КОНСУЛЬТАНТ

Діагностика та лікування
гострих отруєнь медикаментами

У США в 2006 р. задокументовано 2,4 мільйона випадків отруєння. У більшості з них хворі лікувалися вдома і не потребували медичних маніпуляцій, проте приблизно чверть пацієнтів було госпіталізовано (Bronstein A. C. et al., 2007). Згідно з даними Інституту медицини (2001), щорічно у США трапляється більш як 4 мільйони випадків отруєння, у 300 000 випадків хворих доводиться госпіталізовувати, а 24 173 особи помирає.

Отруєння зумовлюють різні речовини — від косметичних засобів до пестицидів. Проте приблизно половину випадків отруєнь в США спричиняють медикаменти. У дорослих і дітей віком 5 років і менше чотирнадцять із найчастіших 25 випадків отруєння зумовлені ліками (Bronstein A. C. et al., 2007). Препарати, які найчастіше викликають отруєння в дорослих, такі (подано в порядку зростання): анальгетики, седативні, снодійні, нейролептики, антидепресанти, препарати, які діють на серцево-судинну систему, протисудомні, антигістамінні, гормони та антагоністи гормонів, антибактеріальні засоби, стимулятори та заборонені наркотики, засоби проти кашлю та простуди, міорелаксанти, місцеві препарати, ліки, які діють на ШКК, та ін. Препарати, які найчастіше викликають отруєння в дітей, такі (подано в порядку зростання): анальгетики, місцеві препарати, засоби проти кашлю та простуди, вітаміни, антигістамінні, ліки, які діють на ШКК, антибактеріальні, гормони й антагоністи гормонів, електроліти й мінерали, препарати, які діють на серцево-судинну систему, харчові добавки, трав’яні й гомеопатичні препарати, антиастматичні препарати, антидепресанти, седативні, снодійні та нейролептики (Bronstein A. C. et al., 2007).

Отруєння медикаментами трапляється внаслідок різних причин, зокрема через випадковий прийом надмірної дози або помилковий повторний прийом звичайної дози, помилки при фасуванні або дозуванні, потрапляння ліків в організм дитини при грудному вигодовуванні. Згідно з даними AAPCC, 2% випадків отруєнь у дорослих зумовлені місцевими препаратами, найчастіше отруєння виникає після орального прийому ліків, на другому місці — всмоктування препарату через шкіру. Сімейні лікарі повинні вміти лікувати отруєння, спричинені оральним прийомом медикаментів.

Показання до госпіталізації

Особи, які отруїлися медикаментами, можуть звернутися до сімейного лікаря по телефону або прибути в амбулаторію чи лікарню. Хворі, які звернулися за медичною допомогою по телефону, можуть лікуватися вдома, якщо вони безсимптомні, комплаєнтні і проковтнули відому нетоксичну дозу препарату. Пацієнтів, у яких виникла симптоматика отруєння або які отруїлися невідомими препаратами, слід транспортувати до лікарні з бригадою швидкої допомоги. Пацієнтів, яких доставили в амбулаторію із затьмареною свідомістю або порушеними показниками життєдіяльності, і тих, хто намагався вчинити самогубство, слід негайно транспортувати до лікарні невідкладної допомоги. Очищення ШКК можна проводити тільки в умовах лікарні, тому пацієнтів, які підлягають такій маніпуляції, слід госпіталізувати. В умовах амбулаторії сімейного лікаря можна проводити моніторинг тільки стабільних пацієнтів, які випадково проковтнули відому кількість малотоксичних медикаментів.

Первинна медична допомога

У дорослих та дітей з гострою зміною свідомості передусім треба виключити випадкове або навмисне неправильне вживання ліків. На таку ймовірність вказують фактори: раптова зміна поведінки; підозра щодо вживання медикаментів з боку родичів, друзів або медпрацівників; докази вживання препаратів, такі як наявність таблеток у пацієнта.

