МЕДИЦИНА, ЯКА БАЗУЄТЬСЯ НА ДОКАЗАХ

Блокатори кальцієвих каналів у спектрі антигіпертензивних середників

Скорочений виклад

P. R. Liebson
Expert Opin. Pharmacother. (2006) 7(17):2385-2401

1. Вступ

Блокатори кальцієвих каналів (БКК) відіграють багато терапевтичних ролей на доповнення до лікування гіпертензії, включаючи позитивний вплив при стенокардії, надшлуночкових аритміях, а, зокрема, німодипін — при лікуванні субарахноїдального крововиливу. БКК є гетерогенною групою препаратів з різними властивостями. Ефективність у зниженні артеріального тиску (АТ) при гіпертензії робить їх препаратами першого ряду. Оскільки гіпертензія дуже часто поєднується з іншими захворюваннями, такими як ішемічна хвороба серця (ІХС), дисфункція лівого шлуночка, хронічне захворювання нирок і діабет, потрібно також брати до уваги вплив БКК на ці стани.

В останніх рекомендаціях з лікування гіпертензії зазначено, що БКК є особливо корисними в пацієнтів з гіпертензією, включаючи літніх осіб, пацієнтів із клінічними проявами ІХС, наявністю атеросклеротичного ураження сонних і периферичних артерій, діабетом, а також при вагітності.

Хоча є дуже багато доказів ефективності БКК як антигіпертензивних засобів, висловлювалося застереження стосовно застосування короткодіючих дигідропіридинових АК після гострого інфаркту міокарда (ІМ), а також ролі БКК порівняно з іншими антигіпертензивними середниками при захворюваннях нирок. БКК є гетерогенною групою, яка складається з дигідропіридинів, фенілалкіламінів і бензотіазепінів. Ці різноманітні середники відрізняються щодо своєї здатності викликати вазодилятацію, чинити ефекти на провідну систему серця, а також діяти на механізми ЦНС. Також треба брати до уваги відмінності у метаболічних шляхах, які можуть впливати на взаємодію між препаратами.

У цій статті ми обговоримо: 1) ефективність різних субкласів БКК при гіпертензії порівняно з іншими стандартними класами антигіпертензивних середників; 2) вплив БКК на патологічні процеси, які асоціюються з гіпертензією; 3) побічні ефекти і відносні протипоказання; 4) оцінку ролі БКК при гіпертензії, яка ґрунтується на розглянутих моментах. Також буде наведено результати кількох мета-аналізів, у яких порівнювались БКК з іншими класами антигіпертензивних середників стосовно антигіпертензивних ефектів і можливих побічних ефектів. Оскільки у клінічні дослідження, на яких базувались ці мета-аналізи, включали гетерогенні популяції пацієнтів, ми також обговоримо результати окремих індивідуальних досліджень, щоб продемонструвати переваги і недоліки БКК у цих популяціях.

2. ЕФЕКТИВНІСТЬ БЛОКАТОРІВ КАЛЬЦІЄВИХ КАНАЛІВ

2.1. Загальний огляд: мета-аналізи

Оцінювати відносну роль БКК порівняно з іншими класами антигіпертензивних середників слід з урахуванням профілю віку, статі, етнічності і супутніх захворювань. Звичайно, БКК не повинні бути препаратами першого вибору в пацієнта з гіпертензією і дисфункцією лівого шлуночка. Однак було засвідчено, що БКК є ефективними антигіпертензивними середниками при наявності ішемії міокарда, у чорношкірих і літніх гіпертензивних пацієнтів. Чітко встановлено, що БКК ефективно знижують АТ порівняно з плацебо. Однак докази не такі чіткі, коли ми розглядаємо ефективність БКК порівняно з іншими класами, а також переваги БКК стосовно зниження частоти ускладнень при ІХС, захворюванні нирок і цереброваскулярному захворюванні.

