КОНСУЛЬТАНТ

Сучасне лікування гострого синуситу в дорослих

Федір Юрочко

Гострий риносинусит — це запалення носа та приносових пазух, яке проявляється певними симптомами і триває до чотирьох тижнів. Хоча терміну “риносинусит” останнім часом віддають більше переваги у використанні (Meltzer et al., 2004), “синусит” звучить лаконічніше, і, використовуючи його, слід не забувати, що запалення пазух без супутнього запалення слизової носа не буває (Юрочко, 2015).

Найчастішою причиною гострого синуситу (ГС) є вірусна інфекція, яка викликає звичайну застуду. Вірусний синусит переходить у гострий бактеріальний риносинусит у 0,5–2% випадків (Fokkens et al., 2007). Неускладнений гострий вірусний риносинусит (ГВРС) типово минає в межах 7–10 днів. Гострий бактеріальний риносинусит (ГБРС) також може минути сам. У рідкісних випадках нелікована бактеріальна інфекція може призвести до серйозних ускладнень (орбітальних чи внутрішньочерепних).

ГВРС минає в межах 10 днів від початку хвороби. ГБРС може минути спонтанно в межах перших 10 днів. При тривалості хвороби до 10 днів без високої гарячки чи симптомів ускладнення пацієнтів слід лікувати симптоматично (Tan et al., 2008). Призначають ліки, які полегшують носове дихання і зменшують виділення з носа.

При діагнозі ГБРС обирають або тактику уважного спостереження, або антибіотики. Рішення приймають на основі тяжкості хвороби і можливості моніторингу пацієнта.

Яке додаткове симптоматичне лікування гострого риносинуситу?

При вірусному і при бактеріальному синуситі призначають додаткові ліки, які можуть знімати симптоми синуситу, а також впливати на механізми розвитку запалення в носі та пазухах (таблиця 1).

Таблиця 1. Додаткове лікування синуситу

Анальгетики
Промивання носа
Кортикостероїди (ендоназальні, системні)
Місцеві деконгестанти
Пероральні деконгестанти
Антигістамінні ліки
Муколітики
Фітопрепарати
Гомеопатичні ліки

Навіщо призначають промивання носа і як це роблять?

Механічне промивання буферним, фізіологічним або гіпертонічним розчином зменшує потребу в анальгетиках та поліпшує загальний стан пацієнта, особливо в пацієнтів з частими інфекціями носа та пазух. Хоча недостатньо доказів користі промивання носа, але більшість пацієнтів вказують на полегшення, а побічні ефекти невеликі (печіння і подразнення в носі) (King et al., 2015). Важливо, щоб вода була стерильна, кип’ячена або бутильована, бо є повідомлення про розвиток амебного енцефаліту при використанні води з-під крана (Louisiana Department of Health and Hospitals, 2011).

Яке місце посідають ендоназальні кортикостероїди (ЕКС)?

Теоретичний механізм дії ЕКС полягає в зменшенні запалення слизової, що поліпшує дренування пазух. Проте дослідження, які вивчали ЕКС при синуситі, слід інтерпретувати з певною часткою обережності, бо багато з них включали або неоднорідні популяції (гострий і хронічний синусит, вірусний і бактеріальний синусит), або різні способи супутнього лікування (супутні деконгестанти, промивання носа, антибіотики).

Дослідження ЕКС засвідчили певну користь у полегшенні симптомів гострого синуситу — як вірусного, так і бактеріального. Метааналіз трьох досліджень виявив, що застосування ЕКС (як монотерапії або як доповнювального лікування до антибіотиків) збільшує частоту полегшення симптомів ГС порівняно з плацебо (Zalmanovici, Yaphe, 2013). Проте одне дослідження ГБРС не засвідчило користі від ЕКС (Williamson et al., 2007). Однак аналіз підгрупи з легшими симптомами виявив користь, імовірно, тому, що сильніший набряк і густіший секрет обмежують проникнення ЕКС. ЕКС, імовірно, корисніші у пацієнтів із супутнім алергічним ринітом.

Що обирають із деконгестантів?

Деконгестанти звужують судини кавернозних тканин носових раковин, зменшують об’єм м’яких тканин у носі і таким чином збільшують просвіт носових ходів

Застосування місцевих деконгестантів, таких як оксиметазолін, може спричинити суттєве поліпшення носового дихання. Проте є повідомлення, що ці ліки самі по собі можуть провокувати запалення слизової, принаймні на тваринних моделях (Bende et al., 1996). Для уникання “синдрому рикошету” місцеві деконгестанти слід використовувати коротким курсом (Spector et al., 1998). Ці препарати є одним з варіантів вибору для симптоматичного лікування ГВРС (Rosenfeld et al., 2015). Однак вони мають маленький ефект при застосуванні як додаткового до антибіотиків лікування при ГБРС (Chow et al., 2012; Rosenfeld et al., 2015).

