному лікарю. Лікар зобов’язаний надати йому усну консультацію або розпочати лікування.

8. Паперової документації і звітності не буде, все буде вноситися у комп’ютерну базу даних.

Понад 90% сімейних лікарів — це колишні дільничні лікарі, які працюють у державній поліклініці. Реформатори однозначно заявили, що гроші за підписані з пацієнтами контракти будуть надходити на рахунок поліклініки, тобто в повне розпоряджання головного лікаря. А кожен сімейний лікар особисто буде домовлятися з головним лікарем і випрошувати в нього свої ж зароблені гроші. Навіть найчесніший головний лікар не віддасть сімейному лікарю більше 70% від тих коштів, які надійшли на рахунок за підписані ним з пацієнтами контракти. Адже головному лікарю треба оплачувати комунальні послуги за приміщення поліклініки, утримувати допоміжний персонал, адміністрацію, робити ремонти тощо. Отже, з максимально можливої суми 35 000 грн (на місяць, 2000 пацієнтів) сімейному лікарю дістанеться обігових коштів на здійснення своєї діяльності не більше 24 500 грн.

Ефективна підготовлена медсестра навряд чи погодиться працювати менше ніж за 7000 грн на місяць. Щоб вона отримала на руки такі гроші, нарахувати їй треба 12 500 грн (–43%).

Якщо паперової документації не буде, а лише електронна база даних, то хто буде вносити дані в цю базу? Складно собі уявити, як сімейний лікар або медсестра приходять після 12-годинного тяжкого робочого дня пізно увечері додому і, навіть не повечерявши, починають із заповнених ними паперових носіїв вносити дані, накопичені за робочий день, в електронну базу даних. Отже, сімейний лікар змушений буде найняти ще одного працівника, який вміє працювати з базами даних і погодиться щодня вносити туди величезний масив даних. Навряд чи вони знайдуть таку людину менше ніж за 6000 грн на місяць (нараховувати їй доведеться 10 000 грн). Лікар також змушений буде купити комп’ютер (не менше 10 000 грн), провести у свій офіс інтернет і щомісяця його оплачувати.

Щоб сімейний лікар мав змогу надавати пацієнтам допомогу вдома, він мусить використовувати хоч якесь авто. Нехай за робочий день він проїде з цією метою лише 80 км. За місяць його авто проїде не менше 2000 км. При теперішніх цінах на бензин — це 4800 грн. Ще десь 1000 грн треба додати за амортизацію авто. Отже, загалом сума щомісячних витрат за авто становитиме 5800 грн.

Оскільки на сімейного лікаря реформатори покладають дуже великі сподівання — лікування 80% захворювань повинно починатись і закінчуватися на первинній ланці, — в офісі лікаря повинна бути хоча б мінімальна кількість діагностичної апаратури. Складно буде сімейному лікарю обійтися в повсякденній діяльності без електрокардіографа (ринкова вартість портативного апарата не менше 25 000 грн), спірометра або спірографа (ринкова вартість від 10 000 до 70 000 грн), пульсоксиметра (ринкова вартість 2000 грн), глюкометра (ринкова вартість 1000 грн).

Отже, підбиваємо фінанси.

У плюсах — 24 500 грн, які лікар максимально зможе отримати від держави.

Щоб порахувати мінуси, складемо таблицю.

Інвестиції в офіс та апаратуру
Комп’ютер 10 000 грн
Електрокардіограф 25 000 грн
Спірограф (спірометр) 15 000 грн
Пульсоксиметр 2000 грн
Глюкометр 1000 грн
Разом: 53 000 грн
Щомісячні витрати
Зарплата медсестри 12 500 грн
Зарплата особи, яка працює з базою даних 10 000 грн
Витрати на авто 5800 грн
Інтернет 100 грн
Витратні матеріали 2000 грн
Разом: 30 400 грн

Висновок:

1. Для успішної реалізації запланованої реформи первинної ланки охорони здоров’я українські сімейні лікарі змушені будуть працювати цілодобово без свят та вихідних, при цьому ще й покривати поточні витрати на свою діяльність із власних заощаджень.

Коментар

Сама по собі ідея “гроші йдуть за пацієнтом” непогана. Одна лише заувага, за пацієнтом мають іти гроші, а не копійки. Можливо, що сума 700–1000 грн за обслуговування одного пацієнта на рік була б адекватною. Крім того, навіщо обмежувати сімейного лікаря в можливостях додаткового заробітку. Наприклад, чому він не може отримувати певний гонорар від хворого, який до нього звернувся, але з яким контракт не був підписаний. Або чому не ввести хоча б мізерну доплату для пацієнтів (копеймент).

Прикро, що пані Супрун ніхто не пояснив, що між зарплатою лікаря (в усіх коментарях лідер реформ заявляє, що зарплата сімейного лікаря становитиме від 30 до 50 тисяч грн) і обіговими коштами на функціонування лікарської сімейної практики є дуже суттєва відмінність. Зарплата в лікаря з’явиться лише тоді, коли будуть покриті всі витрати на функціонування його практики, в нього залишаться кошти і ці кошти будуть оподатковані відповідно до чинного законодавства.

Я зробив аналіз дуже примітивної економічної моделі діяльності лікаря сімейної практики. Наприклад, не було включено в модель витрати, які підуть на оплату роботи санітарки, яка прибиратиме в офісі. Навряд чи вона погодиться працювати лише за ідею. Крім того, сімейному лікарю доведеться час від часу користатися послугами бухгалтера, робота якого також обійдеться в копійку. Не врахував також витрати на стаціонарний та мобільний телефон тощо.

70% від отриманих коштів відповідно до підписаних контрактів, які головний лікар віддасть сімейному лікарю, — це надто оптимістична цифра. Я не зустрічав головних лікарів-гуманістів. Гадаю, сімейний лікар отримає на свою діяльність значно менший відсоток.

2000 — це максимальне число пацієнтів на одного сімейного лікаря, яким він повноцінно може надавати допомогу (дільничні лікарі зі свого досвіду добре це знають). Тому фраза реформаторів про те, що до хорошого лікаря піде більше пацієнтів і він більше заробить, повний нонсенс.

Пані Супрун переконана, що робота сімейного лікаря повинна бути ненормованою. Тобто пацієнт має право йому телефонувати в будь-який час дня і ночі, і той зобов’язаний його лікувати або усно проконсультувати. Як кажуть, важко до цього ще щось додати.