Кілька великих клінічних досліджень, в яких порівнювали різні класи антигіпертензивних медикаментів, засвідчили, що БКК принаймні мають аналогічну з іншими препаратами ефективність щодо зниження АТ. Наприклад, у дослідженні TOMHS оцінювали 6 антигіпертензивних середників, включаючи плацебо, у 902 чоловіків і жінок з м’якою гіпертензією (середній АТ 140/91 мм рт. ст.). Після 4 років спостереження в динаміці зниження АТ було суттєвим в усіх 6 групах, включаючи плацебо, але препарати викликали більш виражене зниження АТ. Порівняно з іншими препаратами БКК амлодипін* не засвідчив суттєвих відмінностей у зниженні середнього АТ, але зниження було значно вираженіше, ніж при плацебо.

БКК є особливо ефективними в літніх пацієнтів із систолічною гіпертензією. Наприклад, щодо нітрендипіну було засвідчено, що цей препарат знижує частоту інсультів у пацієнтів із систолічною гіпертензією. Також було виявлено, що БКК особливо ефективні в чорношкірих пацієнтів з гіпертензією.

У кількох мета-аналізах оцінювався прогностичний ефект різних класів антигіпертензивних медикаментів порівняно з плацебо, а також відмінності між класами. Далі ми будемо обговорювати ці порівняння, в основному оцінюючи ефективність БКК порівняно з іншими класами антигіпертензивних середників.

З результатів цих мета-аналізів можна отримати інформацію про ефективність БКК порівняно з іншими групами антигіпертензивних медикаментів. Однак інтерпретація результатів може бути ускладнена відмінностями в популяціях пацієнтів, визначенням первинних кінцевих точок, а також різними змінами АТ стосовно клінічних наслідків.

Додаткові проблеми є наслідком додаткового застосування інших класів антигіпертензивних середників з метою досягнення цільового АТ (частота їх застосування може сягати 50–60%), а це може впливати на результати. Більшість порівнянь БКК виконували з діуретиками, бета-блокаторами чи обома цими класами препаратів. Мета-аналізів, де б порівнювали БКК з інгібіторами АПФ, є мало, а порівняння БКК з блокаторами рецепторів ангіотензину (БРА) виконувалось лише в кількох індивідуальних дослідженнях. Тому, крім оцінки мета-аналізів, ми оцінимо й деякі добре проведені індивідуальні дослідження.

Таблиця 1. Дослідження, про які йдеться у статті
Абревіатура дослідження Повна назва
AADVANCE African American Diovan (Valsartan) Amlodipine (Norvasc) Clinical Efficacy
AASK African American Study of Kidney Disease and Hypertension
ABCD Appropriate Blood Pressure Control in Diabetes
ACTION A Coronary Disease Trial Investigating Outcome with Nifedipine GITS
ALLHAT Antihypertensive and Lipid-Lowering Treatment tp Prevent Heart Attack Trial
ASCOT Anglo-Scandinavian Cardiac Outcomes Trial
CAMELOT Comparison of Amlodipine vs Enalapril to Limit Occurrences of Thrombosis
CONVINCE Controlled Onset Investigation of Cardiovascular Endpoints
ELSA European Lacidipine Dtudy on Atherosclerosis
IDNT Irbesartan Diabetic Nephropathy Trial
INSIGHT International Nifedipine GITS Study — Intervention as aGoal In Hypertension Treatment
INVEST International Verapamil — Trandolapril Study
JMIC-B Japanese Multi-centre Investigation for Cardiovascular Diseases – B
MIDAS Multi-centre Isradipine Diuretic Atherosclerosis Study
MOSES Morbidity and Mortality in Stroke, Eprosartan compared with Nitrendipine for Secondary Prevention study
NICE-Combi Nifedipine and Candesartan Combination
NICOLE Nisoldipine in Coronary Artery Disease in Leuven
NORDIL Nordic Diltiazem
PRESERVE Prospective Randomized Enalapril Study Evaluating regression of Left Ventricular Enlargement
PREVENT Prospective Randomized Evaluation of the Vascular Effects of Norvasc Trial
SHELL Systolic Hypertension in the Elderly Long-term Lacidipine
STOP-2 Swedish Trial in Old Patients with Hypertension – 2
SYST-EUR Systolic Hypertension in Europe
TOMHS Treatment of Mild Hypertension Study
VALUE Valsartan Antihypertensive Long-Use Evaluation
VHAS Verapamil in Hypertension and Atherosclerosis Study