Під час первинного обстеження слід перевірити прохідність дихальних шляхів, оцінити дихання та серцебиття, ретельно зібрати анамнез. Завдання підтримки дихання та прохідності дихальних шляхів у пацієнта з отруєнням полягає в корекції гіпоксії й ацидозу і профілактиці аспірації. У пацієнтів із ціанозом або респіраторним дистрес-синдромом показана пульсоксиметрія, а при гемодинамічній нестабільності — кардіомоніторинг. Якщо у хворих із порушенням свідомості невідомої етіології на підставі анамнезу та результатів фізикального обстеження запідозрено отруєння опіатами, розгляньте показання для введення налоксону. Рутинне введення глюкози не показане, оскільки рівень цукру в крові можна швидко визначити. Під час первинного обстеження слід звернути увагу на наявність трансдермальних пластирів нині багато потенційно токсичних засобів випускають саме в такій формі, включаючи анальгетики, антидепресанти та стимулятори).

Відразу після стабілізації стану пацієнта слід зібрати інформацію про отруєння від нього, родичів та медичного персоналу. Найважливіше питання — точний час, коли хворий проковтнув ліки, оскільки інактивацію препарату за допомогою активованого вугілля слід проводити протягом першої години після отруєння. Також важливо встановити, який препарат, у якій формі і в якій дозі прийняв пацієнт. Треба уважно прочитати написи на упаковках медикаментів (якщо вони є). Крім того, слід виключити можливість ковтання або контакту з трансдермальними пластирами; дитина, яка бавилася такими ліками, може заперечувати проковтування будь-яких предметів.

Для очищення ШКК запропоновано декілька методів, проте їх ефективність для поліпшення прогнозу лікування пацієнтів достовірно не доведено. Усі ці методи можуть викликати серйозні побічні прояви, тому слід ретельно зважити співвідношення ризику і користі. Лікуванням вибору після орального прийому більшості медикаментів є активоване вугілля, проте його слід застосовувати лише протягом першої години після ковтання потенційно токсичної дози препарату (Chyka P. A. et al., 2005). Промивання шлунка, проносні засоби або промивання кишківника показані при отруєнні препаратами, які погано абсорбуються активованим вугіллям (наприклад препарати заліза або літію), а також таблетками, які покриті розчинною в кишківнику плівкою, або фармакологічними формами із сповільненим вивільненням препарату. У таблиці 1 наведено рекомендації щодо очищення ШКК.

Таблиця 1. Показання та протипоказання для очищення ШКК і дозування препаратів (Chyka P. A. et al., 2005; Vale J. A. et al., 2004; Bateman D. N., 1999)

Метод Показання Протипоказання Дозування
Активоване вугілля Застосову­вати протя­гом першої години після ораль­ного при­йому потен­ційно токсич­ної дози медика­ментів Порушення свідо­мості

Оральний прийом препарату із зни­женою здат­ністю до зв’язу­вання з акти­вова­ним вугіл­лям (напри­клад залізо, літій)

Підвищений ризик розвитку кровотечі із ШКК або перфорації
Діти віком до 1 року: 10–25 г або 0,5–1,0 г/кг

Діти віком 1–12 років: 25–50 г або 0,3–1,0 г/кг

Підлітки та дорослі: 25–100 г
Промивання шлунка У над­звичай­них ситуа­ціях після прийому потен­ційно ток­сичної дози препарату Не­захи­щена про­хід­ність дихаль­них шляхів

Ораль­ний при­йом речо­вин із висо­ким ризи­ком аспі­рації (на­приклад вугле­водні)

Ораль­ний при­йом силь­них кислот або лугів

Під­вище­ний ризик роз­витку крово­течі із ШКК або пер­фора­ції
Промивати за допо­могою оро­гастраль­ного зонда вели­кого діа­метра (дорослі: 200–300 мл тепло­го фіз­розчину або води; діти — 10 мл/кг теплого фіз­розчину)

Про­мива­ти доти, доки вода не буде чистою, тобто не міститиме таб­леток або їх фраг­ментів
Проносні Немає чітких показань для застосу­вання

Можна засто­сову­вати після ораль­ного прийому потен­ційно токсич­ної дози препа­ратів із сповіль­неним вивіль­ненням актив­ної речо­вини, таб­леток із обо­лонкою, яка розчи­няється в кишків­нику, або пре­паратів, які погано абсор­буються акти­вованим вугіллям
Кишкова непро­хід­ність або перфо­рація

