ЯКІСТЬ ЖИТТЯ У ГРУПАХ ЛІКУВАННЯ ГОЗЕРЕЛІНОМ* НА ПРОТИВАГУ ЛІКУВАННЮ КОМБІНАЦІЄЮ ЦИКЛОФОСФАМІДУ + МЕТОТРЕКСАТ + ФТОРУРАЦИЛ У ЖІНОК У ВІЦІ ДО МЕНОПАУЗИ АБО БЛИЗЬКОМУ ДО НЕЇ З РАННІМ РАКОМ ГРУДНОЇ ЗАЛОЗИ І ЗАЛУЧЕННЯМ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ: ГРУПА ДОСЛІДНИКІВ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ЗОЛАДЕКС ПРИ РАННЬОМУ РАКУ ГРУДНОЇ ЗАЛОЗИ


*Препарат зареєстрований в Україні компанією "Астра Зенека" під назвою ЗОЛАДЕКС.


Скорочений виклад

Н. de Haes, М. Olschevski, М. Kaufmann et al.
Journal of Clinical Oncology, Vol. 21, No 24, 2003: pp. 4510-4516

Дослідження асоціації дослідження застосування препарату золадекс при ранньому раку грудної залози (абрев. з англ. — ZEBRA) було великим міжнародним дослідженням порівняння ефекту застосування препарату гозереліну (Золадекс, фірма "Астра Зенека") на противагу цитотоксичній хіміотерапії циклофосфамідом + метотрексат + фторурацил (ЦМФ) у жінок у віці до менопаузи або близькому до неї з раннім раком грудної залози і залученням лімфатичних вузлів. У цьому дослідженні було продемонстровано, що з точки зору безрецидивного виживання гозерелін був еквівалентний ЦМФ у пацієнток з позитивним статусом естрогенових рецепторів (ЕР) пухлин, натомість в пацієнток з негативним статусом ЕР хіміотерапія за схемою ЦМФ була ліпшою від гозереліну. Гозерелін має сприятливий профіль побічних ефектів і, враховуючи це, якість життя (ЯЖ) пацієнток і їх побажання мають важливе значення у вирішенні вибору методу лікування в пацієнток з позитивним статусом ЕР.

Здійснені дослідження свідчать про низку гострих і пізніх побічних ефектів ад’ювантної хіміотерапії, які мають потенціал значного впливу на ЯЖ пацієнток. Побічні ефекти з особливо інвалідизуючим впливом є нудота, блювання, облисіння і слабість. Удвох великих клінічних дослідженнях, здійснених міжнародною групою дослідження раку грудної залози (МГДРГЗ VI і VII), було продемонстровано суттєвий вплив ад’ювантної хіміотерапії за схемою ЦМФ на показники ЯЖ в пацієнток протягом 6-місячного періоду лікування. Було засвідчено погіршення показників ЯЖ протягом здійснення ад’ювантної хіміотерапії, однак відсутність поліпшення після припинення лікування.

Хіміотерапевтичне лікування і застосування препарату гозерелін спричинюють розвиток аменореї; однак якщо аменорея припиняється в більшості пацієнток після закінчення прийому гозереліну, вона переважно є постійною в пацієнток, які отримували хіміотерапією. Пацієнткам з розвитком постійної аменореї доведеться страждати від ранніх і віддалених ефектів ранньої менопаузи, зокрема, припливів, психологічних і сечостатевих ефектів, втрати кісткової тканини, раннього розвитку остеопорозу і збільшення ризику серцевих захворювань.

