КОНСУЛЬТАНТ

Підготовка до ланцюжка харчування

Підготовча програма для дітей дошкільного віку

Емма, дочка Анни і Білла, народилася в термін, однак не мала повністю сформованого стравоходу. Хірурги планували з’єднати стравохід зі шлунком через 2–3 місяці, однак на цей період часу вони ввели трубку для годування (зонд) у шлунок дитини. Анна і Білл були занепокоєні тим, що Емма не зможе їсти протягом кількох місяців, і боялися, що вона забуде, як треба смоктати і ковтати. Вони також хвилювалися, що Емма ніколи не зможе їсти ротом і потребуватиме трубки для годування протягом усього життя. Розмовний терапевт Емми розробив програму підготовки до ланцюжка харчування з метою розвитку і збереження оральних навичок і чуття, які будуть необхідними для успішної їди через рот. Еммі давали пипку під час годувань через трубку, яку змочували в суміші кілька разів на день, щоб вона відчувала смак суміші. Після того, як Еммі виконали хірургічну операцію, лікар дозволив їй їсти через рот, і вона робила це дуже добре.

У деяких дітей розлади харчування стають очевидними з часом, натомість інші діти народжуються з хворобами, які перешкоджають їх нормальному харчуванню. Наприклад, недоношених новонароджених або дітей з судомними розладами, незначним або вираженим відставанням у моторному розвитку, дисфагією, серцевими, легеневими проблемами, незарощеним піднебінням чи губою, трахеостравохідною норицею і деякими генетичними хворобами часто неможливо нагодувати з грудей або з пляшечки. Є також діти без жодних діагностованих патологічних станів, у яких спостерігають ранні ознаки відрази до їжі, наприклад відмову від грудей або пляшечки, захлинання дитячою їжею, плач під час годувань ложечкою, або негативну реакцію на годування загалом. Ці типи проблем мають суттєве значення для годувань, оскільки вони перешкоджають розвит­ку основних харчових навичок, які дуже необхідні для успішної їди в майбутньому.

У такому випадку у пригоді стає програма підготовки до ланцюжка харчування. Це лікувальна методика, розроблена для немовлят (від народження до 1 року) з ранніми ознаками харчових проблем, метою якої є недопущення розвитку вираженого розладу харчування. Ми називаємо методику підготовчою, оскільки намагаємося уникнути застосування ланцюжка харчування шляхом подолання цих проблем на початковій стадії. Якщо ваша дитина має будь-який з наведених далі станів або ускладнень, підготовча програма може знадобитися.

Це такі стани:

  • Зонд для годування;
  • Ушкодження мозку в минулому, такі як судоми, церебральний параліч або крововилив у мозок;
  • Діагноз, що впливає на харчування, наприклад незарощення піднебіння чи губи, серцеві чи легеневі проблеми;
  • Ознаки відмови від годування, такі як плач, відвертання голови від пляшечки, захлинання їжею чи зригування, коли ви даєте їжу або напої.

Програма підготовки до ланцюжка харчування була розроблена для дітей віком до одного року, однак методику можна застосовувати у старших дітей з наявністю ушкодження головного мозку в анамнезі, а також діагнозами, що перешкоджають прийому їжі, і дітей з довготривалим або постійним годуванням через зонд. Якщо ваша дитина має один із цих розладів або ускладнень, обговоріть з вашим лікарем можливість застосування такої програми.

ЩО ТАКЕ ПРОГРАМА ПІДГОТОВКИ ДО ЛАНЦЮЖКА ХАРЧУВАННЯ?

Діти мають дуже малий період часу для розвитку основ­них навичок годування протягом першого року життя. Якщо пропустити цей критичний період через стан здоров’я дитини чи ранню відразу до їжі, то їй буде важко набути цих навичок й уникнути розладів харчування. Підготовча програма має на меті допомогти дитині розвинути оральні моторні навички й оральну сенсорну толерантність, навіть якщо вона не може їсти нормально.