2.2. Антигіпертензивні середники на противагу плацебо

Є велика кількість досліджень, в яких порівнювали ефективність БКК стосовно зниження АТ з плацебо. Ефекти лікування на клінічні події коливалися. В аналізі чотирьох плацебо-контрольованих досліджень, в яких досліджувались амлодипін, нісолдипін і нітрендипін, БКК суттєво знижували ризик виникнення інсульту і серйозних серцево-судинних (СС) подій. Пограничну значущість було виявлено стосовно зниження СС смерті і загальної смертності. Лікування БКК супроводжувалось дещо більшим (але статистично незначущим) ризиком виникнення лише серцевої недостатності.

У п’яти дослідженнях вторинної профілактики, в які залучили більше 11 000 учасників і в яких БКК порівнювалися з плацебо, ризик інсульту було знижено в 4 із 5 досліджень, причому співвідношення ризику коливалося в діапазоні 0,57–0,78. Досліджувались такі БКК як амлодипін, нісолдипін і ніфедипін у вигляді гастроінтестинальної транспортної системи (GITS). Стосовно ризику виникнення ІМ виявлені співвідношення ризику для БКК були знижені у трьох дослідженнях (СР = 0,59–0,76) і зросли у двох дослідженнях (СР = 1,04–1,25). У трьох дослідженнях, в яких досліджувався амлодипін, виявили зниження ризику ІМ на 31% (Р = 0,033). Стосовно позитивного ефекту амлодипіну на противагу нісолдипіну і ніфедипіну щодо зниження ризику ІМ було запропоновано такі пояснення: більша тривалість дії амлодипіну, вплив двох інших БКК на ЧСС, а також відмінності в характеристиках пацієнтів.

Підбиваючи підсумок, треба сказати, що плацебо-контрольовані дослідження переконливо засвідчили ефективність БКК стосовно зниження ризику серцево-судинних подій, що асоціювалось із зниженням АТ. Винятком, імовірно, є лише розвиток серцевої недостатності.

2.3. Діуретики і бета-блокатори

БКК, які є новішими препаратами, порівнювалися з більш класичними антигіпертензивними середниками, такими як діуретики і бета-блокатори, для яких існують суттєві докази клінічної ефективності, отримані в дослідженнях, щодо впливу на клінічні наслідки. Справді, БКК стали препаратами-бестселерами у кінці 1980-х років і на початку 1990-х років ще до того, як їх адекватно перевірили у великих клінічних дослідженнях.

Однак у сучасних американських рекомендаціях з лікування гіпертензії БКК визнані препаратами першого ряду лише в тому випадку, коли є серйозні підстави не призначати діуретик чи бета-блокатор. Тому дуже важливо визначити, які докази, отримані у клінічних дослідженнях, свідчать на користь ефективності БКК на противагу іншим класам препаратів.

