VADEMECUM

Тимпанометрія.
Рекомендації Британського товариства аудіології (2013)

Повний текст за посиланням


Передмова

Найдостовірнішим методом оцінки стану середнього вуха є тимпанометрія. Не тільки на основі форми графіка тимпанограми, а й за її показниками можна об’єктивно оцінити стан середнього вуха у пацієнтів різного віку. Метод дуже корисний для діагностики різних хвороб середнього вуха, а також для моніторування динамічного відновлення функції середнього вуха після його хвороб (зокрема, гострого середнього отиту).

Важко погодитися з твердженням британських аудіологів, які не радять класифікацію тимпанограм за Jerger, яка, на мою думку, полегшує оцінку результатів. Проте загальні рекомендації щодо виконання та інтерпретації тимпанограм полегшать ширше запровадження тимпанометрії у клінічну практику не тільки оториноларингологів, а й лікарів первинної ланки.

Нам слід прагнути, щоб тимпанограма для лікаря, який лікує хвороби середнього вуха, стала таким же незамінним методом, як електрокардіограма для лікаря, що займається хворобами серця.

Федір Юрочко, віце-президент Асоціації дитячих оториноларингологів України


1. Вступ

Цей документ поєднує і переглядає рекомендації, раніше розроблені Британським товариством аудіологів (1992) та Клінічною групою програми зі скринінгу слуху в новонароджених (2008). Його мета — описати рекомендовані процедури для проведення тимпанометрії як методу аналізу функції середнього вуха для осіб різного віку — від народження і до дорослого віку. Рекомендації корисні для щоденних клінічних вимірювань, що їх застосовують для більшості типів приладів, які вимірюють аудіоакустичний імпеданс/провідність, використовуючи номінальну частоту в 226 Гц, для осіб віком більш як 6 місяців та 1000 Гц для осіб віком менш як 6 місяців. Проте важливо, щоб компетентна особа, яка проводить випробування (“обстежувач”), або відповідальний за це використовували своє клінічне мислення при прийнятті рішення щодо конкретного підходу, який буде застосовано щодо кожного “суб’єкта” (тобто особи, яка проходить тестування), з урахуванням конкретних обставин і цілей тесту.

2. Загальні твердження

Обстежувач повинен дотримуватись усіх правил гігієни та контролю інфекцій, як описано в протоколах обстеження, а саме: миття рук до і після процедури, запобігання травмуванню шкіри, уникання прямого контакту з біологічними рідинами та чистка всіх інструментів для проведення дослідження. Ту ж саму насадку не можна використовувати для іншої людини, якщо вона не була належним чином очищена. Ліпше використовувати одноразові насадки, якщо це можливо. Для кожного вуха пацієнта має бути інша насадка, щоб запобігти перенесенню інфекції з одного вуха в інше.

3. Обладнання

Тимпанометр і насадки повинні бути чистими (тобто без пилу, бруду та обробленими відповідно до стандартів контролю за інфекцією). Усі тимпанометри періодично мають проходити калібрування згідно з вимогами. За формою насадки для тимпанометрії поділяють на два типи: “парасолька” та “грибок”. У більшості випадків форма грибка ліпша, особливо якщо вставляти його в слуховий хід і не тримати на одному місці, оскільки в таких випадках форма парасольки може зігнутися. Завжди дуже важливо вибрати правильний розмір насадки для того, щоб тестування було зручним, без дискомфортних відчуттів і щоб забезпечувати адекватне ущільнення. Якщо насадку утримувати на місці, наприклад, під час проведення скринінгової тимпанометрії маленькій дитині, перевагу можна віддати насадці у формі парасольки, оскільки вона охоплюватиме початок зовнішнього слухового ходу.

4. Калібрування

Калібрування приладу треба виконувати щодня за допомогою випробувального еталона, встановленого для відповідної порожнини, заданої виробником. Роботу апарата також перевіряють на вусі, що дає нормальну, пікову тимпанограму (щоб пересвідчитись, що помпа працює, а його трубка не заблокована).

Тестові порожнини повинні мати менші розміри порівняно з довжиною хвилі звуку при 226 Гц; рекомендовані металеві або тверді пластикові циліндри із співвідношенням довжини до діаметра від одного до трьох та об’ємами в діапазоні від 0,5 до 5,0 см3. Перевірка калібрування в тестовій порожнині повинна утворювати горизонтальну лінію, а об’єм виміру повинен перебувати в межах допустимих рівнів, зазначених виробником.

