НА ЗАКІНЧЕННЯ НОМЕРА

Хвороба Альцгаймера — деменцію не зупинити

Десять років тому багато хто дуже впевнено говорив про зупинку прогресування хвороби Альцгаймера. Сьогодні люди усвідомлюють, що вони не знають, як це зробити.

17 червня 2010 року

Відомо, що фармацевтичні компанії дотримуються виняткового режиму секретності. Але ви розумієте: щось відбувається, якщо група компаній оголошує, що вони об’єднуються для обміну результатами неуспішних клінічних досліджень медикаментів. Щось подібне і сталося 11 червня нинішнього року. Кілька великих компаній оприлюднили файли про 4000 хворих із 11-ти досліджень, щоб повчитися на помилках одне одного. Можливо, це й був акт безкорисливості, хоча, скоріше за все, відчаю.

Хвороба Альцгаймера належить до тих тем, від яких політикани хотіли би триматися якнайдалі. Це класичне захворювання людей похилого віку. У таких хворих можна очікувати на появу фізичної інвалідизації, з нею інколи справляються. Однак психічна інвалідизація страшніша для пацієнта і потребує набагато більше уваги до нього від осіб, які доглядають за таким хворим. Грошей, звісно, теж. Згідно з оцінками, щорічно хвороба Альцгаймера коштує США 170 млрд. ам. дол. Із підвищенням середньої тривалості життя населення її частота зростає. Кількість осіб, уражених цим розладом, потроїться до 2050 року. Ефективне лікування сприймуть з ентузіазмом як хворі, так і суспільство. Магічний препарат міг би дати виробнику величезні прибутки. Але наразі науковці зазнали невдачі.

На початку 21-го століття дослідження хвороби Альцгаймера виглядали дуже перспективними. На ринку появилося багато препаратів із симптоматичним ефектом, і вчені впевнено націлилися на вивчення глибинних причин. Вважалося, що, зрозумівши їх, ми підійдемо до розробки стратегій виліковування. Однак гірка правда в тім, що справжнього розуміння так і не сталося. Як наслідок — величезний список потенційних ліків, ефектів яких не було доведено у клінічних дослідженнях пізніх стадій і розробка яких коштувала компаніям-виробникам великих грошей. На останню з таких невдач (димебон) фармацевтичний гігант «Файзер» викинув 725 млн. ам. дол. і припинив тестування цього середника в березні нинішнього року.

Дослідження бета-амілоїду

Причина хвороби Альцгаймера доволі глибинна. Морфологічними проявами стану, котрий Алоїс Альцгаймер описав ще в 1906 році, є бляшки, утворені певним типом білка, відомого нині під назвою “бета-амілоїд”, і сплетення, що охоплюють нейрони, утворені тау-білком. З 1991 року існувала гіпотеза, що захворювання спричиняється бляшками, а сплетення є лише наслідком. Протягом останніх 20 років велику увагу було зосереджено на розробці препаратів, котрі усувають бета-амілоїд з ураженого мозку. П’ять із них уже наявні на ринку, проте вони лише відтерміновують початок деменції. Якщо ж вона вже перебуває на клінічно розгорнутій стадії, то ефективність цих ліків незначна, а розлади пам’яті і когнітивний дефіцит лише наростають.

Частково внаслідок цього теорія бляшок відходить у минуле. Більшість дослідників усе ще вірить, що головним винуватцем патологічного процесу є бета-амілоїд, водночас набуває поширення і концепція вільних білкових молекул, а не протеїнів бляшок, як основоположної причини. У квітневому номері журналу "Аннали неврології" опубліковано результати дослідження, у якому підтверджено, що миші без бляшок у головному мозку, але з наявністю вільного бета-амілоїду, були так само ослаблені в експериментальній моделі хвороби, як і ті особини, у котрих бляшки існували. Якщо подібне буде актуальним і щодо людей, то багато препаратів, котрі нині перебувають на стадії клінічних досліджень, вважатимуть неефективними.

Ще однією фундаментальною проблемою є те, що лікування, незалежно від причин, зазвичай починається запізно. До моменту виникнення поведінкових розладів або забудькуватості мозкові зміни вже дуже очевидні. Навіть при «виліковуванні» відновлення функцій малоймовірне. Потенційний біохімічний маркер, котрий указує на прогресування захворювання, допоміг би ідентифікувати тих осіб, для яких ранні терапевтичні втручання бажані (власне, пацієнтів із хворобою Альцгаймера), і відрізнити їх від людей, у яких забудькуватість є лише елементом старіння. Такий маркер був би дуже корисним для організаторів клінічних досліджень, оскільки дав би можливість оцінити ефективність тестованих ліків.

Нині робоча група "Ініціатива з нейровізуалізації хвороби Альцгаймера" (ADNI), заснована у 2004 році Національним інститутом здоров’я США (NIH), проводить вимірювання рівня різних білків ліквору в осіб із хворобою Альцгаймера і в тих, у кого вона може розвинутися. Хоча цей проект ще далекий від закінчення, він уже допоміг у розробці тестових систем для діагностики ранніх стадій цього захворювання.

Пов’язана з ADNI мережа науковців DIAN ("Мережа з вивчення домінантно-успадкованої хвороби Альцгаймера") з Університету Вашингтона в Сент-Луїсі дотримується іншого підходу до біомаркерів. Вона вивчає родини з генетичними мутаціями, котрі запускають форми хвороби Альцгаймера із раннім їх початком. На основі цього стане можливим спрогнозувати, які члени сім’ї захворіють, і порівняти їхні біохімічні процеси із процесами, які відбуваються в їхніх родичів без мутацій.

Ситуація доволі складна. Потроєння популяції пацієнтів обійдеться дуже дорого. Фінансування програм із вивчення хвороби Альцгаймера з бюджету NIH скоротилося з 643 млн. дол. у 2006 році до 480 млн. дол. у 2011-му. Це можна пояснити економічними причинами. Проте, як і всюди, ви одержуєте тільки те, за що платите. Наслідком може бути лише невідворотне зростання кількості осіб похилого віку, котрі бездумно вештаються країною.

Підготував Юрій Матвієнко