У мета-аналізі The Blood Pressure Treatment Trialists, в який включили 9 клінічних досліджень гіпотензивної терапії із загальною кількістю пацієнтів > 68 000, порівнювали БКК або з діуретиком, або з бета-блокатором. Виявили незначні відмінності у клінічних наслідках. Основним завданням цього мета-аналізу було оцінити ефект основних класів антигіпертензивних середників на серйозні серцево-судинні події. У термінах відносного ризику, пов’язаного із застосуванням БКК на противагу діуретику/бета-блокатору, не виявили суттєвих відмінностей щодо загальної смертності, СС смертності чи коронарних подій (табл. 2). Стосовно БКК виявили погранично значуще зниження частоти інсультів. Коли оцінили лише дигідропіридинові АК, зниження ризику інсультів ставало значущим. З іншого боку, виявили чітке зростання ризику розвитку серцевої недостатності при застосуванні БКК і пограничне зростання ризику серйозних СС подій (таблиця 2). Таким чином, для всіх клінічних подій не було виявлено суттєвих відмінностей, за винятком помірного позитивного впливу БКК щодо запобігання інсультам і зростання ризику виникнення серцевої недостатності.

Таблиця 2. Блокатори кальцієвих каналів і порівняння з діуретиками/бета-блокаторами: підсумок опублікованих мета-аналізів
К-сть включених досліджень К-сть пацієнтів Клінічні наслідки СР (95% ДІ)
9 68449 Загальна смертність 0,99 (0,95–1,04)
СС смерть 1,05 (0,97–1,13)
Серйозні СС події 1,04 (1,00–1,09)
ІХС 1,01 (0,94–1,08)
Інсульт 0,93 (0,86–1,00)
7 53159 Серцева недостатність 1.33 (1,21–1,47)
7 67435 Загальна смертність 0,98 (0,92–1,03)
СС смерть 1,03 (0,95–1,11)
Усі СС події 1,03 (0,99–1,08)
ІМ 1,02 (0,95–1,10)
Інсульт 0,92 (0,84–1,01)
Серцева недостатність 1,33 (1,22–1,44)
8 65101 Загальна смертність 0,97 (0,92–1,02)
СС смерть 1,05 (0,96–1,13)
Усі СС події 1,06 (1,00–1,11)
ІХС 1,11 (0,99–1,24)
Інсульт 0,98 (0,86–1,19)
Серцева недостатність 1,26 (1,19–1,33)

У мета-аналізі Network, в який увійшли 8 клінічних досліджень низької дози діуретиків і БКК, намагалися підсумувати наявні докази з клінічних досліджень стосовно безпеки й ефективності антигіпертензивних середників першого ряду. Знахідки аналізу засвідчили, що низька доза діуретиків асоціювалась із пограничним зниженням ризику СС подій (СР = 0,94; ДІ = 0,89–1,00) і серцевої недостатності (СР = 0,74; ДІ = 0,67–0,81). Також виглядало, що діуретики знижують коронарні події, але статистична значущість цього зниження погранична (СР = 0,89; ДІ = 0,76–1,01). Не було виявлено суттєвих відмінностей стосовно частоти інсульту, СС смертності і загальної смертності (табл. 2).

У підсумку треба сказати, що в обох мета-аналізах засвідчено зростання ризику виникнення ЗСН при застосуванні БКК на противагу діуретикам/бета-блокаторам, а в одному також відзначено зростання ризику СС подій при застосуванні БКК.

Більш недавній аналіз п’яти досліджень зниження АТ, в який залучили > 66 000 пацієнтів і в якому БКК порівнювались з діуретиками і бета-блокаторами, був оновленим мета-аналізом The Blood Pressure Treatment Trialists. У цьому оновленому аналізі виявили незначущу відмінність у 3,4% на користь старих препаратів стосовно усіх СС подій, а також подібну незначущу відмінність в 1,9% стосовно фатального і нефатального ІМ (табл. 2). Погранично значущу перевагу для БКК було виявлено стосовно зниження ризику інсульту (зниження на 7,6%; р = 0,07).

Обговорення деяких індивідуальних досліджень, включених у мета-аналізи, може прояснити деякі з результатів мета-аналізів.