Якщо крива не є горизонтальною (тобто вона йде вгору зі зменшенням тиску), це може вказувати на наявність витоку в порожнині або насадка може бути неправильно встановлена. Треба перевірити правильність введення датчика, і перевірку калібрування повторюють, використовуючи іншу порожнину за потреби. Якщо неможливо отримати горизонтальну криву, то даний апарат неможливо відкалібрувати. Виняток становить порожнина з об’ємом 5,0 см 3, в якій є нормальним отримання похилої кривої зі зменшенням тиску. Це відбувається тому, що реактивна складова провідності збільшується зі зменшенням тиску, що є помітнішим, коли вимірюють великі об’єми повітря.

Слід зазначити, що багато виробників вказують 5% коливання об’єму порожнини. Виходячи з цього запропонованю прийнятні коливання значення для об’єму порожнини:

Об’єм порожнини Прийнятні коливання значення
0,5 cм3 0,5 cм3
2,0 cм3 1,9–2,1 cм3
5,0 cм3 4,8–5,2 cм3

Там, де використовують тональність у 1000 Гц, слід залучати високочастотний випробувальний еталон, наданий виробником. Ця тестова порожнина не є герметичною, тому об’єм не вимірюють. Вимірювання провідності слід приймати при 0 дПа і порівнювати з характеристиками виробника.

Детальніші дослідження та лабораторні випробування всіх функцій слід виконувати кожні 6 місяців. Обладнання, яке не можна відкалібрувати, не слід використовувати для обстеження пацієнтів.

5. Підготовка пацієнта

Перед обстеженням пацієнта (чи особу, яка прийшла разом з пацієнтом) потрібно розпитати, чи мали він/вона якісь симптоми, пов’язані з вухом (включаючи відчуття дискомфорту, біль, закладеність), чи в даний час відбувається лікування якихось хвороб, пов’язаних зі слухом, чи мав пацієнт раніше вушну операцію. Будь-які симптоми або інші питання слід вивчити шляхом опитування.

Пацієнт повинен комфортно сидіти та почуватися зручно впродовж всього обстеження. Маленьких дітей повинні тримати дорослі. Наприклад, дитина сидить у дорослого на колінах, однією рукою дорослий тримає руки дитини, а другою — фіксує голову, притискаючи її до своїх грудей. Старшим дітям та підліткам, як звичайно, буде достатньо пояснення, щоб вони сиділи під час обстеження спокійно. Будь-які об’єкти, які можуть перешкоджати встановленню зонда (наприклад, слуховий апарат), слід забрати.

Перед тимпанометрією слід провести отоскопічне дослідження, щоб пересвідчитись у відсутності протипоказань. Обстеження слід виконувати тільки з поінформованої згоди (наприклад, в усній формі) від пацієнта або особи, відповідальної за даного пацієнта, та з запевненням обстежувача, що це цілком безпечно. В контексті тимпанометрії отоскопію новонароджених виконують тільки як загальний огляд вуха для виявлення явних ознак захворювання, закупорки або вад розвитку. З малими дітьми поводитися треба особливо обережно, щоб при встановленні зонда не ввести його надто глибоко.

6. Особливості виконання процедури

Цей розділ написано як довідник. Він не є вичерпним, а також не є наказовим і дозволяє на власний розсуд вирішувати необхідність даного обстеження.

  • Пацієнти під загальною анестезією можуть мати позитивний піковий тиск вище 200 дПа через артефакт, вироблений анестетичними газами. Тестування можна продовжувати, проте це слід враховувати при інтерпретації.
  • Дефекти зовнішнього вуха , такі як стеноз чи атрезія. Для пацієнта буде комфортніше та ефективніше використовувати насадку типу “парасолька”.
  • Оторея (наявність виділень з вуха) в усіх випадках є абсолютним протипоказанням.
  • Гострий середній отит

o Коли є гіперемія барабанної перетинки з її випинанням, тимпанометрія протипоказана.

