КОНСУЛЬТАНТ

Чи адекватно харчується ваша дитина?
Чи є у неї харчова алергія?

Оцінка харчування

Ненсі хвилюється за свого восьмирічного сина Брента. На перший погляд він справляє враження нормальної дитини — добре набирає вагу, переповнений енергією і здається цілком здоровим. І все ж таки протягом останніх 5 років Брент поступово відмовився від більшості страв, які пропонує йому Ненсі. Він відмовляється не лише від фруктів та овочів, а й від м’яса, а кількість страв, які він погоджується їсти, стабільно зменшується. З цієї причини Ненсі змушена годувати сина висококалорійними некорисними стравами, щоб він з’їв хоч щось.

Лікар, який спостерігає за Брентом, неодноразово переконував, що хлопчик усього лише перебірливий щодо їжі і переросте це, проте поглиблення проблеми постійно зачіпало Ненсі за живе, особливо коли родичі почали коментувати той факт, що хлопчик нічого не їсть. Ненсі звернулася до дієтолога з проханням порадити якісь вітаміни, які змогли б компенсувати некорисну дієту її сина і дали б йому змогу адекватно розвиватися. Саме тоді вона помітила, що в багатьох людей діти мають подібні проблеми з харчуванням, а також що існують способи для того, щоб розширити дієту хлопчика, поліпшити його харчування і здоров’я.

Однією з проблем, яка хвилює батьків перебірливих або проблемних їдців, є те, чи харчується дитина належним чином. Правда полягає в тому, що чим вужча дієта, тим імовірніше, що ваша дитина недоотримує важливих поживних речовин. Якщо дитина неспроможна їсти негомогенну та (або) дорослу їжу у віці 12–15 місяців, не набирає достатньо ваги або ж у неї з’являються прояви з переліку, представленого далі, проблемою мусить зайнятися дитячий дієтолог.

У цьому розділі ви довідаєтеся, чого можна сподіватися від візиту до дієтолога, а отже, якої інформації від вас потребує цей фахівець. Дуже важливо мати цілісне розуміння специфічних потреб вашої дитини у харчуванні у кожному віці, тому подаємо рекомендації, чим і як треба годувати її у віці немовляти, у роки дитинства та в підлітковому віці. Ця інформація також допоможе визначити, чи є у дитини відхилення в рості або харчуванні та можливий дефіцит нутрієнтів. Зрештою, ви довідаєтеся про харчові алергії, що допоможе визначити, чи може алергія до якогось одного або кількох продуктів зумовлювати харчові проблеми у вашої дитини.

ПРОЯВИ ТОГО, ЩО ВАША ДИТИНА МОЖЕ НЕАДЕКВАТНО ХАРЧУВАТИСЯ

Якщо дитина отримує недостатньо поживних речовин для того, щоб її організм правильно функціонував, виникає небезпека мальнутриції (недоїдання, недостатнього харчування). Мальнутриція може бути зумовлена недостатнім або незбалансованим харчуванням, розладами травлення чи всмоктування або ж захворюваннями, які спричиняють, зокрема, дисфагію. Вона може бути помірною та практично не викликати видимих проявів або тяжкою, яка спричинює фізичне та психічне виснаження, тяжкий загальний стан і смерть.

Симптоми мальнутриції такі:

  • втома
  • втрата енергії
  • запаморочення
  • дратівливість
  • відставання в рості
  • відставання у вазі
  • втрата ваги
  • сухість шкіри
  • ослаблення імунітету
  • біль у суглобах
  • випадання волосся
  • ламкість нігтів
  • втрата апетиту
  • низькорослість порівняно з однолітками

У розвинутих країнах, наприклад у США, мальнутриція трапляється рідко. У країнах, які розвиваються, діти страждають на мальнутрицію дуже часто, оскільки зазвичай недоотримують важливих компонентів харчування, зокрема кальцію і заліза.

ПРОЯВИ ТОГО, ЩО У ВАШОЇ ДИТИНИ МОЖЕ БУТИ ХАРЧОВА АЛЕРГІЯ

Нині харчова алергія є серйозною проблемою багатьох дітей. Справді, дослідження засвідчують, що кількість дітей, які страждають на харчову алергію, за останні 30 років стрімко зросла. Можливо, у вашої дитини також є харчова алергія, якщо у неї після їди з’являється хоча б один із таких симптомів:

  • кропив’янка, висипка, екзема, свербіж
  • набрякання губ, обличчя, язика або горла
  • чхання, нежить, закладеність носа, свистяче дихання
  • біль у животі, пронос, блювання
  • анафілаксія (тяжка реакція, при якій може виникнути звуження дихальних шляхів, що спричинює тяжкість дихання, швидкий пульс і, можливо, непритомність).

У розділі “Що таке харчова аллергія?” ми подаємо докладну інформацію про те, як розпізнати та діагностувати алергію, а також як навчитися жити з нею.

ВІЗИТ ДО ДИТЯЧОГО ДІЄТОЛОГА

На цьому етапі вашу дитину повинен обстежити педіатр (а в разі потреби й інші дитячі спеціалісти), оскільки можливо, що розлади харчування спричинені захворюванням, яке треба або підтвердити, або заперечити. Наступним кроком програми ланцюжка харчування є візит до дитячого дієтолога.

Дитячий дієтолог відповідає за належне харчування дитини упродовж усього виконання програми ланцюжка харчування. Він проводить повне обстеження відживлення і росту вашої дитини, визначає наявність харчової алергії, оцінює споживання їжі і рідин упродовж лікування, виконує щотижневі зважування і добирає харчову суміш або харчові добавки відповідно до індивідуальних потреб дитини. Якщо є потреба, дитячий дієтолог також налагоджує зондове харчування і проводить лікувальне харчування, якщо дитина має малу вагу і погано розвивається.

Ось кілька порад, які допоможуть вам знайти доброго дитячого дієтолога:

  • переконайтеся, що це справді дієтолог, а не просто спеціаліст із харчування;
  • якщо знайти дитячого дієтолога у вашій місцевості неможливо, упевніться, що дієтолог, до якого ви звернулися, має досвід роботи з дітьми. Оцінка відживлення дитини і розробка плану її харчування набагато складніші, ніж для дорослих;
  • можна також сконтактуватися з Американським товариством дієтологів на www.eatright.org або роздобути список дієтологів, які працюють у вашому регіоні.

При першому візиті дитячий дієтолог розпитає вас про особливості розвитку дитини, її захворювання та харчування від народження і дотепер, тому наводимо перелік запитань, які він вам напевно поставить:

  • Якими були вага і зріст вашої дитини при народженні?
  • Яким був її гестаційний вік (народилася дитина вчасно чи раніше від терміну пологів)?
  • Чи виникала потреба в госпіталізації дитини? Якщо так, то з якої причини?
  • Які діагнози ставили дитині педіатр або інші спеціалісти (якщо дитина хворіла)?
  • Чи приймає нині дитина якісь ліки?
  • Чи трапляються у дитини зригування або блювання? Якщо так, то як часто і як інтенсивно?
  • Чи було діагностовано у вашої дитини рефлюкс?
    Якщо так, то які медикаменти вона приймала для корекції цього розладу?
  • Чи є у вашої дитини закрепи або діарея?
  • Чи виникало у вас або у вашого лікаря занепокоєння щодо росту чи набирання ваги у вашої дитини?
  • Чи є у дитини відомі вам харчові алергії?
  • Як вигодовували дитину — грудьми чи штучно? Чи виникали труднощі при годуванні дитини у віці немовляти?
  • У якому віці дитина почала отримувати додаткове годування? Чи були труднощі при введенні в раціон дитини немолочної їжі?
  • У якому віці ви почали вводити в раціон дитини страви для дорослих? Чи виникали при цьому труднощі?
  • Чи отримує дитина харчування через зонд? Якщо так, то як уведено зонд для харчування? Яким є тип харчування і яку суміш отримує дитина?

Ваші відповіді на ці запитання допоможуть дієтологу визначити, чи є в історії розвитку вашої дитини моменти, які вказують на можливі розлади харчування. Наприклад, у дитини з хронічною діареєю можуть не всмоктуватися деякі поживні речовини, які надходять в організм із їжею. Далі дієтолог розпитує про тяжкість проявів розладів у дитини, з’ясовує, коли вони з’являються, чи пов’язані з їдою. (Можливо, потрібна консультація іншого фахівця, наприклад гастроентеролога). Деякі медикаменти можуть порушувати всмоктування харчових речовин у травному каналі дитини, тому, якщо дитина приймає ліки, дієтолог повинен переконатися, що її дієта містить достатньо страв, до складу яких входять речовини, яких може бракувати.