Дослідження ALLHAT, найбільше клінічне дослідження, в якому порівнювали різні антигіпертензивні середники (33 357 учасників), було суперечливим стосовно вибору препаратів другого ряду, високої частоти застосування препаратів другого ряду, а також відносно високої частоти відміни препаратів першого ряду. Результати порівнянь між препаратами першого ряду варто уважно розглянути. Загальні результати дослідження не виявили відмінностей щодо впливу на первинну кінцеву точку (поєднання фатальних ускладнень ІХС і нефатального ІМ) серед пацієнтів, яким спочатку призначили діуретик хлорталідон, БКК амлодипін чи інгібітор АПФ лізиноприл. Однак систолічний АТ протягом 5 років був суттєво вищим у групі амлодипіну і групі лізиноприлу порівняно з групою діуретика. З іншого боку, діастолічний АТ був нижчим у групі амлодипіну, ніж у групі діуретика. При порівнянні впливу амлодипіну на противагу хлорталідону на вторинні кінцеві точки, які включали смертність, інсульт, комбіновані ускладнення ІХС і кінцеву стадію захворювання нирок, відмінностей не виявили, за винятком вищої частоти серцевої недостатності при призначенні амлодипіну (СР = 1,38; ДІ = 1,25–1,52). Дослідники зробили висновок, що на підставі ліпшого зниження АТ і переносимості діуретики повинні бути препарати першого вибору. Хоча автори також використали деякі відмінності у вторинних кінцевих точках, щоб обґрунтувати свій висновок, відсутність відмінностей у первинній кінцевій точці дає змогу заперечити такий висновок. Ще один результат, який ставить під сумнів вибір діуретика, це те, що і в білій, і чорношкірій популяції при застосуванні діуретика рівень калію знизився, а рівень глюкози зріс порівняно з амлодипіном і лізиноприлом.

У дослідженнях ALLHAT і ASCOT порівнювали нові і старі антигіпертензивні середники. У дослідженні ALLHAT як другий крок до амлодипіну додавали бета-блокатор, резерпін або клонідин (останні два препарати нині дуже рідко виступають у цій ролі), а в дослідженні ASCOT амлодипін поєднували з інгібітором АПФ периндоприлом (поширена на нинішній день комбінація) на противагу бета-блокатору атенололу плюс діуретик бендрофлуметіазид як другий препарат. В обох дослідженнях оцінювали нові препарати на противагу старим препаратам у пацієнтів з гіпертензією. В обох була та сама первинна кінцева точка (нефатальний ІМ і фатальні ускладнення ІХС).

Дослідження ASCOT-BPLA також було великим (19 257 пацієнтів), але його не включили в уже описані мета-аналізи, оскільки це дослідження було опубліковано досить недавно. Як і в дослідженні ALLHAT, не було значущих відмінностей щодо первинної кінцевої точки між БКК і старим препаратом порівняння (бета-блокатор), хоча первинна кінцева точка була нижчою при застосуванні амлодипіну (СР = 0,90; ДІ = 0,79–1,02). Однак у групі лікування на основі амлодипіну було менше фатальних і нефатальних інсультів (СР = 0,77; ДІ = 0,66–0,89), усіх СС подій (СР = 0,84; ДІ = 0,78–0,90), зниження смертності від усіх причин (СР = 0,89; ДІ = 0,81–0,99) і частоти виникнення діабету (СР = 0,70; ДІ = 0,63–0,78). Також виявили нижчу частоту порушення функції нирок (на 15%), а також зниження ризику виникнення серцевої недостатності. Дослідження припинили завчасно внаслідок нижчого показника загальної смертності у групі амлодипіну-периндоприлу, і цілком імовірно, що при продовженні дослідження було б засвідчено суттєві переваги і щодо впливу на первинну кінцеву точку. Як і в дослідженні ALLHAT, більшість пацієнтів під кінець дослідження отримували принаймні два антигіпертензивні середники і загальні зміни АТ були більш вираженими у групі амлодипіну (на 2,7/1,9 мм рт. ст.). Результати дослідження засвідчили, що комбінація БКК й інгібітору АПФ (нові препарати) може забезпечити ліпші клінічні наслідки, ніж комбінація старіших препаратів, таких як діуретик і бета-блокатор.