Наприклад, вашу дитину годують через зонд і вона не використовує м’язи й інші структури ротової порожнини під час прийому їжі. Це перешкоджає розвитку оральних моторних навичок, які необхідні для переходу на наступний етап розвит­ку — прийом їжі з ложечки. Дитина також не навчиться відчувати їжу і рідину в роті, що також може призвести до сенсорних проблем. Підготовча програма дасть вам змогу імітувати відчуття дитини з нормальним розвитком, яка вчиться їсти, і зробити це з урахуванням проблем із ковтанням чи загальним здоров’ям вашої дитини. Таким чином, у вашої дитини можуть своєчасно і швидко розвинутися навички прийому їжі і вона не відставатиме в розвитку від інших дітей.

Підготовча програма не передбачає примушування вашої дитини їсти, натомість її метою є розвиток навичок, необхідних для їди. Напої та їжа переважно є складовою частиною програми, і їх застосовують як елементи скоріше навчання, аніж харчування.

Підготовча програма також передбачає гігієну ротової порожнини для дотримання зубів дитини у доброму стані. Багато дітей з проблемним годуванням відмовляються від самостійного (чи з допомогою іншої особи) чищення зубів, іноді батькам навіть треба застосовувати силу під час візиту до стоматолога. У них також може розвинутися гінгівіт й інші проблеми ротової порожнини. Масаж ясен, кусання і жування спеціальних іграшок впливають на глибинні ділянки ясен, де криються зародки майбутніх зубів дитини, і це допомагає дітям ставати толерантнішими до гігієни ротової порожнини.

Підготовча програма для дітей старшого віку

Підготовча програма призначена для дітей від народження до одного року, однак ця методика виявилась успішною також і в дітей старшого віку з проблемами ковтання чи здоров’я загалом, які не дають їм змоги задовольнити свої харчові потреби лише годуванням через рот. У таких випадках підготовчі програми призначені для збереження відчуттів у роті, що дає змогу дитині звикнути до чищення зубів чи інших процедур гігієни рота. Програму також складено так, щоб максимально збільшити можливість того, що дитина з’їсть морозиво на свій день народження чи обідатиме в День подяки з усіма членами сім’ї і скуштує м’ясної підливки.

ЧИ БУДЕ КОРИСТЬ ДЛЯ ВАШОЇ ДИТИНИ?

Користь від підготовчої програми матиме будь-яка дитина, у якої наявний патологічний стан, що перешкоджає прийому їжі, або яка негативно реагує на годування. Зокрема, якщо ваша дитина має один із станів, про які ми вже писали, або проявляє ранні ознаки відрази до їжі, ми рекомендуємо проконсультуватись у вашого педіатра. Часто батьки дитини настільки зосереджені на лікуванні патологічного стану, що не думають про те, як це може вплинути на годування. Навіть якщо вони розуміють, що в дитини може бути проблема з годуванням, діагноз патологічного стану може стати настільки серйозним для батьків, що розв’язання інших проблем здається неактуальним. Також варто пам’ятати, що дотримання оптимального харчування дитини може лише полегшити ситуацію з її основ­ним захворюванням. (Пам’ятайте, що харчова команда має отримати дозвіл педіатра для початку втілення програми підготовки до ланцюжка харчування).

ЯК ДІЄ ПІДГОТОВЧА ПРОГРАМА

Передовсім ви мусите повести свою дитину до педіатра для огляду, щоб виявити наявні медичні проблеми й обговорити причини вашого занепокоєння годуванням. Важливо зробити це якомога скоріше після появи підозри щодо проблем із харчуванням, оскільки перший рік — це критичний час для розвит­ку основних навичок із прийому їжі. Ваш педіатр, скоріше за все, скерує вас до дієтолога для оцінки харчування дитини і в разі потреби буде налагоджено годування через зонд. Пізніше дитину мають оглянути ерготерапевт і розмовний терапевт. Ці два фахівці відіграють ключову роль у розробці підготовчої програми. Ви тісно співпрацюватимете з ними для того, щоб визначити мету лікування вашої дитини відповідно до її проблем. Вони складуть шестимісячну або однорічну програму і працюватимуть з вами над її втіленням у життя. Коли ви склали програму лікування, спеціаліст сконтактується з вашим педіатром, який має переглянути її і дати дозвіл на виконання.