Корисна заувага

Надати дієтологу якнайбільше потрібної йому інформації про дитину буде найлегше, якщо ви попросите педіатра переслати медичну картку дитини в його офіс. Подібно до цього, можна зробити копії медичних документів дитини і взяти їх зі собою на перший візит.

Дієтолог зважить дитину, виміряє її зріст (у немовлят — довжину), окружність голови і порівняє їх зі стандартними нормами розвитку. Можливо, він користується своїми картами росту, які докладніші від тих, які застосовує ваш педіатр. Таким способом дієтолог визначить, чи розвивається ваша дитина достатніми темпами. Також він вивчить дані лабораторних досліджень та інших обстежень, на які вас скерував педіатр або інші дитячі лікарі.

Далі дієтолог збере докладний анамнез дієти вашої дитини. Очевидно, при цьому він поставить вам усі або деякі з таких запитань:

  • Що п’є ваша дитина (грудне молоко, його замінник, коров’яче молоко, сік, газовану воду, чай тощо) і скільки рідини випиває вона за день?
  • Якщо немовля отримує молочну суміш, то яким способом її готують?
  • Чи загущують молочну суміш, яку отримує немовля, наприклад кашею?
  • Які страви їсть дитина: профільтровані (проціджені), у вигляді пюре чи дорослу їжу?
  • Якими є типові сніданок, обід, підвечірок і вечеря вашої дитини?
  • Чи їсть дитина фрукти й овочі?
  • Чи їсть вона м’ясо, рибу, яйця, квасолю, арахісове масло?
  • Чи їсть дитина хліб, кашу, макарони, рис?
  • Чи отримує дитина харчові добавки?

Щоб надати дієтологу якомога точнішу інформацію про дієту дитини і допомогти вам відповісти на ці запитання, ми пропонуємо вам зробити опис харчування дитини протягом 3–5 днів перед візитом. Опис харчування допоможе дієтологу визначити, чи отримує ваша дитина якісь складники харчування в надлишку чи їх замало, і допоможе дослідити її режим харчування.

Опис харчування

Пропонуємо зробити опис харчування вашої дитини і принести його на перший візит до дитячого дієтолога. Це буде для нього великою допомогою під час обстеження дитини і складання індивідуального плану харчування для вашого сина чи доньки. Далі подаємо приклад опису харчування, який допоможе вам визначити, на що треба звернути увагу.

Ім’я і прізвище дитини ________________________________________________

Дата народження дитини ____________________________________________

Інструкції для заповнення опису харчування:

1. Намагайтеся записувати, що з’їла і випила дитина, відразу після їди або перекуски, оскільки за цієї умови ваші записи будуть найточніші.

2. Включіть до опису щонайменше два робочих дні тижня й один вихідний. Ці дні повинні бути послідовними.

3. Впишіть ім’я і прізвище дитини, дату народження, день тижня та дату на кожній сторінці.

4. Записуйте кожну страву в окремій лінійці.

5. Занотовуйте кількість їжі у стандартній формі, наприклад кількість чайних ложечок, столових ложок, горняток*, 1/2 шматка, та у вимірах піци та стандартної порції макаронів із м’ясом. Такі терміни, як “склянка” чи “шматочок”, не дають повного уявлення про кількість страви.

6. Не забувайте про приправи (майонез, масло, цукор).

7. Завжди, якщо можливо, позначайте торгову марку, тип молока (збиране, 2% жиру, незбиране), а також чи були продукти свіжі, заморожені або консервовані. Наведення переліку інгредієнтів для змішаних страв (наприклад картопляний салат або лазанья) також важливе.

8. Стежте, щоб до переліку було внесено інформацію про все спожите, навіть напої і цукерки.

*Горнятко — приблизно 240 мл.

Їжа (перекуска) Година Кількість Коментар
Сніданок 7:30 ½ горнятка чиріоузу
1 горнятко вівсяних пластівців для немовлят
із трьома ст. л.
персикового пюре
180 мл яблучного соку
Обід 11:00 180 мг йогурту “Данон”
2 ст. л. спагеті з пармезаном
120 мл води
Підвечірок 14:00 210 мл незбираного молока
8 крекерів
Вечеря 17:30 150 мл незбираного молока
½ горнятка картопляного пюре
½ горнятка персиків
3 шматочки (відкушені) індичатини
Перед сном 20:00 ½ горнятка попкорну
90 мл апельсинового соку

Далі дієтолог розпитає вас про харчові навички дитини, її оточення та поведінку під час їди. Ось деякі із запитань, на які ви маєте бути готові відповісти:

  • Чи п’є ваша дитина з пляшечки? Якщо так, то з якої саме і що ви наливаєте у пляшечку?
  • Чи користується дитина під час їди пляшечкою, горнятком, ложкою, виделкою, чи їсть руками?
  • Чи їсть дитина сама?
  • Як часто дитина їсть (через кожні ____ годин, скільки разів на день, кількість основної їди, кількість перекусок)?
  • Чи п’є дитина під час їди та перекусок, чи п’є вона протягом дня?
  • Як довго триває годування з грудей (пляшечки), їда або перекуска від початку до закінчення?
  • За якими проявами ви дізнаєтеся, що дитина голодна?
  • Що вказує на те, що дитина вже наїлася або закінчила їду?
  • Які типи страв дитина їсть найлегше?
  • Які типи страв дитина їсть найважче?
  • Де перебуває дитина під час їди (у вас на колінах, у кріслі для немовлят, лежить на спині, сидить у високому кріслі тощо)?
  • Чи виникають у дитини труднощі під час їди (можливо, вона поперхується, давиться, не може адекватно жувати або ковтати їжу)?

Ця частина обстеження дає змогу дієтологу визначити, чи є у дитини проблеми з їдою і чи потребує вона візиту до розмовного терапевта або ерготерапевта. Наприклад, якщо дворічна дитина п’є велику кількість молока й соків і водночас їсть лише кілька страв з однорідною консистенцією або тих страв, які хрумтять, уникаючи всіх інших, то в неї можуть бути розлади навичок, у яких залучені м’язи рота. Така дитина потребує допомоги обох цих спеціалістів. Ваші відповіді на наведені щойно запитання також допоможуть дієтологу зрозуміти, стравам з якою текстурою і запахами віддає перевагу ваша дитина. Далі дієтолог зможе дібрати страви з подібною текстурою і запахами (ті, які ваша дитина погодиться їсти, оскільки вони подібні до її улюблених), що допоможе розширити дієту дитини і поліпшити її харчування.

Вивчивши анамнез дитини, дієтолог вирішить, чи потрібні їй додатково вітаміни та мікроелементи, а якщо так, то дібрати оптимальні. Якщо дитину годують через зонд, дієтолог мусить переконатися, що продукт для зондового харчування і тип харчування і надалі підходять дитині.

Коли дієтолог збере всю необхідну інформацію, для чого і призначений цей перший візит, він розробить і почне запроваджувати план контролю над харчуванням дитини, який пристосований до її індивідуальних потреб.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ХАРЧУВАННЯ

“Я хочу, щоб моя дитина їла фрукти й овочі, оскільки знаю, що вони корисні, проте коли я намагаюся нагодувати ними малюка, він кричить і давиться”, — розповідає Шеллі, мати трирічного Пітера. Більшість батьків погоджується з тим, що збалансоване харчування дитини не повинне спричиняти жодних труднощів, проте не все так просто, особливо для тих із нас, хто виховує перебірливих або проблемних їдців. Формування належної дієти для вашої дитини потребує вмілого керівництва, зусиль і терплячості, це починається від моменту народження дитини. Наступна частина цього розділу містить рекомендації і поради щодо харчування для дітей будь-якого віку, хоч найбільше для немовлят і дітей молодшого дошкільного віку. Не хвилюйтесь, якщо ваша дитина не відповідає всім цим стандартам — насправді таких ідеальних дітей дуже мало. Ми пропонуємо ці рекомендації з двох причин: як стандарт, до якого треба прагнути, і як критерії, за якими визначають проблеми вашої дитини з харчуванням. Важливо вірити в те, що дитина здолає ці труднощі й не залишиться перебірливим або проблемним їдцем назавжди. Ці рекомендації допоможуть вам встановлювати мету для вашої дитини, коли вона дійде до стадії ланцюжка харчування.