Результати дослідження ASCOT викликали багато дискусій у літературі. Треба наголосити, що лише 15% учасників у групі амлодипіну залишались на монотерапії. Тому досить складно визначити відносний позитивний вплив БКК й інгібітору АПФ у комбінації порівняно з комбінацією старих препаратів. Також важливо, що лише 32% діабетиків і 60% недіабетиків мали адекватний контроль АТ.

В обох дослідженнях (ASCOT і ALLHAT) виявили зростання ризику нових випадків діабету при застосуванні діуретиків, бета-блокаторів чи обох цих препаратів порівняно з БКК. У кількох інших дослідженнях, включених у мета-аналіз, також оцінювали застосування БКК на противагу діуретикам як з бета-блокаторами, так і без них.

У дослідженні INSIGHT оцінювали 6321 пацієнта з гіпертензією, які рандомізовано отримували тривалодіючу форму ніфедипіну (GITS) або гідрохлортіазид плюс амілорид. Як другий крок лікування використовували атенолол (або при протипоказаннях до нього еналаприл). Однак через 48 місяців приблизно 70% пацієнтів в обох групах перебували на монотерапії. Первинною кінцевою точкою була сукупна точка СС смерті, ІМ, серцевої недостатності чи інсульту. Загалом середній АТ знизився однаково в обох групах і не було виявлено суттєвих відмінностей у клінічних наслідках лікування. Однак серйозні побічні ефекти частіше траплялись у групі діуретика (р = 0,02).

У дослідження NORDIL залучили 10 881 гіпертензивного пацієнта, у ньому порівнювали дилтіазем із діуретиком, бета-блокатором чи обидвома останніми препаратами протягом періоду спостереження 4,5 року. Не було суттєвих відмінностей у первинній сукупній кінцевій точці СС подій. Однак у групі БКК виявили суттєве зниження фатальних і нефатальних інсультів на 20%. Систолічний АТ був суттєво нижчим (на 3 мм рт. ст.) у групі діуретика/бета-блокатора. Із попередніх аналізів того, як зміни АТ повинні впливати на частоту інсультів, можна було б очікувати, що дилтіазем мав би викликати зростання частоти інсультів на 12%, а не зниження цього ускладнення на 20%.

У дослідженні CONVINCE рандомізували 16 602 пацієнтів із гіпертензією на прийом або верапамілу зі сповільненим вивільненням, або атенололу чи гідрохлоротіазиду. Після 3 років лікування зниження АТ було еквівалентним в обох групах. Метою дослідження було засвідчити еквівалентність БКК (а не їх перевагу) порівняно зі старими антигіпертензивними середниками. Не було виявлено відмінностей у первинній кінцевій точці СС подій у групі БКК на противагу групі діуретика/бета-блокатора. Але дослідники зробили висновок, що верапаміл не засвідчив еквівалентності.

У дослідженні STOP-2 6614 пацієнтів рандомізували в одну з трьох груп лікування: діуретик чи бета-блокатор (“загальноприйняті препарати”), БКК (фелодипін чи ісрадипін) або інгібітор АПФ. Аналіз між БКК і загальноприйнятими медикаментами не виявив суттєвих відмінностей стосовно серйозних СС подій, СС смертності, смертності від усіх причин, інсульту чи ІМ. Хоча відмінності і не були значущими, лікування БКК супроводжувалося дещо вищим ризиком ІМ (СР =1,47) і нижчим ризиком інсульту (СР = 0,73).