Типова підготовча програма починається з того, що дитині кілька разів на день пропонують “терапевтичні смаки”. Кожні дві-чотири години, відповідно до типового розкладу годувань дитини, ви посадите вашу дитину на коліна або в крісло і запропонуєте їй пипку, змочену грудним молоком або сумішшю. Якщо вашу дитину годують через зонд, вам слід робити це одночасно з годуванням через зонд, щоб дитина регулярно тренувала м’язи, залучені в акті смоктання. Важливо, щоб терапевт здійснював моніторинг смаку харчів, які ви даєте дитині, адже якщо за короткий проміжок часу дитина пізнає забагато смаків, вона може захворіти на пневмонію або іншу хворобу. Терапевт почне виконувати програму і згодом дозволить дитині давати продукти з новими смаками один або два рази на день доти, доки він не погодиться збільшити їх кількість або давати частіше.

Після цього команда зосередить увагу на жуванні і кусанні. (Однак, якщо у вашої дитини виникнуть труднощі, фахівці запропонують їй терапевтичні смаки перетертої на пюре їжі, покладеної на пипку). Можливо, вони порекомендують вам занурити в пюре спеціальну м’яку пластикову щіточку із щетинками з усіх боків на одному кінці або спеціальну латексну трубочку (Thare-Band), яка нагадує зелені боби, щоб навчити дитину кусати, жувати і ковтати слину зі смаком їжі. Ковтання у вашої дитини можуть дослідити з допомогою модифікованого тесту ковтання контрасту (барію), що дасть команді можливість вирішити, коли можна збільшити кількість їжі, яку дитина може їсти. Ці рішення переважно приймають усі залучені спеціалісти разом, а не лише основні члени харчової команди. Отож, якщо ваша дитина має медичні проблеми, що потребують втручання спеціаліста, наприклад пульмонолога або лора, їх треба залучити до процесу прийняття рішення. Зазвичай вашу дитину консультуватимуть розмовний терапевт і ерготерапевт один або два рази на тиждень протягом усього періоду виконання програми.

КЛЮЧОВЕ ЗНАЧЕННЯ УЧАСТІ БАТЬКІВ

Ваша участь має ключове значення для успішного втілення в життя підготовчої програми. Вам треба бути дуже обережним, щоб не дати дитині надто велику кількість їжі чи рідини, яку вона не зможе безпечно проковтнути. Ви повинні уважно стежити за тим, чи не появляються перші прояви захлинання. Вам також треба заручитися підтримкою й отримати згоду на співпрацю від кожної особи, яка бере участь у догляді за вашою дитиною, починаючи від вашого чоловіка (дружини), дідів і бабусь і закінчуючи вихователями в дитячому садку. Вам потрібно вивчити механізм ковтання, природу проблем ковтання і годування і зрозуміти, що таке дисфагія. Усі опікуни мають виконувати вказівки терапевта щодо виконання програми і повідомляти йому про свої враження. Дуже важливо, щоб ні­хто не відхилявся від плану програми, наприклад не намагався дати дитині більшу кількість їжі, ніж рекомендовано. Це може призвести до проблем у дитини і в деяких випадках бути небезпечним для її життя.