НЕМОВЛЯТА

Експерти рекомендують завжди, коли це можливо, вигодовувати дитину грудьми принаймні упродовж першого року життя. Грудне вигодовування має багато переваг. Дослідження засвідчили, що воно захищає дитину від бактеріального менінгіту, отиту, алергій, кишкових інфекцій та інфекцій дихальних шляхів. Можливо, воно також зменшує ризик синдрому раптової смерті немовлят. У дітей старшого віку й дорослих, які були вигодувані грудьми, нижчий рівень захворюваності на деякі види раку, цукровий діабет, астму, ожиріння, а також нижчий рівень холестерину.

Водночас є багато переваг грудного вигодовування для матері. Жінки, які годують грудьми, швидше втрачають надлишок ваги, набутий під час вагітності, у них також знижується ризик виникнення раку молочної залози, раку яєчників та остеопорозу.

Треба сказати, що для багатьох жінок грудне вигодовування нелегке або навіть неможливе. У матері, яка має труднощі з годуванням грудьми, часто виникає відчуття, що вона зазнала невдачі, оскільки вважає грудне вигодовування природним процесом, тому кожна жінка повинна знати, що робити в такій ситуації. “Коли в мене виникали труднощі з годуванням грудьми, а дитина кричала щоразу, коли треба було її годувати, у мене з’являлося відчуття, ніби маля мене відштовхує, оскільки я не можу дати йому того, що потрібно. Я не знала, у кого просити допомоги, і мені здавалося, що ліпше було б годувати дитину з пляшечки”, — розповідає Джілл, мама дворічної Лізи. І справді, для багатьох матерів і їхніх немовлят грудне вигодовування потребує докладання чималих зусиль, а також професійної підтримки, наприклад, лактолога. У маленьких дітей проблеми з харчуванням виникають досить часто, а труднощі з грудним вигодовуванням можуть бути першою ознакою харчових розладів. Не бійтеся попросити допомоги, якщо при вигодовуванні дитини грудьми у вас виникли труднощі або відчуття, ніби щось відбувається не так, як треба.

Як визначити, що грудне вигодовування відбувається нормально?

Є кілька простих ознак, які допоможуть вам визначити, чи нормально йде процес грудного вигодовування вашої дитини.

  1. Годування грудьми має бути безболісним. Якщо під час годування у вас виникає біль, це може вказувати на те, що дитині важко правильно захопити сосок. Правильне прикладання дитини до грудей принципово важливе, оскільки лише за цієї умови малюк отримує достатню кількість молока і в нього вдосконалюються навички смоктання, у яких залучено м’язи рота. Біль під час годування грудьми може бути також проявом набухання грудей або інфекційного процесу (маститу). Якщо біль не минає упродовж 1–2 днів, у вас з’явилися грипоподібні симптоми або ви підозрюєте запалення, зверніться до вашого педіатра або акушера.
  2. Годувати треба часто. Новонароджені потребують 8–12 годувань на добу принаймні протягом першого місяця життя. Якщо ж ви годуєте рідше, кількість молока, яку отримує дитина, може бути недостатня. Часті годування важливі також для підтримки утворення достатньої кількості молока, вироблення якого відбувається на вимогу. Організм жінки утворює молоко лише за умови, що в цьому є необхідність. Отже, чим більше молока виводиться під час годування (або зціджування), тим більше його утворюється. І навпаки, якщо протягом дов-гого періоду (наприклад декількох годин) ви не годуєте дитину, утворення молока сповільнюється. Через 6–8 тижнів після народження дитини кількість годувань дещо зменшується, оскільки малюк довше спить уночі, а з віку 4–6 місяців починають вводити пригодовування*. Пам’ятайте, що коли дитина стрімко починає рости, вона може вимагати годування набагато частіше, що, своєю чергою, збільшує утворення молока.
  3. Ви повинні чути, як дитина ковтає. Звуки, що виникають під час того, як дитина ковтає під час годування, є доказом того, що дитина отримує молоко. Інколи мамі важко зрозуміти, ковтає малюк чи ні, тому можна попросити когось прислухатися до процесу годування і сказати вам, чи з’являються характерні звуки.
  4. Вага дитини стабільно збільшується. Як правило, молоді мами переживають, чи добре вони годують грудьми, і сумніваються, чи достатньо молока отримує дитина. Найпростішим способом визначити, чи висмоктує дитина адекватну кількість молока, є її зважування. Домовтеся з педіатром про візит на 3–5 день після виписки з лікарні і зважте малюка. Повторний візит для зважування повинен відбутися через 2–3 тижні після попереднього. Якщо дитина адекватно набирає вагу, то кількість молока, яку вона отримує, цілком достатня.

*Сучасніші рекомендації ВООЗ рекомендують вводити пригодовування не раніше як із шестимісячного віку. (Прим. перекл.).

З іншого боку, якщо дитина надто повільно набирає вагу або навіть втрачає її, вона може бути хвора або мати проблеми з харчуванням. У таких випадках педіатр обстежить дитину і, можливо, скерує її до інших спеціалістів, зокрема лактолога чи розмовного терапевта, щоб визначити причину недостатнього приросту ваги. Важливо з’ясувати, чому дитина не поправляється належним чином, ще до того, як буде введено замінник грудного молока додатково до годування грудьми або замінено грудне вигодовування штучним, оскільки це дає змогу запобігти повторній появі проблем із харчуванням тоді, коли буде вирішено повернутися до грудного вигодовування або почати вводити пригодовування.

Чи знаєте ви?

Ось кілька цікавих фактів про харчування немовлят, яких ви, можливо, не знали:

  • Немовлята не потребують додаткового пиття, наприклад води, до шестимісячного віку. Грудне молоко або його замінник містить усю потрібну кількість рідини. Вода, яку дають малюку на додаток до годування, не має харчової цінності, проте заповнює шлунок, що може створювати в дитини відчуття ситості і призвести до недостатнього надходження в її організм поживних речовин із грудним молоком або сумішшю.
  • Уведення в раціон немовляти каші не запобігає нічним пробудженням.
  • Годувати грудьми можна і в тому випадку, коли в дитини є алергія до молока.
  • Малюк постійно пізнає смаки різноманітних страв, оскільки те, що ви їсте, потрапляє у ваше грудне молоко.

Штучне вигодовування

Якщо грудне вигодовування відбувається дуже важко або воно неможливе, доводиться годувати дитину з пляшечки. Хоча штучні суміші не містять тих складників грудного молока, які забезпечують імунний захист, вони все ж таки задовольняють потреби дитини в харчуванні упродовж першого року життя. Найпоширеніші суміші створено на основі коров’ячого молока, і, мабуть, саме їх порекомендує вам дієтолог.

Якщо при штучному вигодовуванні дитини ви помічаєте прояви розладів харчування або дитина через їду стає неспокійною, ви зазвичай хочете перевести малюка на іншу суміш. На жаль, більшість проблем із харчуванням і неспокійною поведінкою дитини цим не вирішується.

У більшості сімей, з якими ми працювали, переведення дитини з продукту на основі коров’ячого молока на соєву або гіпоалергенну суміш не позбавляло від клопотів.

Справді, можна змінити суміш один раз, щоб переконатися, чи викликає вона названі проблеми. Але треба пам’ятати, що дитині потрібно 3–4 дні для того, щоб звикнути до нового продукту, отже, не варто сподіватися результатів негайно. Якщо ж минає тиждень, а поліпшення ви не помічаєте, то треба погодитися, що проблема не в суміші. Замість того, щоб купувати все дорожчі замінники грудного молока, ліпше зверніться до педіатра і поясніть, що ви намагалися змінити харчування, але це не вплинуло на ситуацію, і тому ви вирішили обстежити дитину.

Скільки повинна їсти ваша дитина?

Подаємо рекомендації, якими керуються медики щодо харчування немовлят.

Важливо відзначити, що це всього лише рекомендації, тому не кожна дитина мусить відповідати наведеним параметрам.

Здорові діти можуть з’їдати як більше, так і менше від вказаної норми. Щоб зрозуміти, чи дитина наїлася, треба навчитися вловлювати сигнали, які вона подає. Типові сигнали, які засвідчують, що дитина сита, такі: засинання під час їди (після того, як дитина вип’є суттєву кількість молока), дитина відвертається від пляшечки або нервується, якщо й далі продовжувати спроби погодувати її, дитина бавиться з пляшечкою.

Вік Об’єм суміші Кількість годувань на добу Об’єм суміші за добу
0–3 місяці 60–120 мл 8–12 480–720 мл
3–6 місяців 120–240 мл 6–8 600–960 мл
6–9 місяців 180–270 мл 5–6 720–960 мл
9–12 місяців 180–270 мл 4–6 720–960 мл

Яку суміш обрати?