Загалом пацієнтки добре переносять лікування гозереліном, і більшість поширених побічних ефектів мають гормональну природу. У дослідженні ZEBRA симптоми менопаузи, зокрема, сухість піхви і припливи, спостерігали спочатку рідше при застосуванні хіміотерапії ЦМФ, ніж при лікуванні гозереліном (відповідно 13,9% на противагу 23,8% і 42,4% на противагу 72,4% через 6 місяців). Однак у кінці лікування гозереліном частота цих ефектів у групі застосування гозереліну стала менша від рівня у групі здійснення хіміотерапії за схемою ЦМФ. Частота цитотоксичних побічних ефектів була значно більша у групі хіміотерапії ЦМФ, ніж у групі лікування гозереліном протягом 6-місячного періоду лікування. Наприклад, через 6 місяців частота нудоти/блювання, незважаючи на застосування протинудотних препаратів, у понад 97% пацієнтів у групі хіміотерапії ЦМФ протягом кожного циклу (56,4% на противагу 5,3%), облисіння (43,4% на противагу 3,5%) і інфекції (12,9% на противагу 4,8%) була більша в групі хіміотерапії ЦМФ, ніж у групі лікування гозереліном. Втрату лібідо спостерігали в 47,4% пацієнток, які отримували гозерелін для лікування поширеного раку грудної залози, — результат, про який повідомляли в інших дослідженнях ендокринного лікування раку грудної залози. Роль гозереліну в лікуванні раку грудної залози з’ясовується, він може стати більш доцільним альтернативним методом ад’ювантного лікування в жінок молодшого віку і дасть змогу уникнути ранніх побічних ефектів цитотоксичної хіміотерапії і віддалених ефектів розвитку передчасної менопаузи.

У цій статті наведено результати протокольного субаналізу дослідження ZEBRA, в якому порівнювали ЯЖ під час і після закінчення лікування гозереліном або хіміотерапією за схемою ЦМФ.

ПАЦІЄНТКИ І МЕТОДИ

Схема дослідження

Дослідження ZEBRA було міжнародним кооперованим відкритим рандомізованим дослідженням, розпочатим у 1990 році з метою порівняння ефективності і переносимості препарату гозерелін і хіміотерапії ЦМФ в жінок у віці до менопаузи або близькому до неї з гістологічно засвідченим раком грудної залози з залученням регіонарних лімфатичних вузлів. Пацієнток включали в дослідження протягом 6-річного періоду від 1 жовтня 1990 року до 30 грудня 1996 року в 102 дослідницьких центрах у 15 країнах, серед яких підгрупу пацієнток з 86 центрів було залучено в аналіз ЯЖ. Після місцевого лікування раку грудної залози (мастектомія або органозберігаюча операція ± променева терапія відповідно до принципів місцевої клінічної практики) пацієнток рандомізовано розподіляли у співвідношенні 1:1 у групу лікування гозереліном або групу здійснення хіміотерапії за схемою ЦМФ. Якщо пацієнтка відповідала критеріям включення в дослідження, їй надавали ідентифікаційний номер і призначали лікування згідно зі списком рандомізації.

У передбаченому протоколом аналізі ЯЖ цей показник оцінювали з допомогою анкети, яку самостійно заповнювали пацієнтки. Пацієнток просили заповнити анкету перед початком лікування, через 3 місяці, 6 місяців, 1, 2 і 3 роки після початку лікування. Відповіді відображали стан пацієнтки протягом останнього тижня.

Пацієнтки

Жінок залучали в дослідження, якщо вони не досягли менопаузи або були у віці, близькому до менопаузи, і мали гістологічно підтверджений операбельний рак грудної залози II стадії (UICC) з залученням регіонарних лімфатичних вузлів без ознак віддалених метастазів і які не отримували системного лікування. Усі пацієнтки дали свою поінформовану згоду на участь у дослідженні. Пацієнток виключали з дослідження, якщо вони одночасно або раніше хворіли на інші види злоякісних пухлин (крім плоскоклітинного або базальноклітинного раку шкіри і раку шийки матки), перенесли двосторонню оофоректомію або опромінення яйників, були вагітні або годували дитину, мали неадекватну функцію печінки чи нирок або мали ознаки захворювання крові.

Пацієнток рандомізовано розподіляли в групу застосування депо гозереліну в дозі 3,6 мг підшкірно (кожні 28 днів протягом 2 років [тобто загалом 26 введень депо]) або групу здійснення хіміотерапії ЦМФ (шість циклів з тривалістю кожного циклу 28 днів за відсутності відстрочень). Цикл хіміотерапії за схемою ЦМФ полягав у введенні циклофосфаміду (500 мг/м2 внутрішньовенно в 1 і 8 дні або 100 мг/м2 перорально в 1–14 дні), метотрексату (40 мг/м2 внутрішньовенно в 1 і 8 дні) і фторурацилу (600 мг/м2 внутрішньовенно в 1 і 8 дні).

Аналіз показників ЯЖ здійснювали в пацієнток, рандомізованих після 1 жовтня 1991 року. Пацієнток виключали з аналізу показників ЯЖ в разі, якщо вони не мали результатів вихідної оцінки ЯЖ або даних подальших оцінок.