ОСНОВНІ ХАРЧОВІ НАВИЧКИ

Основні харчові навички

Коли ви робите один ковток напою і він потрапляє “не в те горло”, ваше тіло моментально напружується. Ви відразу починаєте кашляти, таким чином організм захищає ваші делікатні повітряні шляхи. Ваше тіло намагається закрити повітряні шляхи і запобігти потраплянню більшої кількості рідини. У вас почнуть сльозитися очі й мине трохи часу, поки ви заспокоїтеся. Ваш кашель також свідчитиме про те, що ви щойно захлинулися.

Якщо в дитини наявні порушення акту ковтання, її рецептори в горлі й повітряних шляхах не реєструють потрапляння їжі туди, куди не слід. Дитина не кашлятиме, її очі не будуть сльозитися, оскільки тіло дитини не напружене і захисні механізми не активовані. Отож, якщо пюре або рідина потрапить у гортань і трахею дитини, вона тихо захлинатиметься. Деякі діти, які тихо захлинаються їжею, часто хворіють на застуди або обструктивні захворювання дихальних шляхів, яка збільшується в міру годування, або обмежують пиття (п’ють лише декілька мілілітрів і зупиняються, оскільки відчувають, що щось не так). Тихе захлинання дуже небезпечне, іноді його важко діагностувати. Лікар не може виявити тихе захлинання, коли він вислуховує легені вашої дитини з допомогою стетоскопа. Захлинання неможливо побачити на звичайній рентгенограмі легень. Лише модифікована рентгенографія з ковтанням барію може дати можливість зрозуміти, в чому полягає проблема. Повторні захлинання можуть призвести до рубцювання легеневої тканини і розвитку тяжкої, часто небезпечної для життя аспіраційної пневмонії. Найліпший вихід — вести щоденник симптомів вашої дитини і показати його педіатру. Ми помітили, що лікарі більше схильні прислухатися до людей, які розповідають, скільки разів на день виникала певна проблема. (“У четвер у моєї дитини був приступ кашлю після того, як вона випила близько 30 мл рідини під час трьох із шести годувань.”)

Навички прийому їжі, які формуються у дитини протягом першого року життя, називають основними, оскільки вони є основою для розвитку інших навичок. Основні навички надзвичайно важливі для успішного прийому їжі в майбутньому, і програма підготовки до ланцюжка харчування дає змогу дитині сформувати їх навіть тоді, коли вона не хоче або не може їсти ротом. Наводимо перелік основних навичок, яких мусить набути ваша дитина:

  • Послідовність смоктання/ковтання/дихання;
  • Ковтання слини;
  • Подолання виштовхувального рефлексу язика;
  • Звикання до предметів в роті;
  • Згортання язика трубочкою навколо пипки або “дурника”;
  • Кусання іграшок для прорізування зубів;
  • Звикання до іграшок для прорізування зубів із нерівною поверхнею;
  • Смоктання і ковтання рідини;
  • Уживання їжі для немовлят з ложечки;
  • Складніші рухи язика під час споживання їжі, яку можна брати руками, та їжі, яку готують для всієї сім’ї;
  • Навички самостійного споживання їжі “рукою до рота”;
  • Відкушування невеликої кількості твердої їжі.

Чи знаєте ви?

Коли дитина кусає свої руки в перші чотири місяці або кладе іграшки собі в рот (від 4 до 12 місяців), вона готується до набуття навичок, необхідних для її годування з ложки і звикання до відчуття їжі різної консистенції. Якщо дитина не може піднести іграшки або руки до свого рота через порушення моторного розвитку, вам треба допомогти їй це зробити. Це дасть змогу правильно розвинути оральні моторні й сенсорні навички.

НАБУТТЯ СЕНСОРНОГО ДОСВІДУ В ПІДГОТОВЧІЙ ПРОГРАМІ

Складаючи програму підготовки до ланцюжка харчування, ми обмірковуємо сенсорний досвід, отриманий дитиною під час годувань протягом першого року життя. По суті, ми шукаємо методи стимуляції чуттів дитини без реального споживання їжі.