Аускульта­тивно пери­сталь­тика не вислу­хову­ється

Нещо­давно пере­несені опера­ції на кишків­нику

Дефіцит ОЦК

Дис­баланс електро­літів
Застосову­вати тільки одно­кратно (у дітей віком менш як 1 рік та в осіб похи­лого віку — обереж­но)

Дорослі: 1–2 мл/кг 70% розчину сорбітолу або 250 мл 10% розчину цитрату магнію

Діти: 4,3 мл/кг 35% розчину сорбітолу або 4 мл/кг 10% розчину цитрату магнію
Промивання кишківника Можна застосовувати при ковтанні потенційно токсичної дози препаратів із сповільненим вивільненням активної речовини, таблеток із оболонкою, яка розчиняється в кишківнику, або препаратів, які погано абсорбуються активованим вугіллям

Застосовувати в контрабандистів, які ковтають велику кількість заборонених речовин для перевезення через кордон
Незахищена прохідність дихальних шляхів

Кишкова непрохідність або перфорація

Блювання, яке не вдається урвати

Нестабільність гемодинаміки
Промивати за допомогою назогастрального зонда розчином поліетиленгліколю до очищення вмісту прямої кишки (можна попросити пацієнта випити розчин)

Діти віком від 9 місяців до 6 років: 500 мл/год

Діти віком 6–12 років: 1000 мл/год

Підлітки та дорослі: 1500–2000 мл/год
Сироп іпекакуани У медицині не застосовується. Приймати вдома не рекомендується.

Примітка. Методи подано в порядку від найчастіше до найменше застосовуваних.

Обстеження та лікування

Смертність від гострого отруєння не перевищує 1%, тому більшість випадків орального прийому медикаментів не становить небезпеки для життя. Якщо пацієнт безсимптомний, необхідна лише підтримуюча терапія, за винятком наявності специфічних антидотів. Деякі симптоми можна уривати простими заходами, такими як положення Тренделенбурга, поповнення ОЦК при гіпотензії, стимуляція при апное або летаргії, зігрівання або охолодження при гіпер- та гіпотермії. Обстеження включає загальні лабораторні аналізи для виключення дисбалансу електролітів, оцінки функції нирок і печінки. Інші лабораторні обстеження призначають залежно від клініки та анамнезу. Ацидоз і гіпоксію можна виявити за допомогою аналізу газів артеріальної або венозної крові. Для оцінки аритмії слід виконати ЕКГ, для виключення набряку легенів — оглядову рентгенографію ОГК. У таблиці 2 подано симптоми, пов’язані з медикаментами, які найчастіше зумовлюють отруєння. Токсиндроми — сукупність симптомів, які звичайно виявляють при певних видах отруєнь, — наведено в таблиці 3.

Таблиця 2. Симптоматика, пов’язана з медикаментами, які найчастіше спричиняють гостре отруєння (Henry K., Harris C. R., 2006; Ford M. D., 2001)

Препарат Симптоматика
Парацетамол (див. таблицю 4 та рис. 1) Анорексія, підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця, летаргія, печінкова недостатність, нудота і блювання, блідість
Бензодіазепіни Антеградна амнезія, атаксія, кома, сплутаність свідомості, сонливість, летаргія, седація
β-блокатори Ацидоз; брадикардія; бронхоспазм; кома; гіпер- або гіпоглікемія; гіперкаліємія; гіпотензія; пригнічення дихання; судоми
Блокатори кальцієвих каналів Аритмія; брадикардія або тахікардія; кома; судоми; гіпотензія; летаргія; судоми
Клофелін Апное; брадикардія; кома; гіпер- або гіпотензія; гіпотермія; порушення свідомості; точкові зіниці
Опіоїди Депресія ЦНС, включаючи кому, летаргію або ступор; закрепи, нудота та блювання; почервоніння обличчя та свербіж; гіпотензія; набряк легенів; пригнічення дихання; судоми
Саліцилати Алкалоз або ацидоз; кома; профузне потовиділення; дезорієнтація; дисбаланс електролітів (наприклад гіпокаліємія), гіпер- або гіпоглікемія; гіпервентиляція легенів; нудота і блювання; ниркова недостатність; судоми; дзвін у вухах або глухота
Похідні сульфонілсечовини Кома; зниження апетиту; запаморочення; гіпоглікемія; летаргія; судоми; загальна слабість
Трициклічні антидепресанти Кома; сплутаність свідомості; делірій; розширення зіниць; сухість у роті; гіпотензія; судоми; тахікардія; нетримання сечі

