НА ЗАКІНЧЕННЯ НОМЕРА

“Долина смерті в Афганістані” — дивовижний порятунок поранених солдатів командою Medevac¹

Спеціальний підрозділ американських піхотинців було висаджено у провінції Кунар (східний Афганістан) з метою знищення ключового табору, призначеного для тренування воїнів Талібану. Але місія від самого початку була невдалою. У перший же день кілька американських солдатів було поранено й вони помирали на полі бою. Щоб урятувати поранених, команда Medevac вирушила у смертельно небезпечну подорож…

Tony Dokoupil, John Ryan
The Newsweek, November 2012

Убиті та поранені з’явились у перший же день військової операції. Був суботній день, спекотний та спокійний, і в базовий табір американських військ уранці надійшло повідомлення від диспетчера: “Medevac! Medevac! Medevac!” Із наметів вискочили вісім фігур у камуфляжі й з усім необхідним спорядженням — екіпажі гелікоптерів DUSTOFF-73 і DUSTOFF-72. Відповідно до інструкції, підготовка гелікоптера Blackhawk ² до вильоту триває більше години. Однак обидва екіпажі були в повітрі вже через п’ять хвилин після виклику.

Виклик про допомогу надійшов від підрозділу, який брав участь в операції “Hammer down” ³, метою якої було ліквідувати табори для тренування воїнів Талібану в долині Ватапур, що поряд із кордоном Пакистану (це дуже небезпечна територія, населена войовничими і непримиренними племенами). У цій долині загинули тисячі радянських воїнів у 1980-х роках, безуспішно намагаючись запровадити там свої порядки. А тепер вона стала епіцентром війни, розпочатої американцями та їх союзниками проти Талібану і Аль Кайди. Кілька років поспіль ситуація повторювалась — американські підрозділи влітку знищували табори талібів, але восени ті повертались, і наступного року цикл повторювався. Військова операція мала стати останнім нападом американців на талібів у рамках спільної операції з Національною армією Афганістану, після чого планувалося розпочати виведення американських військ із Афганістану.

Військова операція відразу пішла не так, як планувалося. Ще вдосвіта гігантський транспортний гелікоптер Chinook ⁴ зрізав лопастями пропелера кілька дерев і зробив аварійну посадку високо в горах, висадивши взвод солдатів. Удосвіта принаймні два інші взводи солдатів потрапили в засідку, щойно зайшли в “долину смерті”. А вже в полудень виклики екіпажів медичної евакуації лунали майже безперервно. Найбільш ургентні сигнали надійшли з Гамбіра, невеличкого села на схилі гори, де сорок солдатів залягли, стримуючи наступ талібів. Командира цього підрозділу вже було вбито, йому прострелили шию, коли він намагався переміститися вище по схилу гори, щоб організувати евакуацію поранених. А тепер ще й чорношкірий солдат повільно захлинався своєю кров’ю, куля знесла йому нижню щелепу.

Усередині кабіни гелікоптера DUSTOFF-73 були 38-річний пілот Eric Sabiston (командир екіпажу), 44-річний Kenneth Broadhead (другий пілот), один з найдосвідченіших пілотів в американській армії; позаду від них сиділи два новачки — 24-річний David Capps, технік гелікоптера, а поряд з ним — медичний працівник, сержант Julia Bringloe, одна з небагатьох жінок на передовій. Тепер вони летіли над територією, де вже було вбито більше ста американських вояків; це була низка долин з різними назвами, відома серед ветеранів під назвою “долина смерті”.