Як ми вже зазначали, наше чуття відіграє важливу роль в акті їди. Далі ми опишемо методи, з допомогою яких підготовча програма дає можливість формувати сенсорний досвід у вашої дитини, щоб вона розвивалася нормально. (Ми обговоримо запах, дотик і смак, оскільки ці чуття є частиною будь-якої програми підготовки до ланцюжка харчування. Таку ж підготовчу програму можна скласти для дітей із проблемами слуху і зору).

ЗАПАХ

Відчуття запаху — важлива частина годування, оскільки воно допомагає дитині дізнатися про їжу, звикнути до неї і в кінцевому результаті насолоджуватися процесом їди. Трохи старші немовлята, які не їдять через рот, не мають змоги відчути запах їжі й не отримають цих ключових навичок. Програма підготовки до ланцюжка харчування напевно передбачатиме призвичаєння дитини до запаху приготування їжі і запаху готової їжі, що дасть змогу малюку впізнавати і сприймати їжу, коли настане час її скуштувати.

Ви можете досягти цього, якщо дитина буде біля вас, коли ви готуєте їжу для всієї сім’ї. Вам також слід садити дитину за стіл, коли їдять інші члени сім’ї. Це дасть можливість відчути запах їжі і дізнатися щось про неї, навіть якщо дитина її не їсть.

Якщо у вас немовля, яке ви не годуєте грудьми або з пляшечки, у підготовчій програмі може бути рекомендація занурити кінчик пальця у грудне молоко або суміш і торкнутися ним обличчя малюка під час годування через зонд, щоб він відчув запах молока на ваших руках.

ДОТИК

Вашій дитині треба звикнути до відчуття дотику з низки причин. Дотик необхідний для розвитку тактильної системи дитини. Дотик важливий для встановлення і розвитку тісного зв’язку між вами і вашою дитиною. Ваша дитина має звикнути до відчуття дотику руками до їжі й рідин, щоб могти їх сприйняти. Вона також мусить звикнути до дотиків до обличчя, оскільки вам треба буде виконувати оральні вправи з щоками, губами, язиком і щелепою згідно з рекомендаціями вашого терапевта.

Ерготерапевт розпочне програму навчання вашої дитини переносити дотик і стежитиме за тим, як це відбувається. Він визначить найліпший спосіб, як тримати дитину, для обох батьків, оскільки будова тіла жінки й чоловіка відрізняється. Цей фахівець також складе програму сенсорної підготовки, яку вам треба буде виконувати перед годуванням кілька разів на день, наприклад перед сном, купанням, саджанням у крісло авто та ін.

Спочатку ваша дитина може не переносити ваших дотиків, особливо дотику до обличчя. Багатьом дітям, які часто потрап­ляли до лікарні, виконували неприємні маніпуляції на обличчі, такі як введення дихальної трубки для полегшення дихання або зонда для годування через ніс або рот. Дотик до обличчя означає для них, що має статися щось погане. Ви можете здогадатися, що ваша дитина не любить дотиків до обличчя, якщо вона напружується, робить гримаси, закашлюється або змінюється її дихання чи колір шкіри. Якщо дитина починає плакати, отже, вона вже не може терпіти. У такому разі знайдіть на тілі дитини межу, до якої вона переносить дотик, і повільно рухайтеся в напрямку до рота, поки дитина не стане більш толерантною. Ви повинні досягти того, що ваша дитина зможе переносити дотики в роті й довкола нього. У деяких дітей толерантність до дотику починається зі стоп, і тоді доведеться починати з них.

“Дурники” також використовують для того, щоб призвичаїти дітей до дотиків у роті й довкола нього. Вони відіграють у цьому важливу роль, оскільки допомагають дитині розвинути навички смоктання, що є основними харчовими навичками, і призвичаюють дитину до пипки, ложки і горнятка для пиття. Дитині треба навчитися смоктати, щоб отримати рідину з пипки, з’їсти пюре з ложки і пити з горнятка. У підготовчих програмах спеціально застосовують “дурники” для розвитку смоктальних навичок у дитини.