У недавньому дослідженні ізольованої систолічної гіпертензії в літніх людей (SHELL) порівнювали новий БКК (лацидипін) із хлорталідоном у 1882 пацієнтів з гіпертензією. Період спостереження в динаміці становив 32 місяці. Зниження АТ було подібним і не було суттєвих відмінностей у сукупній первинній кінцевій точці СС і цереброваскулярних подій. Загальна смертність була подібною в обох групах.

У кількох дослідженнях оцінювали БКК на противагу діуретикам у пацієнтів із гіпертензією, і при цьому визначали товщину інтими-медії (ТІМ) сонної артерії як показник прогресування атеросклерозу. Отримали непереконливі докази переваги БКК.

У дослідженні MIDAS оцінювали 883 пацієнтів з гіпертензією, яким призначали ісрадипін чи гідрохлоротіазид. Ступінь прогресування ТІМ не відрізнявся між групами, але виявили вищу частоту (погранична значущість) серйозних СС подій у групі ісрадипіну. Однак виявили значуще зростання інших судинних подій і процедур у групі БКК. Нижчими показниками систолічного АТ, досягнутими у групі діуретика, не можна було пояснити відмінності у частоті судинних подій між групами.

В Італійське дослідження VHAS рандомізували 1414 пацієнтів на прийом верапамілу сповільненого вивільнення або хлорталідону, за ними стежили в динаміці 48 місяців. Зниження АТ було подібним в обох групах. У групі верапамілу виявили суттєвий позитивний ефект на ТІМ. Такі метаболічні порушення, як гіперурикемія і гіпоглікемія, а також підвищення рівня глюкози частіше виявляли у групі діуретиків. СС події траплялись з однаковою частотою в обох групах, але у підгрупі, де досліджували ТІМ, серед пацієнтів з наявністю атеросклеротичних бляшок на початку дослідження у групі хлорталідону значно зростала частота СС подій.

Отже, якщо порівнювати з діуретиками, важко виявити чіткі переваги БКК, хоч і виглядає, що БКК мають перевагу стосовно зниження частоти інсультів і рідше супроводжуються метаболічними порушеннями. І БКК, і діуретики чинять позитивний ефект, знижуючи АТ, особливо в літніх пацієнтів. Однак БКК супроводжуються підвищеним ризиком виникнення серцевої недостатності.

Що стосується порівняння БКК і бета-блокаторів, то таких досліджень є менше, у них оцінювали вплив на розвиток атеросклерозу і прогресування захворювань нирок.

Так, у дослідженні ELSA оцінювали ефект дигідропіридинового АК лацидипіну. Це тривалодіючий і високоліпофільний БКК, який також має антиоксидантні властивості. Загалом 2334 пацієнтів рандомізували на прийом лацидипіну або атенололу. Хоча отримані клінічно показники АТ були подібними в обох групах, при амбулаторному моніторингу АТ показники були нижчими при прийомі атенололу. І все ж таки порівняно з бета-блокатором прийом лацидипіну супроводжувався сповільненням прогресування ТІМ на 40%. Хоча виявили тенденцію до зниження у групі лацидипіну частоти інсультів, серйозних СС подій і смертності, суттєвих відмінностей у частоті СС подій між групами лікування не було. Результати дослідження ELSA свідчать про позитивний вплив БКК на атеросклероз, що є незалежним від зниження АТ.

Дослідження лацидипіну й атенололу в пацієнтів з гіпертензією також засвідчило відновлення ендотелій-залежної вазодилятації і зниження циркулюючих маркерів оксидативного стресу при застосуванні БКК, але не бета-блокатора.

Отже, проведено лише кілька досліджень, які специфічно оцінюють вплив БКК на противагу бета-блокаторам щодо СС наслідків у пацієнтів з гіпертензією. Однак є докази того, що БКК можуть мати позитивні ефекти на метаболічні фактори, які ведуть до атерогенезу.

Підготував Володимир Павлюк

Закінчення у наступному числі журналу

  • *Препарат зареєстрований в Україні компанією “Пфайзер” під назвою НОРВАСК.