МЕДИЦИНА, ЯКА БАЗУЄТЬСЯ НА ДОКАЗАХ

Ефективність та безпечність дезлоратадину і псевдоефедрину при лікуванні сезонного алергічного риніту

Скорочений виклад

Pleskow W., Grubbe R., Lutsky B.
Ann Allergy Asthma Immunol. 2005;94:348–354.

Алергічний риніт (АР) — поширене захворювання, яке уражає приблизно 40 млн. осіб США (Dykewicz et al., 1998). Сезонний алергічний риніт (САР) характеризується запаленням слизової оболонки носа у відповідь на IgE-опосередковані реакції на сезонні алергени (наприклад пилки, грибки). Пацієнти з САР повідомляють про різні симптоми, включаючи чхання, ринорею (виділення з носа), стікання виділень у носоглотку, закладеність носа, свербіння в носі, сльозотечу та почервоніння очей, свербіння та відчуття дряпання у глотці, відчуття повноти або потріскування у вусі.

Закладеність носа при АР може бути особливо надокучливим симптомом; дослідження вказують, що приблизно 90% дорослих і підлітків із САР мають цей симптом (Juniper et al., 1991; Juniper et al., 1994). Хронічна закладеність носа, спричинена АР, асоціюється з розвитком розладів сну, астми та аномалій лицевого черепа (Settipane, 1999; Rachelefsky, 1999). Ефективне полегшення закладеності носа при САР може запобігти деяким таким ускладненням.

Лікуванням першого ряду при АР є антагоністи гістамінових рецепторів 1 типу (антагоністи Н1-рецепторів), особливо 2 покоління, які є менше седативними щодо препаратів 1 покоління (Dykewicz et al., 1998). Конкурентно зв’язуючись з Н1-рецепторами, ці препарати блокують ефекти гістаміну, який є основним медіатором при АР. Деякі антигістамінні препарати також впливають на вивільнення запальних медіаторів, місцевий притік запальних клітин та експресію алергеніндукованих молекул внутрішньоклітинної адгезії 1 типу на епітеліальних клітинах; наслідком усього цього може бути протиалергічна та протизапальна дія (Dykewicz et al., 1998; Van Cauwenberg et al., 2000; Baroody et al., 2000). Антигістамінні ліки ефективно полегшують гістамінопосередковані симптоми АР, включаючи свербіння носа, чхання та ринорею (Dykewicz et al., 1998; Van Cauwenberg et al., 2000). Проте для більшості антигістамінних препаратів мало доказів того, що вони суттєво полегшують закладеність носа (Dykewicz et al., 1998; Van Cauwenberg et al., 2000) — прояв реакції у відповідь на дію різних медіаторів, включаючи кініни, лейкотрієни та гістамін (Hadley, 1999). Для полегшення закладеності носа при АР часто застосовують деконгестанти, такі як псевдоефедрин, або як монотерапію, або в комбінації з антигістамінними препаратами (Dykewicz et al., 1998; Van Cauwenberg et al., 2000).

Дезлоратадин1 є неседативним Н1-антагоністом сучасного покоління. Клінічні дослідження засвідчили, що дезлоратадин ефективно полегшує носові та неносові симптоми САР (Meltzer et al., 2001; Geha et al., 2001). Унаслідок тривалого періоду напіввиведення дезлоратадину (приблизно 27 годин) його можна призначати 1 раз на день (Affrime et al., 2002). Крім того, оскільки на абсорбцію дезлоратадину не впливає прийом їжі, то його можна приймати або разом із їжею, або між її прийомами їжі. Дезлоратадин також має низький потенціал взаємодії з ліками. Дослідження засвідчили, що дезлоратадин не має клінічно значущої взаємодії з еритроміцином, кетоконазолом, флуконазолом, азитроміцином чи циметидином.

Попередні дослідження продемонстрували, що дезлоратадин проявляє деконгестантні властивості у пацієнтів з САР і закладеністю носа (Bachert, 2001; Nayak et al., 2001). Тому це дослідження виконано для порівняння ефективності дезлоратадину та псевдоефедрину в пацієнтів з САР, які мали закладеність носа помірного або важкого ступеня.