Обирати доводиться з кількох різних видів сумішей. Мабуть, педіатр рекомендує якусь одну з них, можливо навіть, що в акушерській клініці вам уже дали відповідні поради, проте важливо знати, яким є ваш вибір.

Коров’яче молоко. Такі суміші містять білки коров’ячого молока. Цей тип сумішей найпоширеніший. Популярними торговими марками є “Симілак”, “Енфаміл” і “Карнейшн Гуд Старт”.

Соя. Такі суміші містять білки сої, проте їх не рекомендують для дітей з алергією до коров’ячого молока, оскільки такі діти можуть мати алергію також і до сої. Соєві суміші не містять лактози, тому їх можна рекомендувати дітям із непереносимістю лактози. Популярними марками є “Ізоміл”, “Прос собі” та “Карнейшн”.

Гіпоалергенні суміші. Ці суміші спеціально розроблено для дітей, які мають або в яких підозрюють алергію до коров’ячого молока. Інколи батьки чи педіатри застосовують гіпоалергенні суміші, щоб визначити, чи можуть вони зменшити коліки у дитини. Якщо дитина їсть гіпоалергенну суміш і в неї утримуються прояви алергії до молока, треба обговорити з педіатром потребу в подальшому обстеженні. Популярними марками таких сумішей є “Нутраміген” та “Аліментум”.

Енфаміл A. R. Цю суміш спеціально розроблено для дітей з кислотним рефлюксом. “Енфаміл” містить рисовий крохмаль, який при контакті з кислим середовищем шлунка загущується. Це дає змогу дитині їсти суміш у звичайній рідкій формі, а завдяки загущенню у шлунку вдається уникнути рефлюксу. І все ж таки, якщо дитина отримує ліки для лікування рефлюксу, наприклад Превацид, Прилосек або Зантак, ця суміш може бути неефективною, оскільки вона потребує для загущення кислого середовища, а названі медикаменти знижують кислотність шлункового вмісту. (Примітка. За жодних обставин не можна загущувати “Енфаміл” кашами. Якщо дитина потребує їжі густішої консистенції для поліпшення ковтання, треба обрати іншу суміш.)

Чи знаєте ви?

Інколи дитині потрібно трохи часу, щоб навчитися брати груди чи координувати послідовність рухів смоктання/ковтання/дихання. Як звичайно, такі труднощі є звичним явищем і минають самі упродовж кількох перших тижнів після народження. Натомість проблемні їдці можуть постійно відмовлятися від грудей або пляшечки, їсти лише під час сну або дуже довго (годування триває більше 30 хвилин).

Уведення прикорму

Більшість експертів вважає, що вводити прикорм треба у віці від 4 до 6 місяців. Більшість рекомендацій радить почекати з цим ближче до 6 місяців, особливо якщо ви годуєте грудьми, оскільки утворення молока може зменшитися через зменшення потреби дитини в ньому. Справді, більшість малюків не готові споживати немолочну їжу приблизно до шестимісячного віку. Система травлення немовляти незріла і не пристосована справлятися з з немолочною їжею раніше, ніж у 4-місячному віці. Водночас у немовлят є те, що називають виштовхувальний рефлекс — якщо торкнутися язичка дитини, вона реагує виштовхуванням його вперед. Можливо, ви вже помітили це: щоразу, коли ви кладете їжу ложечкою в ротик, малюк виштовхує її назад язичком. Це не означає, що їжа дитині не подобається, малюк лише не вміє справлятися з виштовхувальним рухом язичка. Натомість у віці 5–6 місяців дитина широко відкриває рот в очікуванні ложки.

Ось деякі ознаки готовності малюка до введення прикорму:

  • Дитина добре тримає голову. Коли малюк сидить, він мусить упевнено тримати голову.
  • Спроможність сидіти з підтримкою. Піврічне немовля ще не вміє сидіти самостійно, проте повинне сидіти у кріселку для годування без підтримки, не з’їжджаючи й не перехиляючись набік. Можливо, ви підмостите скручені рушники, щоб влаштувати малюка зручніше. Це допоможе йому ковтати і запобігатиме поперхуванню.
  • Дитина має проявляти інтерес до їди. Часто малюк в очікуванні ложки зі стравою нахиляється вперед, відкриває рот або ж намагається дотягнутися до їжі руками.
  • У дитини згасає виштовхувальний рефлекс язика. Виштовхувальний рефлекс простежується до віку 4–6 місяців. Він призначений для того, щоб немовля не подавилося, оскільки при потраплянні в рот твердих часточок їжі малюк виштовхує їх язиком. Якщо на початку пригодовування дитина виштовхує їжу язиком, припиніть його на кілька днів або тиждень і спробуйте знову. Ніколи не можна насильно заштовхувати їжу в ротик дитині.

Чи знаєте ви?

Не можна давати прикорм у пляшечці. Змішувати суміш із кашами для того, щоб загустити її для запобігання рефлюксу, виявилося неефективним. (І все ж таки інколи через медичні показання доводиться обирати суміш зі згущувачем, наприклад, для дітей із ризиком аспірації). Щоб правильно розвинути харчові навички дитини, треба давати прикорм із ложечки. Якщо дитина їстиме все з пляшечки, то розвиток її харчових навичок затримається і зросте ризик того, що дитина може подавитися.

Уведення до раціону їжі з густішою консистенцією у шестимісячному віці дуже важливе, оскільки формує в малюка навички, які будуть потрібні при переході на дорослу їжу. На цій стадії грудне молоко або суміш і надалі задовольняють усі потреби дитини в харчуванні, а нові страви дають їй можливість пізнавати інші смаки і консистенцію їжі. Із початком пригодовування ви не витісняєте з раціону дитини грудне молоко або його заміннки, лише додатково вводите у нього новий елемент. Мабуть, педіатр порадить вам давати малюку лише одне мірне горнятко (або його половину) харчування для немовлят І стадії на одне годування протягом якогось часу. Діти, які відразу з’їдають багато прикорму, можуть отримувати замало молока, що може спричинити недостатній ріст.

Переконайтеся, що прикорм, з якого ви починаєте, складається лише з одного інгредієнта, щоб простежити за чутливістю дитини до немолочної їжі. Наприклад, якщо ви починаєте з фруктів, запропонуйте їх малюку протягом трьох днів поспіль і поспостерігайте за реакцією. Якщо в дитини з’являються висипка, блювання або діарея, це може вказувати на алергію до цих фруктів. Для певності покажіть дитину педіатру. (Більше інформації про харчову алергію подаємо в цьому розділі далі).

Таким же способом уводьте в раціон дитини фрукти, овочі, м’ясо й каші, щоб переконатися, що малюк не має харчової алергії (або відразу дізнатися, на що вона виникає). Далі можна змішувати різні продукти в одній страві, наприклад індичатину й горох, банани й малину.

Чи знаєте ви?

Не має значення, в якому порядку вводити продукти в раціон дитини. Малюку, який отримує спочатку фрукти, а потім овочі, фрукти не перестануть смакувати й тоді, коли він підросте.

Робіть спроби знову і знову!

Уведення прикорму є критичним моментом у житті дитини, тому не здавайтеся надто швидко, якщо малюк не хоче чогось їсти. Не робіть передчасного висновку, що дитина не їстиме тієї чи іншої страви, тільки тому, що вона кілька разів відмовилася від неї. Інколи треба зробити багато спроб, щоб дитина відважилася скуштувати щось нове, і страва може засмакувати малюку через кілька місяців або років після того, як її запропонували вперше. Наприклад, багато дітей, які відмовлялися їсти горох, приготований спеціально для немовлят, охоче їдять його у приготуванні для дорослих.

Спочатку порції дуже маленькі, як звичайно, від чайної ложечки до однієї столової ложки. Пам’ятайте, що апетит малюка з дня на день змінюється. Це означає, що треба змінювати порцію залежно від того, скільки тієї чи іншої страви дитина хоче з’їсти, щоб запобігти як перегодовуванню, так і недогодовуванню.

Як приготувати домашню їжу для немовлят?

Багатьох батьків цікавить, чи можна приготувати страви для прикорму самостійно, коли настане час пригодовувати дитину. Якщо у вас є для цього час і бажання, приготування домашньої їжі для немовляти є дуже доброю ідеєю. На це піде набагато менше коштів, до того ж дитина пізнає смаки, яких може не бути в комерційних продуктах. Наприклад, можна запропонувати малюку такі екзотичні фрукти, як манго і папая. Ось кілька порад для тих, хто хоче готувати їжу для немовлят самостійно.