Пероральні деконгестанти застосовують для зняття набряку, поліпшення дренування і вентиляції пазух. Однак недостатньо повідомлень про їх ефективність. Деякі (Roth et al., 1977; Melén et al., 1986), але не всі (Aust et al., 1979) дослідження вказують на поліпшення роботи порожнини носа і усть пазух. Одне рандомізовне дослідження порівнювало кілька пероральних деконгестантів (ефедрин, песвдоефедрин, фенілефрин і фенілпропаноламін) із плацебо, тільки ефедрин був ефективніший від плацебо в цьому дослідженні (McLaurin et al., 1961). Рекомендації 2012 року вказують, що пероральні деконгестанти не є корисними при лікуванні ГБРС (Chow et al., 2012).

Коли при ГВРС супутньою є дисфункція слухової труби, то можна призначити короткий курс пероральних деконгестантів. При їх виписуванні слід бути обережним у пацієнтів із супутніми серцево-судинними хворобами, гіпертензією та гіпертрофією простати внаслідок системних побічних ефектів (Ziment, 1982).

Чи слід виписувати антигістамінні ліки та муколітики?

Антигістамінні ліки часто призначають при синуситі, проте немає досліджень, які б вказували на ефективність такого призначення (Rosenfeld et al., 2015). Мало того, “підсушування” слизових призводить до додаткового дискомфорту, а згущення секрету погіршує дренування пазух. Їх призначення при синуситі не рекомендують (Chow et al., 2012).

Муколітики (до них належать, зокрема, фітопрепарати, гомеопатичні ліки, гуаіфенезин) розріджують слиз і можуть поліпшити дренування секрету з пазух і їх очищення, проте нема адекватних досліджень для підтримки такої тактики (Rosenfeld et al., 2015).

Чи призначають системні кортикостероїди?

Не рекомендують застосування системних кортикостероїдів в амбулаторних пацієнтів із ГС до часу отримання додаткових даних з високоякісних досліджень. Хоча при додаванні до антибіотиків пероральні кортикостероїди можуть прискорити полегшення симптомів і настання одужання, проте користь невелика і, на відміну від ЕКС, системні мають істотні побічні ефекти.

У систематичному огляді й метааналізі 2014 року оцінено 5 рандомізованих досліджень у дорослих із ГС. У 4 дослідженнях кортикостероїди додавали до антибіотиків, в 1 — кортикостероїди порівнювали з плацебо. У групах кортикостероїдів занотовано вищу частоту одужання і поліпшення симптомів на 3–7 день (Venekamp et al., 2014). Інший систематичний огляд і метааналіз 2015 року включали 4 дослідження і засвідчили подібні результати (Venekamp et al., 2015).

Коли обрати тактику спостереження і в чому вона полягає?

Вибір спостереження (уважне очікування) є тактикою для пацієнтів з неускладненим ГБРС, щодо яких є можливість нагляду чи контакту (Rosenfeld et al., 2015). При відсутності поліпшення чи погіршенні починають застосовувати антибіотик. Рекомендації різняться щодо тактики (починати використовувати антибіотик чи ні), коли нема полегшення.

Рекомендації міждисциплінарної групи 2015 року вказують, що пацієнтів із симптомами неускладненого ГБРС (гарячка до 38,3° С та без наявності ускладнень) можна починати лікувати без антибіотиків (Rosenfeld et al., 2015). Пацієнтам з обраною тактикою спостереження можна призначати симптоматичне лікування протягом 7–10 днів від часу встановлення діагнозу. Якщо немає поліпшення протягом цього періоду або ж є погіршення, то треба починати прийом антибіотика.

Рекомендації IDSA 2012 року радять почекати з прийомом антибіотика 3 дні у пацієнтів з легкими симптомами, проте за відсутності поліпшення протягом 3 днів почати антибіотик (Chow et al., 2012). При виборі тактики спостереження слід враховувати вік, загальний стан здоров’я і супутні хвороби.

Дослідження свідчать, що в 40–69% пацієнтів з ГБРС хвороба може минути спонтанно (Hwang, 2009; Falagas et al., 2008; de Ferranti et al., 1998). Проте в більшості цих досліджень діагноз синуситу не був підтверджений пунктатом пазухи, а базувався на клінічних критеріях. Тому популяції досліджень включали пацієнтів із вірусною інфекцією. Отже, справжня частота спонтанного одужання від бактеріального синуситу невідома, проте, ймовірно, вона нижча, ніж вказані 40–69%. У 2012 році систематичний огляд 10 досліджень, які включали пацієнтів із неускладненим ГС і непорушеним імунітетом, виявив, що антибіотики дещо прискорюють одужання, але збільшують частоту побічних ефектів (Lemiengre et al., 2012).

Коли призначають антибіотик?

Антибіотик призначають пацієнтам, у яких при первинно обраній тактиці спостереження немає поліпшення чи настає погіршення стану або якщо перебіг синуситу тяжкий (Rosenfeld et al., 2015).