Методи

Дизайн дослідження

Рандомізоване, подвійне сліпе, подвійно масковане дослідження з використанням паралельних груп було виконано в 47 центрах США протягом осіннього сезону алергії в 2000 році. Після 14-денного скринінгового періоду пацієнтів рандомізовано розподілили на прийом дезлоратадину 5 мг або псевдоефедрину у формі сповільненого вивільнення 240 мг (для забезпечення прийому 1 раз на день). Усі види лікування приймали вранці протягом 2 тижнів.

Таблиця 1. Демографічні та вихідні характеристики

Характеристики Дезлоратадин 5 мг 1 рнд Псевдоефедрин 240 мг 1 рнд
Пацієнти, кількість 372 377
Вік, середній (діапазон), роки 35 (12–76) 36 (12–70)
Чоловіки/жінки 127/245 130/247
Тривалість САР, середня (діапазон), роки 18,0 (2–55) 17,9 (2–50)
Загальний бал симптомів (за виключенням закладеності носа) 14,6 14,8
Бал закладеності носа 2,6 2,6

рнд = разів на день.

Оцінка ефективності

Починаючи від початкового скринінгу пацієнти записували важкість носових симптомів САР (ринорея, закладеність носа, свербіння носа та чхання) та неносових симптомів (свербіння та печіння очей, сльозотечу, почервоніння очей, свербіння у вухах або піднебінні) двічі на день. Застосовували 4-бальну шкалу для оцінки кожного симптому (0 — немає, 1 — легкий, 2 — помірний, 3 — важкий). Загальний бал симптомів (ЗБС) обчислювали шляхом додавання балів носових і неносових симптомів.

Результати

Загалом 749 пацієнтів рандомізовано розподілили на таке лікування: 372 пацієнтів приймали дезлоратадин 5 мг 1 раз на день, 377 пацієнтів — псевдоефедрин 240 мг 1 раз на день. Загалом 696 пацієнтів закінчили лікування: 346 пацієнтів групи дезлоратадину та 350 пацієнтів групи псевдоефедрину. Демографічні та інші вихідні характеристики були подібними між групами лікування.

Ефективність

На вихідному рівні ЗБС (за виключенням закладеності носа) були подібними між групами лікування. Середнє зменшення симптомів було 6,09 (39%) у групі дезлоратадину та 5,08 (32%) у групі псевдоефедрину (рис. 1).

Середні ранкові та вечірні бали закладеності носа були подібними між групами лікування. Дезлоратадин асоціювався зі зменшенням на 0,74 (28%) від вихідного рівня у ранкових та вечірніх балах закладеності носа протягом періоду лікування порівняно зі зменшенням на 0,78 (29%) у групі псевдоефедрину, відповідно. Зменшення закладеності носа було подібним у групах дезлоратадину та псевдоефедрину протягом періоду лікування (р = 0,53), за винятком другого дня (на користь псевдоефедрину) (рис. 2).

img 1-2

При оцінці зменшення ЗБС з включенням закладеності носа було засвідчено більшу користь у групі дезлоратадину (рис. 3) на всіх візитах пацієнтів.

img 1-2

Безпечність

Не повідомляли про незвичайні чи неочікувані побічні ефекти (табл. 2) Припинення участі в дослідженні внаслідок неефективності траплялися менш як в 1% випадків у всіх групах лікування. Різниця між групами лікування проявлялася у більшій загальній частоті побічних ефектів у групі псевдоефедрину (39%) порівняно з групою дезлоратадину (29%), а також окремих побічних ефектів у цій же групі (сухість у роті, психомоторна гіперреактивність, нудота, тахікардія, безсоння, сонливість). У жодній із груп лікування не виявлено значущих змін у результатах лабораторних досліджень, електрокардіографічних інтервалах, включаючи інтервал QT. Не було неочікуваним те, що в групі псевдоефедрину виявлено невелике збільшення частоти серцевих скорочень.

Таблиця 2. Побічні ефекти у групах лікування

Побічний ефект Кількість (%) пацієнтів
Дезлоратадин 5 мг 1 рнд Псевдоефедрин 240 мг 1 рнд
Будь-який побічний ефект 107 (29) 146 (39)
Сухість у роті 11 (3) 51 (14)
Слабість 12 (3) 9 (2)
Біль голови 22 (6) 24 (6)
Психомоторна гіперреактивність 1 (<1) 10 (3)
Нудота 3 (1) 10 (3)
Тахікардія 1 (<1) 10 (3)
Безсоння 3 (1) 27 (7)
Сонливість 5 (1) 10 (3)

рнд = разів на день.