Оцінка ЯЖ

ЯЖ оцінювали з допомогою письмових анкет, які пацієнтки заповнювали самостійно. Анкета складалася з 39 пунктів Роттердамського переліку симптомів (РПС), двох додаткових пунктів ("припливи/пітніння" і "зміни ваги"), трьох запитань з соціальної сфери і візуальної шкали оцінки "намагання впоратися з хворобою").

Всі симптоми РПС, припливи/пітніння і зміни ваги оцінювали за 4-бальною шкалою, натомість загальну ЯЖ оцінювали з допомогою одного запитання за 7-бальною шкалою, яка засвідчила свою чутливість щодо змін у пацієнток з раком. Намагання впоратися з хворобою оцінювали за візуальною шкалою від 0 до 100.

У кінцевій анкеті було 7 компонентів, у межах яких оцінювали такі показники: загальну ЯЖ, фізичні симптоми (сума 23 пунктів), психологічні показники (сума семи пунктів), щоденна активність (сума восьми пунктів), соціальні ефекти (сума трьох пунктів), гормональні ефекти (припливи/пітніння і зміни ваги) і намагання впоратися з хворобою.

Статистичний аналіз

Пацієнток включали у статистичний аналіз ЯЖ, якщо вони мали показники вихідної оцінки і показники як мінімум одної оцінки після вихідної. Подібність обох груп лікування на вихідному етапі оцінювали за віковими даними, типом хірургічного втручання, медичного і соціального анамнезу. Дані ЯЖ після розвитку рецидиву виключали з аналізу. Щодо змін показників від вихідного рівня до кожного наступного моменту оцінки застосовували аналіз коваріантності. Враховуючи розмір вибірки і кількість тестів, пороговим рівнем статистичної достовірності вважали значення критерію Р = 0,01.

Факторний аналіз застосовували з метою розбити фізичний напрямок на дрібніші сфери симптомів для полегшення клінічної інтерпретації зі збереженням психометричних властивостей. Було ідентифіковано п’ять груп факторів: нудота/ блювання (сума трьох пунктів), біль (сума п’яти пунктів), загальна слабість (сума чотирьох пунктів), інші симптоми, пов’язані з лікуванням (сума 10 пунктів), і статева зацікавленість (один пункт).

Враховуючи те, що в дослідженні ZEBRA було засвідчено еквівалентність хіміотерапії ЦМФ і гозереліну в пацієнток з позитивним статусом ЕР, ЯЖ також ретроспективно проаналізували в підгрупі пацієнток з позитивним статусом ЕР.

РЕЗУЛЬТАТИ

Демографічні характеристики пацієнток

У цілому в аналіз ЯЖ спочатку було включено 514 пацієнток, які отримали гозерелін, і 496 пацієнток, які отримали хіміотерапію за схемою ЦМФ в 86 дослідницьких центрах (рисунок 1). Характеристики пацієнток і захворювання були подібні в обох групах лікування (таблиця 1). Вихідні показники ЯЖ і соціальні фактори також були подібні в обох групах лікування. Вихідні показники ЯЖ наведені в таблиці 2.

img 1

Таблиця 1. Вихідні характеристики пацієнток і захворювання

Ознака Гозерелін (n = 514) ЦМФ (n = 496)
Кількість пацієнток % Кількість пацієнток %
Середній вік 42,6 42,8
Менструальний статус/гістеректомія
Нормальний 436 84,8 442 89,1
Менорагія 6 1,2 11 2,2
Олігоменорея 27 5,3 20 4,0
Аменорея 5 1,0 3 0,6
Гістеректомія 40 7,8 20 4,0
Залучення лімфатичних вузлів
0 1 0,2 0 0,0
1–3 355 69,1 361 72,8
4–9 134 26,1 116 23,4
>10 18 3,5 16 3,2
Нез’ясований статус або відсутність інформації 6 1,2 3 0,6
Місцеве лікування
Органозберігаюча інформація 254 49,4 238 48,0
Мастектомія 260 50,6 258 52,0

Скорочення: ЦМФ — циклофосфамід + метотрексат + 5-фторурацил.