  • Біль і чутливість у вусі та зовнішній отит

o Якщо це можливо, тестування слід починати зі здорового вуха.

o Якщо вважають, що проведення тимпанометрії є клінічно значущим, то обстеження виконують; проте, якщо буде суттєвий дискомфорт у хворого, процедуру слід припинити.

  • Наявність стороннього предмета у слуховому ході

o Іноді бажано й доцільно виконувати тимпанометрію за наявності вентиляційного шунта, який має або може бути забраним, хоча тестування слід проводити обережно.

o В іншому випадку сторонні предмети (наприклад, комахи, насадки з вушних паличок, горох) слід вилучити перед тимпанометрією кваліфікованою та компетентною людиною, щоб запобігти ушкодженню зовнішнього вуха або барабанної перетинки.

  • Надлишок сірки

o Обстеження протипоказане, якщо є ймовірність того, що введення насадки проштовхне сірчаний корок углиб і зможе пошкодити барабанну перетинку.

o М’яка сірка у хрящовій частині вушного каналу може пошкодити датчик тимпанометра.

o Сірку може видалити перед тимпанометрією особа, яка вміє це робити.

o Інколи треба виконати тимпанометрію вуха, в якому вся барабанна перетинка закрита надлишковою сіркою, але це може зробити тільки особа, яка компетентна в цьому питанні й повністю гарантує безпечність процедури в даній ситуації. У таких випадках доцільно скористатися більшою за розміром насадкою типу “парасолька”.

  • Попередні операції на вусі

o Не існує жодного стандарту щодо того, коли безпечно виконувати тимпанометрію після проведених операцій на вухах. Якщо є певні сумніви, то особа, якій планують виконання тимпанометрії, обов’язково повинна бути проконсультована лікарем перед процедурою.

o Обстеження проводиться лише за наявності консультації лікаря, згідно з якою тимпанометрію безпечно виконувати після кісткової хірургії (наприклад, стапедектомії, стапедотомії) або реконструкції барабанної перетинки (наприклад, тимпанопластики, мірингопластики).

o Тимпанометрію не слід виконувати раніш як через 2 місяці після проведення операції на вусі, окрім випадків, коли є гостра потреба в цьому обстеженні. За таких умов його слід виконувати тільки за наявності задокументованої згоди лікаря-оториноларинголога.

7. Вказівки для пацієнта

Особа, що проводить обстеження, повинна налагодити ефективний контакт із пацієнтом (або особою, що супроводжує пацієнта) впродовж усього процесу. Треба враховувати вік, слух, теми для розмови та будь-які інші можливі комунікативні труднощі.

Обстежувач повинен пояснити і, якщо потрібно, продемонструвати пацієнту, як буде виконуватися обстеження. По можливості пацієнту необхідно пояснити, що він має одразу ж повідомити про будь-який дискомфорт або біль, що виникли під час тесту. Тоді необхідно отримати поінформовану згоду (наприклад, усно) від пацієнта або особи, відповідальної за нього.

Обстежувач повинен повідомити пацієнта про те, що обстеження може бути припинене в будь-який момент, як тільки він/вона відчує дискомфорт. Припинити його можна будь-яким рухом (підняттям руки чи просто сказавши слово “стоп”). Пацієнту потрібно дати таку інструкцію:

“Зараз я поставлю датчик у Ваш слуховий хід. Датчик має м’яку насадку для фіксації у вусі. Ви відчуватимете тиск у вусі впродовж кількох секунд у той час, коли я вимірюватиму функцію Вашого середнього вуха. Цей тест автоматичний, і я не вимагаю, щоб Ви щось робили, але, будь ласка, уникайте будь-яких непотрібних рухів, розмов або ковтання після того, як вставлено датчик. Якщо Ви відчуєте болючість і захочете, щоб я зупинився, будь ласка, підніміть руку або скажіть слово “стоп””.

8. Процедура обстеження

Діти з корегованим віком більш як 6 місяців (датчик з частотою 226 Гц)

Прикріпіть чисту насадку відповідного розміру та форми до датчика, випрямте слуховий хід за допомогою акуратного відведення вушної раковини (в дорослих — уверх і назад одночасно, у дітей — назад). Поставте датчик у напрямі барабанної перетинки так, щоб не закривати отвір датчика, наприклад, стінкою слухового ходу.