Обговорення

Відомо, що закладеність носа є одним із поширених симптомів АР (Juniper et al., 1994). Псевдоефедрин є відомим та популярним системним деконгестантом, що добре зменшує закладеність носа. Відомо, що дезлоратадин має деконгестантні властивості (Bachert, 2001; Nayak et al., 2001). Проте це дослідження вперше засвідчило однакову ефективність дезлоратадину та псевдоефедрину щодо зменшення цього складного симптому. Крім того, при аналізі загального бала симптомів без включення закладеності носа не викликало подиву те, що перевага виявилася у групі дезлоратадину, оскільки псевдоефедрин впливає тільки на закладеність носа і не впливає на інші симптоми. Перевага дезлоратадину засвідчена і за результатами аналізу безпечності. Більша кількість пацієнтів повідомляла про побічні ефекти у групі псевдоефедрину як у загальній кількості, так і за окремими симптомами.

Висновки

Це клінічне дослідження підтвердило, що дезлоратадин має деконгестантні властивості, проте вперше засвідчило, що такі властивості подібні до відомого деконгестанту псевдоефедрину. Отже, монотерапія дезлоратадином ефективно усуває всі симптоми САР, причому за впливом на закладеність носа прирівнюється до ефективності монотерапії псевдоефедрином. Тому цей препарат за рахунок потужної деконгестантної активності вигідно вирізняється серед усіх Н1-антагоністів і його можна рекомендувати першим при виборі Н1-антагоністів для лікування САР.

Скорочений виклад Федора Юрочка

Література

  • 1. Affrime M, Gupta S, Banfield C, et al. A pharmacokinetic profile of desloratadine in healthy adults including elderly. Clin Pharmacokinet. 2002;41(suppl 1):13–19.
  • 2. Bachert C. Decongestant efficacy of desloratadine in patients with seasonal allergic rhinitis. Allergy. 2001;56(suppl 65): 14–20.
  • 3. Dykewicz MS, Fineman S, Skoner DP, et al. Diagnosis and management of rhinitis: complete guidelines of the Joint Task Force on Practice Parameters in Allergy, Asthma and Immunology. Ann Allergy Asthma Immunol. 1998;81:478–518.
  • 4. Geha RS, Meltzer EO. Desloratadine: a new, nonsedating, oral antihistamine. J Allergy Clin Immunol. 2001;107:751–762.
  • 5. Gupta S, Banfield C, Affrime M, et al. Oral bioavailability of desloratadine is unaffected by food. Clin Pharmacokinet. 2001; 41(suppl 1):7–12.
  • 6. Hadley JA. Evaluation and management of allergic rhinitis. Med Clin North Am. 1999;83:13–25.
  • 7. Juniper EF, Guyatt GH, Dolovich J. Assessment of quality of life in adolescents with allergic rhinoconjunctivitis: development and testing of a questionnaire for clinical trials. J Allergy Clin Immunol. 1994;93:413–423.
  • 8. Juniper EF, Guyatt GH. Development and testing of a new measure of health status for clinical trials in rhinoconjunctivitis. Clin Exp Allergy. 1991;21:77–83.
  • 9. Meltzer E, Prenner B, Nayak A, Desloratadine Study Group. Efficacy and tolerability of once-daily 5 mg desloratadine, an H1-receptor antagonist, in patients with seasonal allergic rhinitis: assessment during the spring and fall allergy seasons. Clin Drug Invest. 2001;21:25–32.
  • 10. Nayak AS, Schenkel E. Desloratadine reduces nasal congestion in patients with intermittent allergic rhinitis. Allergy. 2001;56: 1077–1080.
  • 11. Rachelefsky GS. National guidelines needed to manage rhinitis and prevent complications. Ann Allergy Asthma Immunol. 1999; 82:296–305.
  • 12. Settipane RA. Complications of allergic rhinitis. Allergy Asthma Proc. 1999;20:209–213.
  • 13. Van Cauwenberg P, Bachert C, Passalacqua G, et al. Consensus statement on the treatment of allergic rhinitis. Allergy. 2000;55: 116–134.
  • 1 Дезлоратадин в Україні зареєстровано компанією “Шерінг-Плау” під назвою ЕРІУС.