Таблиця 2. Вихідні показники ЯЖ в пацієнток у популяції ЯЖ

Категорія ЯЖ Гозерелін ЦМФ
Середнє значення* СВ К-сть пацієнток Середнє значення* СВ К-сть пацієнток
Сфери показників РПС
Фізичні симптоми 88,2 8,4 513 87,9 9,0 492
Психологічні розлади 69,2 22,8 513 70,0 20,4 492
Щоденні дії 85,4 16,3 509 84,5 16,9 493
Інші показники ЯЖ
Гормональні ефекти 89,3 15,2 514 88,4 15,2 493
Соціальні ефекти 61,0 19,1 502 61,3 19,4 485
Намагання впоратися з хворобою 57,9 30,1 501 60,3 27,6 481
Загальна ЯЖ 69,7 19,4 496 69,3 18,9 473
Показники підкомпонента РПС сфери фізичних розладів
Загальна слабість 74,8 18,7 513 74,9 19,0 494
Біль 86,2 12,7 513 87,8 12,3 492
Нудота/блювання 95,0 9,4 512 92,1 14,5 491
Відсутність статевого зацікавлення 77,2 30,0 501 76,5 30,3 470
Інші симптоми, пов’язані з захворюванням 93,6 7,1 513 93,1 7,4 492

Скорочення: ЯЖ — якість життя; ЦМФ — циклофосфамід, метотрексат і 5-фторурацил; СВ — стандартне відхилення; РПС — Роттердамський перелік симптомів.

*Показники лежать у межах від 0 до 100, де 0 відповідає найгіршому можливому стану, а 100 — найліпшому можливому стану.

Оцінка ЯЖ

Кількість пацієнток, яких можна було включити в аналіз ЯЖ, в різні моменти часу поступово зменшувалась. Наприклад, вихідні фізичні показники були наявні щодо 1010 пацієнток. Через 1 рік матеріалом для аналізу були 803 пацієнтки, а через 3 роки — 451 пацієнтка. Аналогічне зменшення спостерігали при оцінці інших показників ЯЖ.

Загальна ЯЖ

Поліпшення показника загальної ЯЖ порівняно з вихідним рівнем було значно більшим (Р<0,0001) у групі лікування гозереліном порівняно з групою здійснення хіміотерапії ЦМФ протягом перших 3–6 місяців (4,86 ± 0,81 на противагу –0,66 ± 0,87 на 3-му місяці і 6,96 ± 0,88 на противагу 0,69 ± 0,92 на 6-му місяці). Однак через 1 рік (7,90 ± 0,89 на противагу 7,43 ± 0,92), 2 роки (9,44 ± 0,96 на противагу –11,05 ± 0,99) і 3 роки (13,06 ± 1,18 на противагу 11,15 ± 1,18) не було різниці в зміні показників загальної ЯЖ в групах гозереліну і ЦМФ (рисунок 2).

img 2-3

Фізичні симптоми

Протягом перших 3–6 місяців лікування було виявлено ранні переваги щодо ЯЖ в групі прийому гозереліну зі значно меншим зниженням (Р<0,0001) вираженості фізичних симптомів порівняно з групою ЦМФ (–2,19 ± 0,44 на противагу –7,11 ± 0,47 і –2,23 ± 0,51 на противагу –6,37 ± 0,52 відповідно через 3 і 6 місяців, рисунок 3). Через 1–3 роки після початку лікування не спостерігали значних відмінностей у зміні вираженості фізичних симптомів у двох групах лікування.

Ця різниця через 3 і 6 місяців була переважно зумовлена значно більшою (Р < 0,0001) частотою нудоти або блювання і інших симптомів, пов’язаних з призначеним лікуванням, у групі хіміотерапії. Не було значної різниці і силі болю або вираженості загальної слабості в обох групах. Показники впливу на статевий потяг був гіршим у групі застосування гозереліну під час лікування, однак через три роки цей ефект став оберненим (–1,09 ± 0,54 на противагу 0,75 ± 0,56 через два роки і –0,99 ± 0,64 на противагу 1,10 ± 0,64 через три роки відповідно в групах гозереліну і ЦМФ).

Психологічні розлади

Не спостерігали значних відмінностей між гозереліном і хіміотерапією ЦМФ щодо змін показника сфери психологічних розладів протягом лікування (4,99 ± 0,81 на противагу 2,92 ± 0,85 і 4,40 ± 0,91 на противагу 1,96 ± 0,93 відповідно через З і 6 місяців) або після закінчення лікування (12,49 ± 1,27 на противагу 10,48 ± 1,25 відповідно через 3 роки).