У більшості, якщо не в усіх, підготовчих програмах годування через зонд поєднують з оральними вправами для того, щоб у дитини виникла асоціація між відчуттям ситості після годування через зонд і стимуляцією рота. У деяких програмах також застосовують іграшки або інші предмети для годування, призначені для стимуляції рота. М’яку ложку можна застосовувати як іграшку для стимуляції рота, щоб ваша дитина звик­ла до відчуття дотику ложки і її присутності в роті ще до того, як на ложці буде їжа. Ви також можете дати пожувати дитині кришечку від горнятка для пиття ще до того, як даватимете пити з цього горнятка. Такі предмети дають змогу призвичаїти дитину до відчуття дотику в роті, пригнітити блювальний рефлекс і підготувати малюка до відчуття їжі, яку споживають інші члени сім’ї.

СМАК

Якщо ваша дитина переносить дотик у роті без негативної реакції, треба переходити до етапу толерантності смаків. (Пам’ятайте, що їжа і пиття на цьому етапі потрібні не для задоволення харчових потреб, а для десенсибілізації рота вашої дитини). Ваш педіатр має дати дозвіл на введення смаків їжі або напоїв. Спочатку спробуйте змочити “дурник” або іграшку для прорізування зубів кількома краплями грудного молока. Це дуже мала кількість, однак вашою метою є додати смак до слини дитини. Вам треба робити це під час годувань через зонд, щоб дитина могла пов’язати смак з відчуттям ситості від годування через зонд.

Коли ваша дитина досягне віку чотирьох-шести місяців, почніть пропонувати смаки злакових сніданків і дитячої їжі нанесенням тонкого шару на іграшку для прорізування зубів, “дурник” або м’яку ложечку. Постарайтеся використовувати різні типи смаків, включно з фруктовими й овочевими, а також смаки м’яса і десертів. Вам слід систематично пропонувати дитині один продукт протягом трьох-п’яти днів, щоб переконатися в тому, що дитина не має алергії до цієї їжі або інших реакцій.

У віці від 9 до 12 місяців, коли діти переважно переходять з дитячої їжі на їжу для інших членів сім’ї, ви можете перетерти на пюре певну кількість цієї їжі і нанести її невелику кількість на “дурник” або ложечку, щоб дитина звикала до більшого діапазону смаків.

ПРОГРАМИ ПІДГОТОВКИ ДО ЛАНЦЮЖКА ХАРЧУВАННЯ З ЗАСТОСУВАННЯМ “ДУРНИКА”

Як ми вже зазначали раніше, програми з застосуванням “дурника” часто є частиною більшої програми підготовки до ланцюжка харчування, складеної для вашої дитини. “Дурники” можуть бути дуже корисними для дітей, особливо якщо малюків годують через зонд. Вони сприяють смоктанню, а це дає змогу розвинути в дітей оральні моторні навички. “Дурники” допомагають дитині ковтати слину, що сприяє перетравлюванню їжі, прискорює розпад жирів і позитивно впливає на скоріший набір ваги малюком. “Дурник” також заспокоює дитину, що важливо для навчання і сприйняття сенсорних вражень.

Правда про плутання пипок

Є багато теорій про “плутання пипки” і їх вплив на дитину, більшість із них не має під собою підстав. Дослідження свідчать про існування двох типів плутання пипок, тому наводимо правду про цей поширений термін.

Перший тип плутання пипок стосується тих дітей, які мають проблеми з прикладанням до грудей і смоктанням молока після того, як їм було запропоновано пляшечку для годування. Цей тип плутання пипок найчастіше трапляється тоді, коли годувати з пляшечки починають до того, як налагоджено належне грудне годування. Причиною переважно є різна швидкість витікання молока з грудей та пляшечки. Дітям треба смоктати дуже легко, щоб отримати молоко з пляшечки, особливо якщо швидкість його витікання завелика для дитини, натомість при грудному вигодовуванні смоктати треба значно сильніше, тому пити молоко з пляшечки набагато легше.