Встановлення датчика для отримання достатньої герметичності іноді складне, особливо для менш досвідчених обстежувачів. Якщо виникають труднощі, слід змінити напрям введення або розмір насадки для датчика. Необхідно стежити за тим, щоб не застосовувати додатковий тиск або вставити насадку занадто глибоко у слуховий канал. Іноді корисно застосовувати краплю вазеліну для насадки датчика (не допускаючи блокування його отвору), особливо коли слуховий хід на початку має велику кількість волосся. Однак це може призвести до виходу датчика з вуха при застосуванні позитивного тиску. Після встановлення датчик не слід утримувати на місці, оскільки це може стати джерелом артефактів. Правильно вставлений датчик, як правило, утримується в правильному положенні самостійно. Якщо датчик не підтримується обстежувачем під час обстеження, тоді слід забезпечити відповідне розташування та підтримку кабелю таким чином, щоб він не стягував датчик під час обстеження. Коли неможливо отримати адекватне розміщення, наприклад, з маленькими дітьми або якщо анатомія зовнішнього вуха ускладнює це, прийнятно тримати датчик у правильній позиції, однак слід дбати про те, щоб не було артефактів.

Треба застосовувати повільну швидкість зміни тиску (50 дПа/c або менше), але з маленькими дітьми може бути корисно використовувати швидшу розгортку, жертвуючи деякою точністю. За відсутності інших вимог обстеження слід починати з +200 дПа і закінчити, коли пік, якщо він є, був чітко записаний. На автоматичних системах, як правило, слід вибирати нижню межу — приблизно –300 дПа, залежно від інструмента, але іноді може бути потреба перейти до –600 дПа у пошуках піка. У випадках звичайних тимпанограм дослідження треба припинити на –200 дПа для дорослих та –300 дПа для дітей, щоб мінімізувати дискомфорт.

Під час тестування дорослих і дітей на одному й тому ж обладнанні всі випробувальні параметри слід перевіряти та встановлювати належним чином перед обстеженням.

Якщо отримано несподіваний результат, тест треба повторити в повному обсязі, тобто витягнути датчик, потім перевірити вухо та датчик, щоб переконатися, що він не заблокований, наприклад сіркою, і провести повторне обстеження.

Після виконання тимпанометрії насадку для датчика треба зняти й утилізувати чи очистити згідно з правилами.

Діти з корегованим віком до 6 місяців (датчик з частотою 1000 Гц)

Прикріпіть чисту насадку відповідного розміру та форми до датчика, випрямте слуховий хід за допомогою акуратного відведення вушної раковини (відтягуючи раковину вниз або назовні). Поставте датчик у напрямі барабанної перетинки так, щоб не закривати отвір датчика, наприклад, стінкою слухового ходу. Рух і плач немовляти можуть призвести до хибного піка в тимпанограмі. Немає необхідності в тому, щоб дитина спала, але вона повинна поводитися спокійно.

Напрям зміни тиску повинен бути від позитивного до негативного, а діапазон — щонайменше від +200 дПа до –400 дПа (і бажано –600 дПа). Потрібно використовувати високу швидкість — до 600 дПа/с.

Рекомендована система класифікації — це система Baldwin (2006), адаптована з Marchant (1986).

Як звичайно, дослідження слід повторювати, якщо це можливо, щоб перевірити, чи може бути результат повторюваним, а не виник через артефакти, такі як рух дитини. Особливо важливо повторно обстежити вухо з аномальною або важко інтерпретованою тимпанограмою.

Після того, як тимпанометрію закінчено, насадку для датчика треба зняти й утилізувати чи очистити згідно з правилами.

9. Результати та інтерпретація

Наступна інформація довідкова. Повне тлумачення результатів виходить за межі цього документа.

Тимпанометричні результати не ідентифікують патологію і їх слід інтерпретувати в контексті іншої інформації від повного обстеження, яке проводиться, і з особливим наголосом на отоскопічні знахідки та анамнез.

При підозрі на хибні результати чи артефакти тест слід повторити, а насадку для датчика слід перевіряти, щоб переконатися, що вона не заблокована, наприклад, сіркою. До хибних результатів зараховують плоскі криві, криві з більш ніж одним піком, зміну об’єму слухових ходів під час тестування, шумові зміни та об’єми слухових ходів, які значно вищі або нижчі від очікуваних.