Посадити гелікоптер у Гамбірі не було жодної можливості, бій довкола важко пораненого солдата був дуже інтенсивним. Дерева горіли, будинки диміли. До талібів постійно надходило поповнення з лабіринту печер поблизу, а також із домівок місцевих жителів, які їм симпатизували. Тому протягом кількох наступних годин — поки американські бойові гелікоптери намагались очистити вогнем ділянку в селі Гамбір для ургентного приземлення екіпажу Medevac — обидва гелікоптери DUSTOFF рятували поранених в інших точках “долини смерті”. Загалом евакуювали п’ятьох поранених. Жоден із гелікоптерів ще не приземлявся; сержанта Bringloe та медика з іншого гелікоптера DUSTOFF-72 опускали вниз на підвісній системі, а після цього їх піднімали вверх на цій же системі, але вже разом із пораненим. І що дивно, під час евакуації цих п’ятьох поранених не було зроблено жодного пострілу, все виглядало наче під час тренування.

Після цього пілот Sabiston спрямував свій гелікоптер у напрямі Гамбіра. Село з’явилось у полі зору відразу. Sabiston подумав про себе, що все було, наче у фільмі про війну. Технік Capps у той момент згадав про свого 5-місячного сина, а сержант Bringloe, сину якої було 11 років, готувала пакети з внутрішньовенними розчинами і встановлювала в кабіні медичні монітори.

Першу спробу врятувати пораненого зробив екіпаж гелікоптера DUSTOFF-72. Поранений солдат, у якого не було щелепи, лежав біля глиняної хатки, вбудованої в схил, житло оточували високі сосни. Як тільки гелікоптер наблизився до місця, таліби відкрили вогонь. Граната, випущена з гранатомета, описала дугу над хвостом гелікоптера і вибухнула від удару в схил гори. Вогонь із автоматів талібів був точнішим, оскільки спричинив катастрофічне пошкодження гідравлічної системи гелікоптера. Тому екіпаж DUSTOFF-72 змушений був відразу полетіти в напрямку бази. Отже, над усією “долиною смерті” залишився лише один екіпаж Medevac — DUSTOFF-73.

Описані події відбулися 25 червня 2011 року, вони стали однією з найвідоміших рятівних місій в історії авіації. Армійський повітряний підрозділ невідкладної медичної допомоги — це єдиний оснащений усім необхідним підрозділ для надання такої допомоги. Гелікоптери Medevac завжди перебувають на передній лінії бойових дій, ефективність цих підрозділів дуже висока.

Якщо американського вояка поранили в Іраку чи Афганістані, то він має більш як 90-відсотковий шанс повернутися додому живим. Це найвищий показник виживання поранених в історії воєн, у В’єтнамі цей показник становив 76%, а під час Другої світової війни — 70%. І цей показник є наслідком того, що поранених доставляють з того місця, де їх було поранено, до польового хірурга. Отже, від моменту поранення і до надання першої хірургічної допомоги в середньому минає менше години. А в межах тижня пораненого доставляють додому для проведення більш спеціалізованого лікування. Але все залежить від команди Medevac, яка евакуює пораненого з поля бою. По суті, місія екіпажів Medevac не змінилася за 50 років свого існування. На одній із баз Medevac можна побачити великий банер — “Burning gas to save your ass” ⁵. На формі членів команди Medevac є нашивка, на якій зафіксовано останні слова майора Charles Kelly, першого командира підрозділу Medevac. Він відмовився виконати команду начальства, яке заборонило летіти в дуже небезпечне місце, де були поранені у В’єтнамі. І під час цієї місії куля пробила серце майора. Його останніми словами були: “Я полишу місце бою, коли заберу всіх поранених”.