  • Перед тим, як готувати їжу, завжди старанно мийте руки і робочі поверхні, щоб запобігти забрудненню.
  • Ретельно мийте продукти і знімайте з них шкірку. Перед тим, як приготувати пюре з фруктів, ошпарте їх окропом або обробіть парою. Рекомендуємо обробку парою, оскільки тоді фрукти втрачають менше поживних речовин. А ось корисна і практична порада: обробіть продукти в мікрохвильовій печі в режимі швидкого приготування їжі.
  • Готуйте м’ясні пюре, доливаючи в них бульйон, у якому варилося м’ясо, щоб зберегти смак.
  • Заморозьте решту їжі у планшетці для льоду або невеликих пластикових баночках, тоді її можна буде використати ще раз.
  • Ретельно підписуйте страви, які ви заморожуєте, зазначайте дату. Термін зберігання заморожених продуктів — до трьох місяців. Ніколи не заморожуйте їжу повторно після того, як її було розморожено. Страви для немовлят можна зберігати в холодильнику упродовж трьох днів.
  • Якщо ви готуєте страви, до яких не входять основні алергени (пшениця, соя, молоко, яйця, риба, горіхи, арахіс), або вже відомо, що дитина не має алергії до цих продуктів, то можна дати малюку пюре із страв, які ви готуєте для всієї сім’ї. Отже, одну й ту саму їжу готують для всіх, а малюк стає учасником сімейної трапези.

Збагачення смаків

У США немовлятам традиційно дають страви з дуже м’якими смаками, проте насправді маленькі діти так само люблять смаки, як і дорослі. Ще до народження дитина пізнала смаки багатьох страв, які їла мама. Якщо ви годували або годуєте малюка грудьми, він ознайомився зі смаком усього, що ви їсте, через ваше молоко. У багатьох народів немовлята і діти віком більше року щодня мають можливість відчути смаки і запахи різноманітних страв, до яких входять сильні приправи. Ми заохочуємо додавати приправи до їжі, яку споживає малюк, як домашньої, так і купленої в магазині. Не треба страву занадто солити чи солодити, натомість можна додати ті спеції, які ви вживаєте у щоденній кулінарії (наприклад часник, карі, паприку, корицю тощо). Можливо, ви помітите, що додавання невеликої кількості приправ зробить страву набагато привабливішою для малюка.

Комерційне харчування для немовлят

Якщо ви вирішили купувати готове харчування для малюка, ваш вибір досить широкий. Ось кілька порад, які допоможуть вибрати найліпшу їжу.

Уникайте загущувачів. Деякі компанії розбавляють їжу водою і додають загущуючі речовини, що, своєю чергою, зменшує концентрацію поживних речовин у стравах. Уникайте продуктів, які містять цукор, крохмаль, тапіоку, рис та інші речовини, які змінюють консистенцію.

Ретельно вивчайте перелік інгредієнтів. Інгредієнти позначають у порядку зменшення вмісту, отже, перші в цьому списку містяться у найбільшій кількості. Якщо першим складником у списку є вода, поцікавтеся складом аналогічної їжі інших виробників.

Обирайте їжу з найбільшим умістом поживних речовин. Порівняйте продукти різних виробників й оберіть ті, вміст поживних речовин у яких у перерахунку на одну порцію найвищий.

Порівняйте калорійність продуктів (її зазначено на етикетці). Для продуктів, які складаються з одного інгредієнта, більша калорійність, як правило, свідчить про те, що вміст продукту в одному й тому ж об’ємі більший.

У продажу трапляється харчування для немовлят, виготовлене на основі продуктів, які вирощують без застосування хімікатів (на основі органічних агротехнологій), наприклад Earth’s Best, проте воно дороге і не завжди доступне.

Уведення перем’ятої їжі

У віці 7–8 місяців дитина спроможна перейти від перетертої або подрібненої блендером їжі на перем’яту. У цей час дитина звичайно їсть страви для пригодовування двічі або тричі на день. Перем’яті страви викликають у немовлят великий інтерес, оскільки така їжа має іншу текстуру. Деякі діти спочатку давляться нею, а сам перехід відбувається з більшими чи меншими труднощами, тому вводити перем’яті страви до раціону треба дуже поступово. Допомагає додавання невеликої кількості перем’ятих страв до гомогенних, які дитина їла раніше. Наприклад, можна змішати гомогенізовану картоплю чи банани з перем’ятими. Якщо дитині важко перейти на їжу з грубшою консистенцією, додавайте перем’ятих страв небагато, починаючи з пів чайної ложечки. Діти, чутливі до текстури їжі, можуть помітити ці невеликі зміни. Можливо, вам доведеться розпочати з чверті чайної ложечки і дати дитині кілька днів, щоб звикнути. Легко перем’яти такі фрукти й овочі:

  • Картоплю
  • Моркву
  • Зелений горошок
  • Броколі
  • Цвітну капусту
  • Кабачки
  • Гарбуз
  • Банани
  • Груші
  • Персики

Щоб приготувати страви з кількох компонентів, наприклад макарони з меленим м’ясом, можна застосовувати тертки і млинки. Ці та інші господарські речі продаються у спеціальних магазинах або супермаркетах.

Коли дитина захоче їсти сама (звичайно у віці 8–9 місяців), дайте їй у руку ложечку і водночас продовжуйте годувати малюка своєю ложечкою. Це так званий спосіб “подвійної ложки”, який допомагає продовжувати годування дитини тоді, коли вона вчиться їсти сама. Водночас він дає дитині змогу вивчати відчуття, які виникають у процесі їди, що пробуджує інтерес до куштування нових страв. У цей період можна також спробувати давати дитині їжу, яку можна брати руками, наприклад шматочки фруктів і овочів, крекери, сухі пластівці, сухарики, млинці, вафлі, домашній сир та м’які сорти сиру.

Перехід на їжу для дорослих

У віці 10–12 місяців дитина звичайно може їсти більшість страв, які готують для сім’ї. Після 12 місяців вона повинна їсти тільки страви з дорослого столу. Якщо малюк стикається із труднощами у переході від гомогенізованих страв до перем’ятих і далі — до страв для дорослих, то треба порадитися з педіатром. Якщо дитина після року і надалі споживає лише їжу для немовлят і молоко, то це може призвести до порушення росту внаслідок неадекватного харчування і дефіциту калорій або поживних речовин. Для того, щоб розробити оптимальний план харчування такої дитини для забезпечення її адекватного росту, потрібне обстеження педіатра і дитячого дієтолога.

Чи знаєте ви?

При переході дитини на дорослу їжу нема потреби купувати для неї комерційні продукти для дітей віком більше року, які виготовляють більшість виробників дитячого харчування. Такі продукти звичайно коштують удвічі чи утричі дорожче, ніж аналогічні продукти для дорослих, і не мають жодних харчових переваг. Пропонуючи дитині особливі страви упродовж тривалого часу, ви будете змушені готувати страви спеціально для малюка!

ДІТИ МОЛОДШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Молодший дошкільний вік — період випробувань для багатьох батьків. Ваша дитина вже може робити все, що хоче, щоб утвердити свою незалежність, отже, вона може також відмовлятися від страв, які до цього охоче споживала, або ж зовсім перестати їсти чи з’їдати суттєво меншу кількість, ніж звичайно. Однією з причин такої поведінки є те, що ріст малюка після року (до цього часу дитина практично потроює свою вагу) суттєво сповільнюється. Раннє дитинство є періодом досить повільного росту, і дитина не потребує стільки їжі, як раніше. Для неї цілком нормально з’їсти повну порцію страви один раз на день і відмовлятися від їжі протягом решти дня. Самі діти найчастіше добре відчувають, повинні вони їсти чи ні.

Якщо ж крива росту вашої дитини все-таки відхиляється від норми чи малюк починає відмовлятися від більшості груп страв, це викликає занепокоєння. У таких випадках дитячий дієтолог допоможе вам розробити графік харчування та визначить, яких поживних речовин може бракувати дитині в результаті відмови від тієї чи іншої їжі.

Чи знаєте ви?

Якщо у дитини поганий апетит і вона відстає в рості, то, можливо, у неї дитяча анорексія. Цей стан, який трапляється досить рідко, характеризується відмовою від їди (дитина їсть дуже мало або лише одну страву в дуже малій кількості), відсутністю апетиту і відставанням у рості й розвитку. Як звичайно, при налагодженні харчування апетит поліпшується.