Діти з корегованим віком більш як 6 місяців (датчик з частотою 226 Гц)

9.1. Тимпанометрична форма

Крива повинна мати один гострий пік, як на рис. 1. Два піки можуть бути, коли на барабанній перетинці виникають рубці, але обстеження слід повторювати, щоб виключити артефакти. При заокруглених або широких піках обстеження слід також повторювати. Тимпанометричну ширину (ширина на висоті 50%) можна використовувати як показник, в цьому випадку значення менш ніж 200 дПа може вважатися нормальним для дітей віком від 1 до 7 років (Nozza та ін., 1994). Див. рис. 1 — нормальна тимпанограма в дорослого.

img 1

Рис. 1. Приклад нормальної тимпанограми лівого вуха в дорослого.

9.2. Піковий тимпанальний тиск та тиск у середньому вусі

Піковий тимпанальний тиск — це значення на горизонтальній осі тимпанограми, на якій відбувається пік. Використовують для оцінки тиску середнього вуха. Нормальний тиск середнього вуха має середнє значення нуля. При ретельно контрольованих умовах 95% діапазон у здорових осіб становить від –20 до +20 дПа, хоча тиск від –50 до +50 дПа можна вважати нормальним у дорослих; тиск до –100 дПа може мати невелике клінічне значення. Діти часто мають дещо нижчий тиск середнього вуха; тиск до –200 дПа може мати невелике клінічне значення.

9.3. Провідність (адмітанс) або податливість (комплаєнс)

Провідність або податливість — це число на вертикальній осі. Провідність або податливість середнього вуха, як правило, у межах від 0,3 до 1,6 см 3 у дорослих; показник 0,2 см3 є прийнятним, як нижня межа, в дітей віком від 6 місяців до 6 років. Зверніть увагу, що одиниці “мл” і “см3” є взаємозамінними при використанні тонального сигналу 226 Гц.

9.4. Об’єм слухового ходу

Акустичні властивості слухового ходу (від насадки датчика до барабанної перетинки) обов’язково застосовують у тимпанометричних вимірах. При використанні 226 кГц об’єм слухового ходу впливає на провідність і його арифметично додають до провідності. Компоненти слухового ходу та середнього вуха відрізняються застосуванням тиску повітря в тимпанометрії. Якщо зонд буде закритий, наприклад, стінкою ходу, буде малий об’єм ходу, тоді як відкрита перфорація додасть об’єму середнього вуха до ходу, що спричинить аномально великий результат. Закупорювання зонда та відкрита перфорація барабанної перетинки будуть супроводжуватися плоскою тимпанограмою. Типові значення для обсягу слухового ходу становлять 0,6–1,5 см3 для дорослих та 0,4–1,0 см3 для дітей.

9.5. Результати

Звітний результат повинен включати в себе вимірювання тиску середнього вуха, провідність або податливість, а також об’єм слухового ходу. Об’єм слухового ходу особливо важливий, коли видно плоску криву, щоб визначити можливу відкриту перфорацію та виключити блокування або неправильне розміщення зонда. Також слід описати форму тимпанограми: "нормальна", "округла", "плоска", "широка" або "W-подібна" (Feldman, 1975). У випадку заокруглених або широких кривих вимірювання тимпанометричної ширини можна також включити в осіб від 1 до 7 років.

Використання систем класифікації тимпанограм (Jerger, 1970; Jerger та ін., 1972) за їх формою не рекомендують, оскільки це може призвести до плутанини або помилок; також імовірно, що не всі сторони, які отримують копію результатів, будуть обізнані з такою системою класифікації.

Копію тимпанограми слід включити до звіту; вона може формувати її основну частину, але доцільно включати числові значення тиску середнього вуха і провідність або податливість, особливо якщо діаграми записів надруковані з кількома шкалами. Якщо тимпанограма плоска або майже плоска, тиск у середньому вусі може бути вказаний як “невизначений”.

Звіт з результатами повинен містити нормальні значення для допомоги в інтерпретації.

Докладніша інформація про такі дані вказана у відповідних документах Американської асоціації мови та слуху (1988).