Таблиця 3. Найпоширеніші токсиндроми (за Porter R. S., 2006)

Синдром Симптоматика Найчастіша етіологія
Антихолінергічний Делірій; гіпертермія; кишкова непрохідність; мідріаз; тахікардія; затримка сечі; тепла і суха шкіра Антигістамінні; атропін; психотропні препарати; скополамін; трициклічні антидепресанти
М-холінергічний Брадикардія; бронхорея; синдром SLUDGE (слинотеча, сльозотеча, сечовиділення, дефекація, кишкові кольки, блювання) Фізостигмін; пілокарпін; піридостигмін
N-холінергічний Біль у животі; фасцикуляції; артеріальна гіпертензія; парез; тахікардія Нікотин
Опіоїдний Гіпотензія; гіпотермія; гіповентиляція; седація Опіоїди
Симпатоміметичний Тривога; профузне потовиділення; артеріальна гіпертензія; гіпертермія; мідріаз; психоз; судоми; тахікардія Амфетаміни; кофеїн; фенілпропаноламін (норефедрин); теофілін

Таблиця 4. Стадії отруєння парацетамолом (Merck Manual, 2009)

Стадія Час після отруєння Опис
I 0–24 год Анорексія, нудота, блювання
II 24–72 год Біль у верхньому правому квадранті живота (часто)

Можливий підйом рівня АСТ, АЛТ, при важкому отруєнні — білірубіну та міжнародного нормалізованого індексу (МНІ)
III 72–96 год Блювання та симптоматика печінкової недостатності

Піковий підйом АСТ, АЛТ, білірубіну та МНІ

Іноді виникає ниркова недостатність та панкреатит
IV >5 днів Уривання гепатотоксичності або прогресування до полі­орган­ної недостатності (іноді настає смерть)

Загальнотоксикологічне обстеження, найімовірніше, не допоможе відразу призначити необхідне лікування, оскільки для отримання результатів потрібен певний час, а його результати не вказують на те, чи сягла концентрація ліків токсичного рівня; деякі ліки можна виявити лише через кілька днів після їх орального прийому; ці тести не розраховані на деякі потенційно токсичні синтетичні опіоїди.

Кількісний рівень медикаментів можна визначити лише тоді, коли відомо, який препарат проковтнув пацієнт, або якщо його можна запідозрити на підставі відповідної симптоматики. Єдиний виняток — рівень N-ацетил-пара-амінофенолу в сироватці крові, який слід визначати при будь-якому навмисному передозуванні й отруєнні невідомими речовинами, оскільки парацетамол входить до складу багатьох препаратів, які продаються без рецепта, і пацієнти на ранніх стадіях можуть бути безсимптомними або мати неспецифічну симптоматику. Кількісні лабораторні тести, які допомагають призначити відповідне лікування хворим із гострим отруєнням, розроблено для парацетамолу, карбамазепіну, дигоксину, етанолу, заліза, літію, фенобарбіталу, дифеніну, саліцилатів, теофіліну і вальпроату (Ford M. D., 2001). Етанол внесено до цього списку, оскільки він часто входить до складу ліків, які продаються без рецепта.