Графік харчування

Важливо пропонувати дітям молодшого шкільного віку їсти часто, оскільки апетит у таких малюків невеликий і вони не можуть спожити багато їжі за один раз. Усе ж це не означає, що можна дозволяти малюкові цілими днями постійно щось жувати або пити калорійні напої, наприклад соки чи молоко. Натомість ви повинні встановити чіткий розпорядок їди і перекусок. Це допоможе запобігти недостатньому приросту ваги, що часто буває у тих дітей, які протягом дня постійно “пасуться”. (Важливо відзначити, що не в усіх дітей, які протягом дня постійно щось жують, виникають проблеми із приростом ваги, проте якщо дитина недобирає ваги, то встановлення чіткого режиму харчування особливо важливе). Типовий розклад для дитини передбачає три основні прийоми їжі та дві або три перекуски на день. Рекомендується пауза між прийманням їжі тривалістю принаймні дві чи навіть ліпше три години. Порції для дітей такого віку повинні бути маленькі — приблизно столова ложка кожної страви на кожен рік життя. Наприклад, якщо у вас на обід печене м’ясо, картопля і морква, то дворічній дитині треба дати по дві столові ложки кожної страви. Якщо ж вона захоче добавки, то її також треба дати.

Переконайтеся, що перелік страв, які ви готуєте для дитини, достатньо різноманітний і містить її улюблену їжу. Якщо малюк знає, що на перекуску готують його улюблену страву, а на обід фрукти й овочі, він може відмовитися від обіду, щоб насититися перекускою. Візьмімо як приклад історію чотирирічного Браяна. Він охоче з’їдає досить різноманітний сніданок. Обід також включає багато страв, які Браян любить, а підвечірок він з’їдає в дитячому садку. Мати і батько Браяна скаржаться, що вечерю він їсть погано. Хлопчик відмовляється від будь-якої страви, незалежно від того, що йому пропонують, і батьки змушені щовечора готувати кілька страв. Переглянувши раціон Браяна, ми переконалися, що він не споживає калорійних напоїв і перекусок протягом дня. Діти молодшого шкільного віку зазвичай з’їдають повну порцію лише раз або двічі на день, проте поведінка Браяна за вечерею не була звичайною. Його батьки дійшли до того, що навіть не хотіли годувати хлопчика вечерею, оскільки це було “марною тратою часу”.

Тоді мати Браяна згадала, що він завжди з задоволенням з’їдав на ніч тарілку вівсянки, інколи навіть дві. Це його “улюблена страва”, він завжди просить її перед сном. Тепер ви зрозуміли, чому Браян не вечеряв? Він знав, що через кілька годин йому дадуть його улюблену їжу. Щойно ми змінили раціон перекусок Браяна перед сном і він не міг передбачити, що йому дадуть, хлопчик почав трохи їсти за вечерею. Отже, вечеря перестала бути для нього примусом. Історія Браяна яскраво ілюструє, як важливо не звужувати раціон таким чином, щоб ваша дитина завжди могла здогадатися, що ви їй запропонуєте. Протягом дня діти потребують від однієї до трьох перекусок, залежно від апетиту. Дуже добре пропонувати дитині їжу тоді, коли ви знаєте, що вона їстиме охоче, навіть перед сном, проте проаналізуйте, чи змінюєте ви страви щодня.

Графік пиття

Багато батьків забуває, що у щоденному графіку харчування дитини треба враховувати й те, що дитина п’є. Як відомо, пиття перед їдою зменшує апетит. Якщо між годуваннями ваша дитина питиме молоко або сік, на ту пору, коли треба сідати, наприклад, обідати, вона буде неголодна. Це може стати причиною відмови від їжі і поганої поведінки за столом. Добре правило — пропонувати дитині пиття тільки під час їди. Якщо між годуваннями дитина відчуває спрагу, дайте їй води. Рекомендуємо обмежувати кількість молока до 480–600 мл на день, а кількість соку — до 120–160 мл. Якщо дитина погано росте, більшість експертів рекомендує повністю виключити соки з її дієти, оскільки високий вміст цукру в них може погано вплинути на харчування.

Харчові провали

Якщо день у день пропонувати дитині одні й ті ж самі страви, може виникати харчовий провал. Харчові провали — це періоди часу (від кількох днів до кількох тижнів), коли дитина погоджується їсти лише одну й ту саму їжу. Таке трапляється часто протягом раннього дитинства, оскільки малюки віддають перевагу їжі, яку їм комфортно споживати і яку вони добре знають.

Щоб запобігти цьому, треба постійно змінювати страви, які дитина їсть, і пропонувати нові страви. Дозволяючи дитині затриматися на харчовому провалі, ви даєте їй можливість закріпити таке звуження раціону, яке зумовить ризик дефіциту певних харчових речовин і поганого росту. Яскравим прикладом є історія Сюзен і Сари.

Дворічні Сара і Сюзен — близнюки. Вони погано росли, а їхня дієта складалася лише з кількох страв. Після повного обстеження ми виявили, що в них немає жодного відхилення від норми, яке могло б спричинити такі проблеми. Та коли ми переглянули відеозапис годування дітей і розпитали їхню маму Мішель, то з’ясувалося, що в дівчаток розлад обробки сенсорної інформації, а також поведінкові відхилення. Обох дівчаток у віці немовляти було важко нагодувати, а перехід на прикорм і дорослу їжу відбувався в них дуже важко. Звісно, якщо дівчатка цікавилися якоюсь стравою, то Мішель готувала її. Коли ж ця страва їм набридала, вони переходили на іншу і їли її постійно упродовж якогось часу. Харчові провали з’явилися в житті цих дітей дуже рано, а бажання батьків хоча б чимось нагодувати дівчаток лише погіршувало ситуацію. Крім того, протягом дня діти випивали суттєву кількість рідини: Сара пила сік, а Сюзен молоко. Це створювало відчуття ситості, і коли надходив час їсти, доводилося з великими труднощами садити їх за стіл.

Ми почали з того, що підтримали Мішель і намагалися змінити поведінку близнючок під час їди, регулюючи кількість рідини, яку вони випивали. Також ми щодня або кілька разів на день змінювали основні страви, які дівчатка погоджувалися їсти, щоб запобігти харчовим провалам і звуженню дієти. Коли нам удалося закріпити такий режим, ми перейшли до виконання програми ланцюжка харчування, щоб розширити дієту дітей.

Підказки для того, щоб досягти адекватного харчування
дитини молодшого дошкільного віку

Ось кілька способів, які допоможуть переконатися, що ваша дитина отримує адекватну кількість їжі і пиття.

Не хвилюйтеся. Під час раннього дитинства ріст сповільнюється і кількість їжі, яку з’їдає дитина, може змінюватися з дня на день і від годування до годування. Не нервуйтеся, якщо дитина їсть лише раз на день, і не воюйте з нею через їжу, це ніколи не дає успіху.

Будьте добрим прикладом для наслідування. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина їла, пропонуйте їй їсти часто і їжте самі.

Зробіть їжу частиною гри. Візьміть дитину зі собою в магазин, де ви купуєте їжу, і дозвольте їй бути поруч тоді, коли готуєте страви.

Не дозволяйте постійно щось жувати. Не дозволяйте дитині їсти і пити потроху протягом усього дня. Складіть графік харчування і дотримуйтеся його.

Не готуйте спеціально для дитини страв нашвидкуруч. Не готуйте дитині страву за стравою, якщо вона відмовляється їсти. Закінчивши їду, запропонуйте поїсти наступного разу через дві-три години.

СТАРШІ ДІТИ І ПІДЛІТКИ

Інколи розлади харчування виникають лише у старшому дитинстві або підлітковому віці. В якийсь момент батьки виявляють, що їхня дитина їсть зовсім інакше, ніж її однолітки, або ж починає відмовлятися від страв, які раніше їла. На різноманітних соціальних заходах така дитина почуває себе некомфортно і зазвичай нічого не їсть через те, що перелік її страв удома надто звужений. Запропонуйте дитині взяти участь у приготуванні їжі, самій скласти меню. Це допоможе якоюсь мірою послабити напруження, яке виникає під час їди.

Тоді ж можна розпочати давати дитині основні знання про їжу. Допомагаючи дитині пізнавати смаки їжі, дізнаватися про її походження і водночас залучаючи до вибору страв та їх приготування, ви заохотите її куштувати те, чого вона раніше не їла.

Якщо ваша дитина підліток, то, можливо, ви виявите, що її напружений графік не узгоджується з розкладом харчування сім’ї. Постарайтеся організувати сімейний розпорядок так, щоб принаймні кілька разів на тиждень знайшовся час для спільної трапези, щоб їда була для дитини часом, який сім’я проводить разом, і стала осередком культури сімейних взаємин, а не лише чимось таким, що треба зробити до того, як піти на заняття або до друзів.