Щоденна активність

У пацієнток, які отримували гозерелін, спостерігали значно більше (Р<0,0001) поліпшення показника рівня активності РПС порівняно з пацієнтками в групі здійснення хіміотерапії ЦМФ на 3 і 6 місяці лікування (8,71 ± 0,52 на противагу 5,37 ± 0,54 і 10,79 ± 0,55 на противагу 6,47 ± 0,56 відповідно через 3 і 6 місяців). Знову ж таки, не спостерігали значних відмінностей в поліпшенні показників у групах лікування через 1 і 3 роки після початку лікування (рисунок 4).

img 4-5

Гормональні ефекти

Зміна показника гормональних ефектів була значно гірша в групі гозереліну протягом 2-річного періоду лікування порівняно з групою хіміотерапії ЦМФ (Р<0,01; –27,78 ± 1,07 на противагу –14,51 ± 1,12 через 3 місяці і –24,97 ± 1,35 на противагу –19,07 ± 1,38 через 2 роки). Однак через 3 роки (1 рік після закінчення лікування гозереліном) ця тенденція стала оберненою і показник був значно ліпший у групі застосування гозереліну (–5,77 ± 1,43 на противагу — 17,79 ± 1,42; Р<0,0001; рисунок 5).

Соціальні ефекти

Зміни соціальних ефектів були незначні протягом усього періоду здійснення дослідження (–2,61 ± 0,92 на противагу –2,06 ± 0,95 через 6 місяців і –1,05 ± 1,38 на противагу –1,12 ± 1,38 відповідно для груп гозереліну і хіміотерапії ЦМФ через 3 роки) і не спостерігали значних відмінностей у групах лікування.

Намагання впоратися з хворобою

Пацієнткам, які приймали гозерелін, доводилось доклада­ти значно менше зусиль для того, щоб впоратися з хворобою протягом перших 3-6 місяців (Р<0,0001), ніж пацієнткам у групі здійснення хіміотерапії ЦМФ. Поліпшення показника становило 13,41 ± 1,12 на про­тивагу 4,22 ± 1,18 і 15,91 ± 1,19 на противагу 5,80 ± 1,23 в групах гозереліну і ЦМФ відповідно через З і 6 місяців. Однак не спостерігали значних відмінностей між групами лікування через 1 і 3 роки (рисунок 6).

img 6

Пацієнтки з позитивним статусом ЕР

Оскільки результати ефективності засвідчили еквівалентність гозереліну і хіміотерапії ЦМФ в пацієнток з позитивним статусом ЕР пухлин, було здійснено ретроспективний аналіз ЯЖ в цій підгрупі пацієнток. Відмінності лікування в жінок з позитивним статусом ЕР пухлин були якісно ідентичні відмінностям у загальній популяції щодо усіх сфер ЯЖ в усіх часових точках. Наприклад, протягом перших 6 місяців загальна ЯЖ в пацієнток з позитивним статусом ЕР була значно ліпша (Р<0,0001) у групі лікування гозереліном (4,37 ± 0,98 через 3 місяці і 6,38 ± 1,01 через 6 місяців) порівняно з групою здійснення хіміотерапії ЦМФ (–1,25 ± 1,06 через 3 місяці і –0,32 і 1,08 через 6 місяців). Як і в загальній популяції, через 1 рік (8,25 ± 0,98 на противагу 7,27 ± 1,04), 2 роки (8,84 ± 1,09 на противагу 10,82 ± 1,19) і 3 роки (12,38 ± 1,35 на противагу 9,82 ± 1,38) не спостерігали значної різниці в ЯЖ в пацієнток з позитивним статусом ЕР відповідно в групах гозереліну і ЦМФ.

ОБГОВОРЕННЯ

Результати цього дослідження засвідчують, що загальна ЯЖ поліпшувалась протягом тривання дослідження в обох групах лікування. Згідно з середнім рівнем показника, загальна ЯЖ поступово поліпшувалась протягом усього періоду лікування в групі гозереліну, натомість у групі здійснення хіміотерапії ЦМФ загальна ЯЖ суттєво поліпшувалась лише після припинення лікування.