Лікування нестабільних пацієнтів, які отруїлися оральними медикаментами, слід сфокусувати на корекції гіпоксії та ацидозу, забезпеченні ефективної гемодинаміки. Якщо пацієнт заінтубований, стандартні параметри ШВЛ будуть недостатніми для компенсації важкого метаболічного ацидозу. Хоча пацієнт може виглядати компенсованим, слід бути готовим до можливого раптового погіршення гемодинаміки або розумового статусу. У хворих із серцево-судинною недостатністю стандартні протоколи для підтримки життєдіяльності можуть виявитися неадекватними; наприклад, пацієнтам із передозуванням антагоністів блокаторів кальцієвих каналів слід вводити високі дозі адреналіну (Ford M. D., 2001). У таблиці 5 наведено специфічне лікування гострого отруєння медикаментами.

img 1

Рис. 1. Номограма Румака-Матью для гострого отруєння парацетамолом (за Rumack BH, Matthew H, 1975).

Напівлогарифмічна залежність концентрації парацетамолу в плазмі крові від часу, який минув після отруєння

Зауваги:

  • Рівень парацетамолу до 4 годин після отруєння може не відображати пікові показники
  • Графік стосується лише однократного орального прийому парацетамолу
  • Нижча лінія, розміщена на 25% нижче від стандартної номограми, допомагає врахувати можливі помилки лабораторних тестів і визначеного часу від прийому надмірної дози парацетамолу.

Таблиця 5. Специфічне лікування гострого отруєння медикаментами
(за Henry K, Harris CR., Pediatr Deadly ingestions. Pediatr Clin North Am. 2006; Ford M.D., 2001; White M.L., Liebelt E.L., 2006)

Препарат Лікування
Дорослі Діти
Парацетамол Лікування базується на номо­грамі Румака-Метью (див. рис. 1)

N-ацетилцистеїн: оральна ударна доза 140 мг/кг, потім по 70 мг/кг кожні 4 год (сумарно 17 доз)

В/в ударна доза 150  мг/кг протягом 15–60 хв, потім 12,5 мг/кг протягом 4 год, згодом 6,25 мг/кг протягом 16 год (якщо пацієнт проковтнув парацетамол протягом менш як 10 год до початку лікування)

Продовжувати терапію до досягнення клінічних кінцевих точок
N-ацетилцистеїн: оральне і пар­ентераль­не дозування таке саме, як для дорос­лих. Єдиний виняток: при в/в введенні дітям із масою тіла менш як 40 кг дозу­вання в перерахунку на масу тіла таке саме, як для дорослих, але треба роз­чинити в 5% розчині глюкози до досяг­нення кон­центрації N-ацетилцистеїну 40 мг/мл
Бензодіазепіни Флумазеніл (Ромазикон): початкова доза 0,5–5 мг протягом 3–5 хв; титрувати до досягнення клінічного ефекту

Протипоказання: наявність в анамнезі судом, хронічного застосування бензодіазепінів, одночасний прийом препаратів, які можуть викликати судоми (наприклад трициклічних антидепресантів, кокаїну)
Флумазеніл: початкова інфузія 0,005–0,2 мг протягом 3–5 хв; титрувати до досягнення клінічного ефекту

Протипоказання: такі самі, як у дорослих
β-блокатори Глюкагон: спочатку болюсно 50–150 мкг/кг; через 3–5 хв можна повторити, після цього розпочати інфузію ефективної дози Глюкагон: спочатку болюсно 50–150 мкг/кг; через 3–5 хв можна повторити, після цього розпочати інфузію в дозі 0,1 мг/кг/год
10% розчин глюконату кальцію: болюсно 0,6 мл/кг протягом 5–10 хв, потім розпочати інфузію 0,6–1,5 мл/кг/год Глюконат кальцію (дозування таке саме, як у дорослих)
Адреналін: 1 мкг/кг/хв (може виникнути потреба у вищих дозах) Адреналін: 10–30 мкг/хв (може виникнути потреба у вищих дозах)
Лікування інсуліном у режимі “нормо­глікемія”: 1 ОД/кг простого інсуліну плюс 25 г глюкози болюсно, потім інфузія простого інсуліну в дозі 0,5 ОД/кг/год з глюкозою (0,5 г/кг/год), титру­вати швидкість інфузії, щоб підтримувати рівень глюкози в сироватці крові на рівні 5,55–13,88 ммоль/л) Лікування інсуліном у режимі “нормоглікемія” (дозування таке саме, як у дорослих)
Сода: болюсно 50 ммоль розчину з концентрацією 1 ммоль/мл Сода: болюсно 1–2 ммоль/кг, якщо тривалість інтервалу QRS перевищує 120 мс
Блокатори кальцієвих каналів Глюкагон, глюконат кальцію, адреналін, інсулінотерапія в режимі "нормоглікемії" або сода (дозування таке саме, як вказано вище) Глюкагон, глюконат кальцію, адреналін, інсулінотерапія в режимі "нормоглікемії" або сода (дозування таке саме, як вказано вище)
Клофелін Налоксон: за відсутності пригнічення дихання початкова в/в доза становить 0,1–0,4 мг; при пригніченні дихання початкова в/в доза становить 1–2 мг