Інколи такий тип плутання пипок спричинений сенсорними проблемами — дитина віддає перевагу пляшечці, оскільки їй потрібне відчуття тугішої пипки в роті, щоб почати смоктати. Така дитина добре п’є з пляшечки, однак має проблеми з грудним вигодовуванням.

Другий тип плутання пипок стосується старших дітей, які добре вміли смоктати груди, однак потім відмовляються смоктати молоко з пляшечки. По суті, це “відмова від пляшечки”, а не плутання пипки. Цей другий тип плутання пипки також стосується дітей, які починають відмовлятися від грудей після того, як вони спробували пити з пляшечки, однак така ситуація може бути спричинена зменшенням кількості материнського молока або віковим зниженням зацікавлення у грудному годуванні.

ВИКОРИСТАННЯ “ДУРНИКА” У ПРОГРАМАХ ПІДГОТОВКИ ДО ЛАНЦЮЖКА ХАРЧУВАННЯ

“Дурник” відіграє важливу роль у підготовчих програмах. Терапевт може рекомендувати вам натискати на нього вниз 2–3 рази поспіль для стимуляції язика. Також можна застосовувати іншу методику, при якій ви легко відтягуєте “дурник” під час смоктання до себе, ніби хочете витягнути його з рота дитини. Така методика дасть змогу збільшити силу смоктання і зміцнити м’язи губ вашої дитини, щоб вона могла щільно змикати їх довкола пипки. Відтягування застосовують два-три рази, два рази поспіль, двічі на день. Терапевт також може рекомендувати натискати “дурником” на піднебіння дитини, щоб десенсибілізувати його. Ці вправи варто вивчити під наглядом фахівця до того, як застосовувати їх удома.

ВВЕДЕННЯ НАПОЇВ У ПІДГОТОВЧИХ ПРОГРАМАХ

Після успішного запровадження програми застосування “дурника” наступним кроком є введення рідин. (Дитині не слід давати напої без дозволу педіатра й оцінки акту ковтання, щоб упевнитись у готовності до такого кроку). Це треба робити повільно й поступово, щоб спостерігати за дитиною і вміти розпізнати успіхи і проблеми. Наводимо типову послідовність уведення рідин у підготовчій програмі:

  1. По-перше, занурте “дурник” у грудне молоко або суміш і дайте посмоктати його дитині.
  2. Згодом накапайте маленьку кількість грудного молока або суміші з допомогою піпетки або шприца на “дурник”, коли дитина його смокче.
  3. Й останній крок — запропонуйте вашій дитині ковтнути невелику кількість грудного молока або суміші.

Терапевт може порекомендувати застосувати певні пристрої на третьому етапі введення рідин, наприклад, пристрій для годування за допомогою пальця (Hazelbaker Finger Feeder) або системи для релактації. Такі пристрої мають резервуар для рідини і трубочку для її подачі. Їх можна прикріпляти до вашого пальця або “дурника” для постійної подачі невеликої контрольованої кількості рідини, що дає змогу дитині навчитися смоктати/ковтати/дихати. Як альтернативу терапевт може рекомендувати давати вашій дитині рідини з допомогою “дурника” та шприца. Коли ваша дитина опанувала послідовність смоктання/ковтання/дихання, ви можете почати давати рідину з допомогою пипки.

Наша команда також часто рекомендує спеціальну систему для подачі медикаментів Munchkin Medicator feeder, з пипкою, оскільки вона укомплектована пипкою швидкого потоку, призначеною для подачі густих сиропів. Така пипка не підходить для подачі незначної лікувальної кількості грудного молока або суміші для перорального годування.