А тепер повернімося до тієї глиняної халупи в селі Гамбір, де погіршувався стан солдата з відстреленою щелепою. Сержант взводу, який вів бій у тому селі, безперестанно надсилав прохання: “Просто приземліться і заберіть його з цієї гори”. Екіпаж DUSTOFF-73 був готовий спробувати, але інтенсивність бою не вщухала і з бази надійшов категоричний наказ зачекати, доки ситуацію не візьмуть під контроль. Втрата останнього екіпажу Medevac мала б трагічні наслідки. У цей момент з командного центру надійшов інший наказ: урятувати солдата з важкою гідратацією, який був за кілька кілометрів від села Гамбір. Пілот відлетів на кілька кілометрів і підняв гелікоптер на кілометр вище. Пацієнт чекав на порятунок серед лісу з 30-метровими соснами. Дув сильний вітер, уже майже стемніло. Bringloe зафіксувала себе до підвісної системи і зробила крок у порожнечу. Гелікоптер був на висоті 50 метрів, вітер шалено розкручував підвісну систему. Приземлившись, сержант зорієнтувалась і поповзла до пацієнта. Вона зафіксувала його до системи, після цього зафіксувала себе і дала сигнал техніку піднімати. Вітер крутив і розхитував підвісну систему і на висоті 10 метрів сержант Bringloe вдарилася лівою ногою об стовбур сосни і відштовхнулась від неї. Наслідком цього стала тріщина у великогомілковій кістці і рвана рана в ділянці литки. На базі, передаючи пацієнта, Brіngloe лише промила і перев’язала рану, а після цього знову пошкутильгала до гелікоптера.

Було вже зовсім темно, і з висоти село Гамбір виглядало як ватра, що вже майже догорає. Темнота не давала змоги підняти пораненого за допомогою підвісної системи. Екіпаж коротко обговорив можливий маневр. Сідаємо на дах, запропонував один з пілотів. Навіть за ідеальних умов це був дуже небезпечний маневр. Єдиний шлях посадити восьмитонну машину на дах глиняної халупи — це не посадити машину, а легенько “поцілувати” дах лише одним колесом. Маневр суттєво ускладнювався темрявою, дуже розрідженим повітрям і обмеженим простором, оскільки поряд з дахом росли високі дерева.

Sabiston кілька разів спробував зробити маневр, але не зміг і тому знову підняв гелікоптер угору. Тепер управління машиною взяв у свої руки Brodhead. Цей пілот налітав у бойових умовах 5000 годин і рівних йому не було. Він почав знижувати гелікоптер. У цей час бойові гелікоптери Apache ⁶ і Kiowa ⁷ забезпечували кільце захисного вогню навколо DUSTOFF-73. Гелікоптер уже майже торкнувся колесом даху, коли на даху сусіднього будиночка з’явився таліб з гранатометом і вже прицілився, та в останню мить перед пострілом його зрізала черга з крупнокаліберного кулемета (робота одного з гелікоптерів Apache). Коли гелікоптер торкнувся даху, Bringloe вийшла через задні двері машини і гукнула в темінь. На борт піднялися троє — двоє несли чорношкірого солдата, який втратив щелепу. Очі поранений закотив догори, наче молився. Він поводився дуже тихо. Більшість серйозно поранених солдатів кричать так голосно, що їхній крик перекриває шум роторів. У кабіні Bringloe впхала кисневу трубку в ніздрю пораненого і відкрила подачу кисню, а в вену руки ввела пластикову канюлю, забезпечивши введення внутрішньовенного розчину. Вона миттєво вміла під’єднати внутрішньовенну систему до будь-якої кінцівки, якщо необхідно, то внутрішньокістково. Після цього приклала до рани марлю, просякнуту кровоспинним середником. Але вже під час цих процедур Bringloe зрозуміла, що все марно, вони прийшли на допомогу занадто пізно.

Протягом наступних двох днів екіпаж виконав ще кілька рятівних місій, щоразу ризикуючи життям. Загалом за ці кілька днів вони врятували 14 поранених солдатів і евакуювали двох убитих.

Триденний подвиг екіпажу DUSTOFF-73 був визнаний “Порятунком року на морі/суші”, що є найвищою нагородою Асоціації військової авіації Америки. Крім того, Bringloe отримала титул “Жінка року”. І врешті-решт, три члени екіпажу: Bringloe, Brodhead і Sabiston — отримали по ордену “Distinguished Flying Cross”, який є найвищою нагородою в авіації.

Скорочений виклад Володимира Павлюка