Якщо відповідь часткова або відсутня, продовжити в/в введення по 2 мг кожні 3–5 хв. (сумарна доза 10–20  мг)

Налоксон також можна вводити в/м
Налоксон: за відсутності пригнічення дихання початкова в/в доза становить 0,1 мг/кг (у дітей віком менш як 5 років або масою тіла менш як 20 кг); при пригніченні дихання початкова в/в доза становить 2 мг

Якщо відповідь часткова або відсутня, продовжити в/в введення по 2 мг кожні 3–5 хв (сумарна доза 10–20 мг)

Налоксон також можна вводити в/м
Атропін: 0,5–1 мг Атропін: 0,02 мг/кг; максимальна доза 0,16 мг
Допамін: 5–20 мкг/кг/хв. Допамін: початкова доза 5 мкг/кг/хв, збільшувати на 5 мкг/кг/хв

Додати норадреналін, якщо потрібно вводити більш як 20 мкг/кг/хв допаміну
Опіоїди Налоксон (дозування таке саме, як подано вище) Налоксон (дозування таке саме, як подано вище)
Саліцилати Підлужнення сечі: розчинити 3 ампули соди в 850 мл 5% розчину глюкози, з 40 ммоль хлориду калію, швидкість інфузії 2–3 мл/кг/год Підлужнення сечі: підготувати такий самий розчин соди, як для дорослих, швидкість інфузії в 1,5–2 рази швидша, ніж обчислена для дорослих
Розглянути показання для гемодіалізу (залежно від симптоматики; рівень саліцилатів 100 мг/дл (0,72 ммоль/л) або більше при гострому отруєнні чи 60 мг/дл (0,432 ммоль/л) або більше при хронічному отруєнні; якщо пацієнт потребує інтубації) Розглянути показання для гемодіалізу (залежно від симптоматики; рівень саліцилатів 80 мг/дл (0,576 ммоль/л)або більше; якщо пацієнт потребує інтубації)
Похідні сульфонілсечовини Глюкоза болюсно або інфузійно, залежно від ступеня гіпоглікемії Діти віком від 1 місяця до 2 років: 25% розчин глюкози болюсно в дозі 2–4 мл/кг

Діти віком більш як 2 роки: 50% розчин глюкози болюсно в дозі 1–2 мл/кг
Окреотид (Сандостатин): 50–100 мкг на одне введення п/ш 2–3 рази на день Окреотид: добова доза 4–5 мкг/кг п/ш, розділена на введення кожні 6 год (максимальна разова доза — 50 мкг)
Глюкагон: 1  мг на одне введення; при потребі можна повторювати кожні 20 хв (лише при наданні невідкладної допомоги) Глюкагон: разова доза становить 0,5 мг для дітей і 0,025 мг/кг для новонароджених і немовлят; при потребі можна повторювати кожні 20 хв (лише при наданні невідкладної допомоги)