Протягом перших 3 і 6 місяців лікування спостерігали значно ліпші показники загальної ЯЖ в групі застосування гозереліну, ніж у групі хіміотерапії ЦМФ. Ці ранні переваги також спостерігали в пацієнток з позитивним статусом ЕР пухлин, в яких було засвідчено еквівалентну ефективність обох методів лікування. У період після 6 місяця від початку лікування не спостерігали жодної різниці в загальній ЯЖ, незважаючи на те що пацієнтки в групі гозереліну продовжували отримувати активне лікування протягом 2 років.

Поліпшення загальної ЯЖ протягом перших 6 місяців не суперечило результатам у сферах фізичних змін, щоденних дій і намагання впоратися з хворобою, щодо яких спостерігали значні відмінності між групами гозереліну і ЦМФ через 3 і 6 місяців, однак надалі не було виявлено різниці. Ці відмінності не були неочіку-ваними, враховуючи певну частоту розвитку побічних ефектів хіміотерапії в цьому дослідженні, зокрема, нудоти, блювання чи облисіння.

Протягом 2-річного періоду лікування гозереліном у більшої частки пацієнток у групі лікування гозереліном спостерігали розвиток аменореї порівняно з пацієнтками, які отримували хіміотерапію ЦМФ. Як наслідок ці пацієнтки частіше скаржились на гормональні ефекти внаслідок зменшення рівня циркулюючого естрадіолу. Однак через 3 роки (1 рік після закінчення лікування гозереліном) місячні відновились у більшості пацієнток. Натомість у пацієнток, які отримували хіміотерапію, аменорея переважно була постійна. Це засвідчено оцінкою гормональних ефектів ЯЖ; протягом перших 2 років з початку лікування в пацієнток у групі прийому гозереліну спостерігали значно гірші показники гормональних ефектів порівняно з пацієнтками в групі хіміотерапії ЦМФ. Однак через 1 рік після закінчення прийому гозереліну цей ефект став оберненим і показники гормональних ефектів були значно ліпші в групі гозереліну, ніж у групі хіміотерапії ЦМФ.

Ці показники гормональних ефектів також відображені відповідями на єдине запитання щодо статевої зацікавленості в сфері фізичного статусу РПС, внаслідок чого пацієнтки, які надають значної ваги статевому життю, можуть схилятись до застосування хіміотерапії. Тому вибір методу лікування необхідно обговорити з пацієнткою і з’ясувати, якої ваги вони надають різним наслідкам терапії і який вплив вони мають на їх вибір. Повідомлення про подібний вплив на статеву зацікавленість уже траплялися в літературі. У дослідженні Берглунда (Berglund et al.) і співавт. застосування монотерапії гозереліном і комбінації гозереліну з тамоксифеном призводило до порушення статевої функції протягом 1–2 років з моменту включення в дослідження і цей ефект був зворотним після припинення лікування; у цьому дослідженні пацієнтки у групі хіміотерапії також скаржилися на статеву дисфункцію, яка утримувалась через 3 роки після рандомізації.

Незважаючи на незначну відмінність середніх абсолютних різниць у загальній популяції пацієнток, вони є дуже суттєвими і мають клінічне значення. Недавно було висловлено припущення, що зміна будь-якого показника ЯЖ на 50% СВ слід вважати клінічно важливою, подібно як і зміну на 8–10 балів за 100-бальною шкалою. Щодо даних, наведених у цій статті, всі відмінності відповідають критеріям статистичної достовірності. Крім того, спостерігали різницю на 8–10 пунктів на користь ЦМФ щодо гормональних ефектів у ранньому періоді і на користь гозереліну у віддаленому періоді, а також чітко на користь гозереліну щодо показника намагання впоратися з хворобою.

Загалом порівняно з хіміотерапією ЦМФ гозерелін поліпшував загальну ЯЖ протягом 6-місячного періоду. Це наслідок подібних відмінностей у сферах фізичної активності і намагання впоратися з хворобою. Не спостерігали значної різниці в загальній ЯЖ через 6 місяців. Різниця в гормональній сфері була гірша під час застосування гозереліну, однак обернулася на користь гозереліну після закінчення лікування. Проте ці відмінності в гормональних ефектах не мали впливу на загальну ЯЖ. Разом з еквівалентною ефективністю в пацієнток з позитивним статусом ЕР ці ранні переваги в ЯЖ свідчать на користь застосування гозереліну як альтернативи хіміотерапії ЦМФ в цій популяції пацієнток.

Підготував Роман Шиян