Діти з корегованим віком до 6 місяців (датчик з частотою 1000 Гц)

Значення об’єму слухового ходу не слід враховувати, коли використовують високочастотні тонові датчики, оскільки вони не будуть точні. Виняток — для використання як індикатора можливого блокування (отримано дуже малий об’єм), хоча це треба перевірити (наприклад, отоскопія або перевірка датчика).

Записані криві слід класифікувати як нормальні або патологічні, використовуючи систему класифікації Baldwin (2006; змінену Marchant та ін., 1986) див. рис. 2.

  • Нарисуйте базову лінію на кривій при екстремальних тисках (–400/–600 до +200 дПа); якщо крива зникла нижче осі x, базова лінія повинна бути звернена до осі x, як показано на рис. 2.
  • Визначте основний пік, який може виникнути при будь-якому тиску середнього вуха.
  • Нарисуйте вертикальну лінію від базової лінії до вершини кривої.
  • Якщо пік вищий від базової лінії, це позитивний пік і це нормально.
  • Якщо пік нижчий від базової лінії, це негативний пік і це не є нормально.
  • Якщо є позитивний і негативний пік, криву слід класифікувати як позитивну (тобто нормальну).
  • Позитивний пік при позитивному чи негативному тиску середнього вуха класифікується як нормальний, тоді як плоский, тобто негативний пік, є ненормальним.

Якщо умови хороші, а результат зрозумілий, повторення не завжди необхідне для остаточного висновку. Проте, як звичайно, обстеження бажано повторювати для перевірки надійності. Повторні криві слід класифікувати тими ж категоріями позитивних чи негативних. Якщо результат незрозумілий, обстеження слід завжди повторювати.

img 2

Рис. 2. Приклади позитивного та негативного піка (адаптовані за Marchant та ін., 1986).

 

10. Визначення, які застосовують у Рекомендаціях

Акустична провідність (адмітанс). Зворотний акустичний імпеданс. Три компоненти — це провідність, позитивне сприйняття та негативне сприйняття.

Акустична податливість (комплаєнс) . Відношення об’ємного переміщення до акустичного тиску на поверхні.

Примітки щодо акустичної податливості: акустична податливість є акустичним аналогом електричної ємності.

На низьких частотах середнє вухо має тільки саму податливість, а в тимпанометрії (на 226 Гц) надану датчику податливість можна розглядати як суму податливості середнього вуха та податливості повітря у слуховому ході. Податливість середнього вуха є показником його “мобільності” на низьких частотах. Частоту 1000 Гц для немовлят використовують тому, що в них домінують опір/провідність.

Акустична провідність, пов’язана з чистою податливістю, є прямо пропорційна податливості й частоті звуку.

Акустичний імпеданс. Опір до потоку звуку через поверхню. Акустичний імпеданс має три компоненти: опір, негативний реактивний сигнал (відносно маси системи) та позитивний реактивний сигнал (що стосується жорсткості системи).

Корегований вік. Використовується для опису віку дітей віком до 2 років, які народилися передчасно, і представляє вік дитини від передбачуваної дати народження. Наприклад, 36-тижнева дитина, яка народилася після 28 тижнів вагітності (тобто на 12 тижнів раніше), має корегований вік 24 тижні.

Еквівалентний об’єм. Об’єм заповненої повітрям порожнини, що має ту саму акустичну провідність (або імпеданс, податливість тощо). З цього випливає, що об’єм слухового ходу не вимірюють безпосередньо, а висновок про нього роблять з вимірювання провідності.

Податливість/провідність середнього вуха. В тимпанометрії різниці між піковою провідністю/податливістю та провідністю/податливістю, виміряних при еталонному тиску, достатньо для ефективного усунення впливу середнього вуха.

Стандартний тиск — це позитивний тиск 200 дПа. При такому тиску вказана провідність чи податливість є рівнем заповненого повітрям простору всередині слухового ходу між кінцем зонда та барабанною перетинкою.

Тиск середнього вуха. Статичний тиск у середньому вусі відносно атмосферного тиску. Оцінюється з тимпанального пікового тиску.

Пікова провідність/податливість. На тимпанометрії максимальна провідність/податливість, максимальна висота — пік тимпанограми.

Датчик. Пристрій, який вводять у зовнішній слуховий хід, з’єднує тимпанометр з вухом.