Підлітковий вік, як і вік немовляти, є одним із періодів найінтенсивнішого росту. Підлітки потребують багато енергії, а отже, і поживних речовин та елементів. Два з них особливо важливі — це кальцій і фосфор. У період швидкого росту потреба в кальції становить від 800 до 1600 мг на добу, отже, варто переконатися, що ваш син чи донька випивають достатньо молока або споживають достатню кількість інших продуктів, які містять цей мікроелемент, наприклад сиру чи йогурту. Залізо важливе тим, що входить до складу м’язових волокон, маса яких постійно збільшується. Джерелом заліза є пісне червоне м’ясо, морські продукти, квасоля та деякі овочі, зокрема аспарагус та броколі. Врахуйте, що дівчата потребують більше заліза, ніж хлопці, оскільки регулярно втрачають його під час менструацій.

ХАРЧОВА АЛЕРГІЯ

Як ми вже згадували, дитячий дієтолог обстежить вашу дитину на наявність харчової алергії, яка могла б спричинити або зробити свій внесок у розлади харчування. Харчові алергії не є настільки поширеними, як вважає більшість людей. Вони трапляються у 5–8 відсотків немовлят і приблизно у 2 відсотків дітей віком більше року. На щастя, більшість дітей переростає харчові алергії до трирічного віку.

Харчові алергії можуть бути як спадкові, так і набуті. Якщо в одного з батьків або у брата чи сестри алергія, то дитина має від 20 до 40 відсотків шансів успадкувати її. Якщо ж алергію мають обоє батьків, то ризик дитини збільшується до 40–60 відсотків. Можливий розвиток алергій і тоді, якщо в родині дитини вони не траплялися.

Що таке харчова алергія?

Харчова алергія — це неправильна імунологічна відповідь на білки, які входять до складу деяких продуктів, а не на жири або цукор, як вважає більшість людей. Наприклад, якщо в дитини алергія до коров’ячого молока, то це реакція на казеїн і сироватку (білки молока), а не на лактозу (молочний цукор).

На думку експертів, харчова алергія виникає в тому випадку, коли через незрілість травного каналу дитини великі білкові молекули проникають із нього у кровоносне русло і контактують з клітинами імунної системи. Це може спонукати імунну систему до утворення антитіл до цих білків. Якщо таке трапиться, то при повторному споживанні такої ж їжі у дитини виникає алергічна реакція. Найбільша схильність до харчових алергій спостерігається у дітей до трирічного віку, коли кишкова стінка має високу пропускну здатність і великі білкові молекули легко проникають через неї у кровоносне русло. У процесі росту дитини її травний канал дозріває і сполучення між епітеліальними клітинами стає щільнішим, що запобігає проникненню названих молекул і розвитку алергії. Ось чому більшість медиків не рекомендує вводити до раціону дитини найпоширеніші харчові алергени до досягнення нею однорічного віку.

Чи знаєте ви?

Харчова алергія — це не те саме, що харчова непереносимість. Непереносимість спричинена хімічною реакцією на продукт, а не імунологічною, як це буває при алергії. Непереносимість лактози та глютамінату натрію є найпоширенішими її варіантами.

Що таке харчова непереносимість?

Часто вважають, що харчова алергія і харчова непереносимість — те саме, проте це не так. Харчова непереносимість — це реакція системи травлення, а не імунної системи. Вона виникає тоді, коли та чи інша їжа подразнює травний канал вашої дитини або коли дитина неспроможна належним чином перетравити або розщепити їжу. Ось простий приклад, який допомагає зрозуміти відмінність між непереносимістю й алергією: якщо у дитини непереносимість лактози, вона не сприймає саме лактози (молочного цукру), яка є в молоці. Якщо у неї алергія до молока, причиною є казеїн або білки сироватки молока.

Харчова непереносимість трапляється частіше, ніж алергія. Відомо, що непереносимість лактози, найпоширеніша харчова непереносимість, трапляється у 10% американців. Прояви непереносимості помірніші, ніж прояви алергії. Це нудота, біль у шлунку, діарея, здуття живота, біль живота, відчуття розпирання, блювання, біль голови, печія, дратівливість. На відміну від харчової алергії, яка може запускатися мінімальною кількістю їжі і виникати щоразу, коли споживають цю їжу, харчова непереносимість може не проявлятися доти, доки дитина з’їсть досить велику порцію цієї їжі або їстиме її часто.

Діагностувати харчову непереносимість можна двома способами. Можна зробити опис харчування, щоб занотовувати все, що дитина їсть, і відзначити, коли виникають названі прояви, після чого знайти причиновий зв’язок. Інший спосіб полягає в тому, що дитині створюють елімінаційну дієту. Це передбачає повне виключення їжі, непереносимість якої підозрюють, доти, доки зникнуть усі симптоми. Тоді їжу, яку виключали, вводять по одній до раціону дитини. Це дає змогу встановити, що саме спричинює непереносимість.

Лікування харчової непереносимості просте — дитина або повністю уникає проблемних страв, або, якщо симптоматика виникає тільки після споживання великої кількості такої їжі, обмежує її споживання.

Сім найпоширеніших харчових алергенів

Хоч алергія може виникати практично на будь-яку їжу, понад 90% випадків харчової алергії, особливо в маленьких дітей, спричинені сімома продуктами.

Молоко. Коров’яче молоко спричинює харчову алергію найчастіше. Немовлят із алергією на суміші, виготовлені на основі коров’ячого молока, звичайно переводять на гідролізовані суміші, наприклад “Нутраміген” або “Аліментум”. Суміші на основі сої або козячого молока не є доброю альтернативою, оскільки в багатьох дітей з алергією до білків коров’ячого молока є також алергія до козячого молока і сої.
Ось перелік продуктів, яких треба уникати, якщо у вашої дитини алергія до коров’ячого молока: маслянка, сир, сухе і згущене молоко, морозиво, йогурт, розчинне картопляне пюре, маргарин, казеїн, вершки, гідролізати, лактоальбумін, нугат, сметана, сироватка та інші продукти на основі молока. Старші діти, які не можуть пити молока і їсти продуктів на його основі, потребують збагачення дієти продуктами, які містять кальцій, або додаткового приймання кальцію.

Яйця. Яйця, особливо яєчні білки, є поширеним алергеном. Якщо у вашої дитини алергія на яйця, вона мусить уникати також усіх сурогатів яєць та їжі, яка містить альбумін, глобулін, овальбумін і вітелін. Також треба уникати страв, до складу яких входять яйця, зокрема французьких тостів, тістечок, тортів, млинців, яєчних коктейлів, хліба, морозива, пудингів, салатних підлив на основі майонезу, солодких кремів та кремових наповнювачів.

Чи знаєте ви?

Щоб запобігти розвитку алергії на яйця, не давайте яєць дітям до досягнення однорічного віку.

Соя. Алергія на сою найчастіше виникає в немовлят, яких вигодовують сумішами на її основі, проте трапляється і в старших дітей, які п’ють соєве молоко. До інших страв, які можуть спричинити алергію в дітей з алергією на сою, належать тофу (соєвий сир), соєвий суп та соуси, їжа, смажена на соєвій олії, вегетаріанські бургери і хот-доги, а також емульгатори та гідролізовані або текстуровані вегетаріанські білкові продукти.

Чи знаєте ви?

Якщо у дитини алергія на сою, вона не обов’язково мусить уникати страв, смажених на соєвій олії, оскільки олія не містить білків, які спричиняють алергію. Але деякі олії, виготовлені шляхом вичавлювання, можуть спричинити алергію через контакт з іншими компонентами сировини, тому з’ясуйте це питання у педіатра.

Пшениця. Алергія на пшеницю може розвинутися у немовлят, яким дають пшеничну кашу, тому ми рекомендуємо давати рис та вівсянку і відкласти пшеничну кашу до того часу, коли дитина матиме 6–8 місяців. Якщо у вашої дитини алергія на пшеницю, треба виключити з її дієти хліб і каші, зроблені з пшеничного борошна або змішаного борошна. Проте вона може їсти хліб і каші з вівса, жита, кукурудзи або рису. Також слід викреслити з дієти вашої дитини їжу, яка містить кукурудзяний крохмаль, глютен, манну крупу, біле й комбіноване борошно.

Арахіс. Арахіс — це не горіхи, це овочі з родини бобових, представниками якої є, зокрема, горох і квасоля. Діти з алергією на арахіс дуже чутливі до страв, у яких є хоча б найменша кількість цього продукту. Якщо у дитини алергія на арахіс, вона мусить уникати арахісу в будь-якому вигляді. Це стосується цукерок, печива, чилі, багатьох етнічних страв (зокрема тайванських, азіатських, індонезійських), арахісового масла і горіхових сумішей.