Розглянути показання для постійної інфузії глюкози
Трициклічні антидепресанти Бензодіазепіни при судомах (уникати барбітуратів і дифеніну): лоразепам у дозі 2–4 мг Бензодіазепіни при судомах (уникати барбітуратів і дифеніну): лоразепам у дозі 0,05–0,1  мг/кг
Сода при подовженому інтервалі QRS для підтримання pH на рівні менш як 7,5 (дозування таке саме, як вказано вище) Сода при подовженому інтервалі QRS для підтримання pH на рівні менш як 7,5 (дозування таке саме, як вказано вище)
Допамін (дозування таке саме, як вказано вище) або норадреналін: 8–12 мкг/хв (титрувати дозу для підтримання нижньої границі нормального артеріального тиску) Допамін (дозування таке саме, як вказано вище) або норадреналін (безпечність застосування в дітей встановлена): 0,1 мкг/кг/хв (титрувати дозу для підтримання нижньої границі нормального артеріального тиску); максимальна доза — 6 мкг/хв
Уникати призначення фізостигміну та антиаритмічних препаратів класу IA і IC Уникати призначення фізостигміну та анти­аритмічних препаратів класу IA і IC

Загальний підхід до дітей та дорослих із гострим отруєнням медикаментами подібний, проте діти відрізняються від дорослих не тільки розміром та статурою. У дітей вищий ризик несприятливого прогнозу, включаючи смерть, від прийому всього лише 1–2 таблеток, наприклад трициклічних антидепресантів або похідних сульфонілсечовини. Важливість обрання лікування спеціально для дітей можна продемонструвати на прикладі отруєння парацетамолом. Дітям із масою тіла менш як 40 кг внутрішньовенно призначають таку саму дозу N-ацетилцистеїну, проте у значно меншому об’ємі. Це застереження зумовлене тим, що зафіксовані випадки виникнення судом, спричинених гіпонатріємією, яка, своєю чергою, була викликана введенням надмірної кількості вільної рідини.

Тактика лікування

При виборі тактики щодо спостереження, госпіталізації, переведення в інше відділення або виписки хворого слід враховувати кілька факторів. Нестабільних пацієнтів, особливо дітей, слід госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії або перевести у спеціалізований медичний заклад. Тривалість спостереження за стабільними пацієнтами залежить від часу напіввиведення, прийнятої дози або фармакологічної форми препарату. Будь-якого пацієнта з симптоматикою отруєння, яка не зменшується протягом періоду спостереження, слід госпіталізувати для подальшого нагляду. Якщо хворий готовий до виписки, слід узяти до уваги ситуацію в нього вдома, особливо якщо це дитина. Пацієнти, які спробували вчинити самогубство, потребують консультації психіатра, найімовірніше, їх буде госпіталізовано у психіатричну лікарню. Наркоманів слід скерувати до нарколога.

Підготував Богдан Борис

Література

  1. Bronstein AC, Spyker DA, Cantilena LR Jr, Green J, Rumack BH, Heard SE. 2006 annual report of the American Association of Poison Control Centers' National Poison Data System (NPDS). Clin Toxicol (Phila). 2007;45(8):815–917.
  2. Henry K, Harris CR. Deadly ingestions. Pediatr Clin North Am. 2006;53(2):293–315.
  3. Ford MD. Clinical Toxicology. Philadelphia, Pa.: Saunders; 2001.
  4. Chyka PA, Seger D, Krenzelok EP, et al., for the American Academy of Clinical Toxicology, European Association of Poisons Centres and Clinical Toxicologists. Position paper: single-dose activated charcoal. Clin Toxicol (Phila). 2005;43(2):61–87.
  5. Vale JA, Kulig K, for the American Academy of Clinical Toxicology, European Association of Poisons Centres and Clinical Toxicologists. Position paper: gastric lavage. J Toxicol Clin Toxicol. 2004;42(7):933–943.
  6. Bateman DN. Gastric decontamination—a view for the millennium. J Accid Emerg Med. 1999;16(2):84–86.
  7. White ML, Liebelt EL. Update on antidotes for pediatric poisoning. Pediatr Emerg Care. 2006;22(11):740–746.
  8. Porter RS, ed. The Merck Manual of Diagnosis and Therapy. 18th ed. Whitehouse Station, N.J.: Merck & Co., Inc.; 2006. http://www.merck.com/mmpe
  9. Ivar L. Frithsen, William M. Simpson. Recognition and Management of Acute Medication Poisoning. Am Fam Physician. 2010 Feb 1;81(3):316-323.
  10. Rumack BH, Matthew H: Acetaminophen poisoning and toxicity. Pediatrics55(6): 871–876, 1975.