Під час пиття з пляшечки ваша дитина мусить уміти безпечно смоктати рідину через пипку, ковтати її і потім дихати (послідовність смоктання/ковтання/дихання), тому ми рекомендуємо спочатку застосовувати пипки повільного потоку незалежно від віку дитини. Зазвичай виготовляють три типи пипок — I, II і III, серед яких тип I має найменшу швидкість потоку, тип II — середню і тип III — високу швидкість. Оскільки підготовчі програми зосереджені на засвоєнні лише основних, а не всіх харчових навичок, головне не те, скільки ваша дитина вип’є, а наскільки добре вона може випити навіть малу кількість. Пам’ятайте, що вам доведеться змінити кілька видів пипок, перш ніж знайти саме ту, яка потрібна.

Терапевт уважно стежитиме за процесом і допоможе вам підібрати таку пипку для вашої дитини. Він також навчить вас правильно інтерпретувати знаки дитини, що вказують на певну проблему, і вирішити, коли застосувати лікувальне годування або звичайне годування з пляшечки протягом дня.

ВИКОРИСТАННЯ ЛОЖЕЧКИ В ПІДГОТОВЧИХ ПРОГРАМАХ

У процесі харчування дітей годування з ложечки і дитячу їжу вводять приблизно у віці шести місяців. Навіть якщо ваша дитина ще не має навичок, необхідних для годування з ложечки, ми рекомендуємо вам давати дитині ложечку для того, щоб вона відчувала її в роті й навчилась охоплювати її губами і язиком. Це дуже добра вправа, оскільки вона дає змогу дитині звикнути до ложечки, навіть коли на ній немає їжі. Коли настане час початку годування з ложечки, дитині буде легше навчитись їсти. Якщо ваша дитина подає сигнали, що вона може добре ковтати і переносить смак грудного молока або суміші, ви можете нанести тонкий шар їжі для немовлят на ложку і дати дитині скуштувати її. Це дасть змогу дитині звикнути до відчуття ложки і їжі в роті. Ми переважно рекомендуємо спеціальні м’які ложечки (Sassy або Gerber Soft Bite), однак варто зазначити, що кожна дитина унікальна і ваш терапевт може порекомендувати інші типи ложок.

ВИКОРИСТАННЯ ГОРНЯТКА В ПІДГОТОВЧІЙ ПРОГРАМІ

Горнятка для пиття починають застосовувати в дітей віком від 6 місяців, однак іноді й пізніше. Дітям із порушеннями розвитку оральних навичок не слід давати рідину в горнятках доти, доки вони не виказують ознак готовності. Навіть якщо ваша дитина не готова пити з горнятка, варто дати їй порожнє горнятко для жування і кусання, щоб вона звикала до нього. Дитині можна дати лише кришечку від горнятка, оскільки саме до неї має звикнути дитина. Після звикання змочіть кришечку грудним молоком, сумішшю або соком, щоб малюк звикав до смаку рідини, яка буде в горнятку.

Чи знаєте ви?

Немає жодних наукових доказів того, що застосування “дурника” в недоношених новонароджених дітей перешкоджає грудному вигодовуванню.

Як ви вже переконалися, годування — це складний і дуже важливий процес, який ґрунтується на посекундній точності акту ковтання і захисті дихальних шляхів. Деяким дітям важко пити рідину, однак вони можуть безпечно їсти пюре і звичайну їжу. Деякі діти не можуть просунутися далі терапевтичного ознайомлення зі смаками, однак їжа і/або рідини із сильним смаком і запахом їм дуже подобаються. Якщо ваша дитина потребує допомоги в набутті основних харчових навичок, будьте терплячими — потрібен час для того, щоб розвинути навички безпечного прийому навіть малої кількості їжі. Ніколи не робіть більше, ніж рекомендує спеціаліст із годування. Основним пріоритетом є безпека і здоров’я вашої дитини.

Переклала Зореслава Городенчук

© Медицина світу, 2011