Чи знаєте ви?

Діти з алергією на арахіс часто можуть їсти інші горіхи, наприклад волоські або пекан, оскільки вони належать до різних родин. Але ви маєте впевнитися, що горіхи не переробляють у тому ж місці, що й арахіс, щоб уникнути реакції внаслідок контакту.

Горіхи. До них належать волоські горіхи, пекан, кеш’ю, мигдаль, лісові горіхи та інші горіхи у твердій шкаралупі. Якщо в дитини алергія на горіхи, вона мусить уникати будь-яких страв, до яких вони входять, зокрема багатьох сортів цукерок, печива та різноманітних олій.

Молюски. Із молюсків алергічну реакцію найчастіше спричиняють креветки, краби, річкові раки, омари, устриці, двостулкові молюски, кальмари, равлики. Ретельно вивчайте етикетки, оскільки у продуктах, які зазнали суттєвої переробки, ці компоненти можуть бути у прихованому вигляді. Наприклад, основою для імітації крабів, омарів та двостулкових молюсків є риба сайда. Молюски можуть також входити до складу продуктів зі свинини і воловини, а також хот-догів, шинки і начинок до піци.

Прояви харчової алергії

Симптомами харчової алергії є свистяче й утруднене дихання, свербляча висипка на шкірі (наприклад кропив’янка або екзема), блювання, діарея, нудота, біль у животі та опухання рота і горла дитини. Як звичайно, ці прояви виникають дуже швидко після споживання їжі, на яку в дитини є алергія, переважно у проміжок часу від кількох хвилин до кількох годин. Носові симптоми, наприклад закладеність носа або нежить, харчовими алергіями не спричиняються.

Прояви харчової алергії можуть бути різної інтенсивності, від помірних до дуже тяжких, залежно від того, скільки їжі спожила дитина, і тяжкості самої алергії. Тяжка реакція — це анафілаксія, яка проявляється утрудненим диханням, набряком тканин рота і горла, зниженням артеріального тиску, шоком і навіть смертю.

Діагностика харчових алергій

Щоб точно визначити, чи має ваша дитина харчову алергію, треба виключити з її дієти продукти, які в цьому підозрюють, на два тижні (інакше кажучи, скласти елімінаційну дієту), а потім простежити, чи зникнуть хворобливі прояви. А щоб перевірити, чи продукт, який підозрювали у провокуванні алергії, визначено правильно, можна знову дати дитині його невелику кількість і прослідкувати, чи виникають при цьому симптоми алергії. Якщо у вас немовля, можна перевести його на суміш на основі сої, гідролізатів білків або елементарну (амінокислотну) суміш на тиждень або два і простежити, чи зникнуть алергічні прояви.

Ваш педіатр або дитячий дієтолог можуть також скерувати дитину до алерголога для поглибленого обстеження. Єдиного тесту, який давав би змогу визначити, чи є в дитини харчова алергія, немає, проте суттєво допоможуть у цьому такі методи дослідження:

Шкірний тест. Шкірний тест допомагає визначити приховану харчову алергію, проте досить часто дає хибнопозитивні результати, інакше кажучи, тест засвідчує, що в дитини є алергія в тому випадку, коли насправді її нема. І все ж таки негативний шкірний тест (тобто відсутність у дитини реакції на харчовий алерген, введений їй у шкіру) надійно засвідчує, що алергії на цей продукт у дитини нема.

Дослідження крові. Цей тест має назву RAST (radio-allergo-sorbent test), він дає змогу визначити наявність антитіл до тих чи інших алергенів у кровоносному руслі дитини. На відміну від шкірного тесту, RAST частіше дає хибнонегативні результати, тобто не вказує на наявність алергії в тих випадках, коли вона у дитини є. Позитивний тест надійно засвідчує, що дитина має алергію на той чи інший продукт. Якщо RAST дає позитивний результат на певну їжу, наприклад на арахіс, це означає, що алергію на арахіс дитина скоріше має, ніж не має. Якщо ж результати шкірного тесту і RAST збігаються, їх достовірність зростає.

Харчовій алергії інколи можна запобігти

Дослідження свідчать, що певні послідовні заходи дають змогу запобігти розвитку алергії у дитини:

  • Не їжте арахісового масла під час вагітності.
  • Годуйте виключно грудьми упродовж перших шести місяців після народження дитини (без додавання замінників грудного молока і немолочної їжі) і далі, під час уведення пригодовування, принаймні до досягнення дитиною віку 12 місяців.
  • Під час годування грудьми уникайте арахісу і горіхів. Обмежте споживання яєць, коров’ячого молока і риби.
  • Якщо виникає потреба доповнити грудне вигодовування замінниками грудного молока, застосовуйте гіпоалергенні суміші, наприклад “Нутраміген” чи “Аліментум”.
  • Не вводьте до раціону дитини немолочну їжу раніше, ніж їй виповниться шість місяців, і розпочинайте пригодовування із збагачених залізом рисових каш.
  • Не вводьте до раціону малюка коров’яче молоко і молочні продукти до досягнення дитиною 12-місячного віку.
  • Не вводьте до раціону дитини яйця (особливо яєчні білки) до досягнення дитиною 2-річного віку.
  • Не давайте дитині арахісу, горіхів і риби, поки їй не виповниться три роки.

Життя з харчовою алергією

Якщо харчову алергію підтверджено, ви мусите виключити з дієти дитини всі підтверджені алергени. Дуже важливо ретельно вивчати етикетки на продуктах, оскільки харчові білки можуть бути приховані у багатьох виробах. Наприклад, деякі немолочні продукти містять молоко, а арахіс входить до складу деяких соусів до барбекю.

Читайте, що написано на етикетках

Потенційно алергенні речовини можуть бути вказані в написах на упакуванннях продуктів під різними назвами. Ось найпоширеніші:

  • Пшеничне борошно: манна крупа, крохмаль
  • Яєчний білок: альбумін
  • Молочні продукти: казеїн, казеїнат натрію

Ретельне вивчення етикеток дасть змогу визначити, що дитина їсть:

  • Кокосові суміші, креми, підливи і деякі соуси містять молоко
  • Макаронні вироби містять пшеничне борошно
    й інколи яйця
  • Консервовані супи можуть містити пшеничне борошно
    і молочні продукти
  • Більшість сортів хліба і булочок містять пшеничне
    борошно і молочні продукти
  • До складу маргарину зазвичай входить сироватка
  • Хот-доги, продукти холодного змішування і “немолочні” десерти містять казеїнат натрію

Щоб не спровокувати виникнення харчових алергій, слід уникати контакту з алергенами під час приготування їжі вдома. Йдеться про можливе потрапляння алергенного продукту до страви з іншого джерела. Наприклад, якщо ви використовуєте ніж, призначений для масла, для того, щоб відрізати хліба, а після того знову користуєтеся ним для масла, то в масло можуть потрапити мікродози пшениці, отже, воно стає алергенним.

У людини, яка має алергію на пшеницю, може розвинутися алергічна реакція, якщо вона з’їсть таке масло або користуватиметься цим ножем для додавання масла до інших страв. Неалергенні страви завжди треба готувати першими, наприклад, смажити на сковорідці ще до того, як покладете на неї продукти, які можуть спричинити алергію у вашої дитини. Добре мати спеціальну поличку або шафку для “безпечної” їжі, можна придбати для дитини окремий тостер тощо.

Залишатися здоровим

Важливо привести дитину на обстеження до дитячого дієтолога, щоб переконатися, що її безалергенна дієта є повноцінною. Якщо дитина мусить уникати певних страв або їх груп, то можливо, що в неї розвинеться дефіцит деяких вітамінів і мінералів. Крім того, дієтолог допоможе вам навчитися замінювати під час приготування страв продукти, які дитина не може споживати, на інші, безпечні для неї. Наприклад, яйця можна замінити сумішшю з порошку для печива, води й оцту, а замість коров’ячого молока використовувати рисове.

Переконатися, що ваша дитина отримує адекватне харчування, принципово важливо для її здоров’я і доброго самопочуття, і тепер ви маєте інформацію і керівництво для того, щоб реально цього досягти. Харчові алергії можуть також відігравати роль у розладах харчування, тому простежте, чи не з’являється у вашої дитини хоча б якийсь із проявів, описаних у цьому розділі, що може вказувати на алергію.

У наступному розділі буде обговорено навички, які стосуються процесів їди і ковтання, та роль, яку вони відіграють у розладах харчування.

Переклала Зореслава Городенчук

© Медицина світу, 2011