Тимпанограма. Графік (крива) акустичного імпедансу/провідності (чи пов’язаної податливості) залежно від тиску повітря в зовнішньому вусі.

Піковий тимпанальний тиск. Це тиск у слуховому ході, при якому виникає пік тимпанограми; використовують для оцінки тиску середнього вуха.

Тимпанометрична ширина. Визначають як 50% від висоти тимпанометричної кривої. Значення менше 200 дПа можна вважати нормальним для дітей віком від 1 до 7 років (Nozza та ін., 1994). Тимпанометричну ширину іноді також називають тимпанометричним градієнтом, хоча це не обов’язково одне й те ж. Градієнт описує крутизну піка тимпанограми (Fowler і Shanks, 2002).

Тимпанометрія. Вимірювання акустичного імпедансу/провідності (чи пов’язаної податливості) залежно від тиску повітря в зовнішньому вусі.

Скорочений виклад Дзвенислави Копанської

Література

1. American Speech-Language-Hearing Association (1988) Tympanometry. http://www.asha.org/policy/RP1988-00027.htm (accessed 17th July 2013).

2. Baldwin M (2006) Choice of probe tone and classification of trace patterns in tympanometry undertaken in early infancy. Int J Audiol 45: 417–427.

3. British Society of Audiology (2003) Procedure for Processing Documents. Reading: British Society of Audiology.

4. British Society of Audiology (2010) Recommended Procedure for Ear Examination. Reading: British Society of Audiology.

5. BS EN 60645-5:2005. Audiometric Equipment Part 5: Instruments for the Measurement of Aural Acoustic Impedance/Admittance. (Identical to IEC 60645-5:2004.)

6. Eliachar I, Northern JL (1974) Studies in tympanometry: validation of the present technique for determining intra-tympanic pressures through the intact eardrum. Laryngoscope 84: 247–255.

7. Feldman AS (1975) Tympanometry: procedures, interpretation and variables. In: Feldman AS, Wilbur LA (eds), Acoustic Impedance and Admittance: The Measurement of Middle Ear Function, pp. 103–155. Baltimore: Williams and Williams.

8. Flisberg K, Ingelstedt S, Ortegren U (1963) On middle ear pressure. Acta Otolaryngol 182: 43–56.

9. Fowler CG, Shanks JE (2002). Tympanometry. In J. Katz (ed), Handbook of Clinical Audiology (5th ed), pp. 175–204. Baltimore: Lippincott Williams & Wilkins.

10. Jerger J (1970) Clinical experience with impedance audiometry. Arch Otolaryngol 92: 311–321.

11. Jerger J, Jerger SJ, Maudlin L (1972) Studies in impedance audiometry: I. normal and sensorineural ears. Arch Otolaryngol 96: 513–523.

12. Marchant CD, McMillan PM, Shurin PA, Johnson CE, Turczyk VA, Feinstein JC, Panek DM (1986) Objective diagnosis of otitis media in early infancy by tympanometry and ipsilateral acoustic reflexes. J Pediatr 109: 590–595.

13. Margolis RH, Smith P (1977) Tympanometric asymmetry. J Speech Hear Res 20: 437–446.

14. Moller AR (1965) An experimental study of the acoustic impedance of the middle ear and its transmission properties. Acta Otolaryngol 60: 12–149.

15. Newborn Hearing Screening Programme Clinical Group (2008) Tympanometry in babies under 6 months: a recommended test protocol.

16. Nozza RJ, Bluestone CD, Kardatze D, Bachman R (1994) Identification of middle ear effusion by aural acoustic immittance measurements for diagnosis of middle ear effusion in children. Ear Hear 15: 310–323.

17. Rabinowitz WM (1981) Measurement of the acoustic input immittance of the human ear. J Acoust Soc Am 70: 1025–1035.

18. Renvall U, Holmquist J (1976) Tympanometry revealing middle ear pathology. Ann Otol Rhinol Laryngol 85: 209–215.

19. Shanks JE, Lilly DJ, Margolis RH, Wiley TL, Wilson RH (1988) Tutorial: tympanometry. J Speech Hear Dis 53: 354–377.

20. Vanpeperstraete P, Creten W, Van Kamp KJ (1979) On the asymmetry of susceptance tympanograms. Scand Audiol 8: 173–179.