Який обрати антибіотик при синуситі?

У більшості випадків антибіотик призначають емпірично. Хоч антибіотикотерапія, призначена за результатами посіву, є оптимальною, отримання достовірних результатів посіву передбачає забір матеріалу при ендоскопії або пункції пазухи, і тому це роблять переважно у випадках ускладнень. Мало того, мікробіологічне обстеження потребує кількох днів, що відтерміновує час призначення антибіотика, а це часто неприйнятно.

Більшість порівняльних досліджень антибіотиків для лікування ГБРС не залучали пацієнтів із мікробіологічно визначеною інфекцією і тому включали пацієнтів, які відповідали клінічним критеріям, але могли не мати бактеріальної інфекції. Висока частота спонтанного одужання у змішаній популяції ГВРС і ГБРС зменшує можливість досліджень оцінити різницю між більш ефективними і менш ефективними антибіотиками. Тому результати однакової ефективності різних антибіотиків можуть вказувати на меншу ефективність насправді менш ефективних антибіотиків (de Ferranti et al., 1998; Ahovuo-Saloranta et al., 2008; de Bock et al., 1997; Karageorgopoulos et al., 2008; Piccirillo et al., 2001; Anon et al., 2004).

Яка тривалість лікування антибіотиком?

Рекомендації IDSA вказують курс 5–7 днів антибіотика (а не 10–14 днів, як було раніше) в дорослих. У метааналізі 12 рандомізованих досліджень ГБРС у дорослих не було виявлено різниці щодо ефективності й частоти рецидивів при лікуванні короткими курсами (3–7 днів) і довшими курсами (6–10 днів) антибіотиків (Falagas et al., 2009). А частота побічних ефектів була меншою при 5-денному курсі порівняно з 10-денним курсом. Дослідження антимікробної резистентності на основі матеріалу, отриманого при пункції пазухи в дітей, засвідчило бактеріальну ерадикацію через 72 години адекватного антимікробного лікування (Wald et al., 1986), що підтримує скорочення тривалості курсу антибіотиків, на відміну від відносно раніше рекомендованого.

Що робити при невдачі лікування?

При антимікробному лікуванні ГБРС ефект очікують 3–5 днів. При неефективності лікування протягом цього часу або при погіршенні протягом 2–3 днів лікування змінюють тактику. Експериментальні докази вказують, що бактеріальна ерадикація настає на 3-й день (Ariza et al., 2006; Anon et al., 2007), а дослідження підтверджують чіткий зв’язок між клінічним і бактеріологічним ефектом (Ambrose et al., 2004). Хоча в старших осіб і при наявності супутніх хвороб поліпшення може наставати повільніше, тому в таких пацієнтів процес поліпшення може бути довшим — у термін до 5 днів антимікробного лікування ГБРС (Chow et al., 2012).

Причини невдачі лікування включають резистентні збудники, неадекватне дозування, анатомічні варіації будови носа та пазух або ж неінфекційну патологію. Пацієнтам, у яких нема ефекту від препаратів І ряду, обирають альтернативний антибіотик (препарат ІІ ряду). Ідеально було б отримати ендоскопічно контрольований посів матеріалу з пазухи для обрання прицільної антибіотикотерапії, але це непрактично. Препарати ІІ ряду мають ширший спектр активності й належать до іншого класу антибіотиків.

Рекомендації IDSA (Chow et al., 2012) вказують на таке лікування ІІ ряду: якщо поліпшення настає протягом 3–5 днів лікування, то рекомендують продовжити лікування до 7–10 днів одним із препаратів: амоксицилін/клавуланат 2000 мг/125 мг перорально двічі на день або левофлоксацин 500 мг один раз на день.

Чому левофлоксацин є найліпшим респіраторним фторхінолоном при синуситі?

Левофлоксацин має кілька фармакокінетичних переваг — він дуже швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту і стрімко проникає в тканини, де досягає високої концентрації (навіть вищої, ніж у плазмі) (Davis, Bryson, 1994).

При синуситі левофлоксацин високоефективний проти основних патогенів — S. pneumoniae, H. influenzae, M. catarrhalis (Davis, Bryson, 1994; Gootz, McGuirk, 1994). Він забезпечує відмінну ерадикацію пеніцилін-резистентних пневмококів, а за дією на них щодо ципрофлоксацину левофлоксацин у 2–4 рази активніший (Davis, Bryson, 1994; Gootz, McGuirk, 1994).

У мультицентровому дослідженні (Sydnor et al., 1998) синуситу левофлоксацин засвідчив неймовірний рівень ерадикації — 100% усіх патогенів синуситу. Після лікування цим препаратом клінічного ефекту становив надзвичайно високий показник — 92%. Доведено також було високий рівень комплаєнсу лікування, що забезпечувався зручним прийомом препарату 1 раз на день.

Нині левофлоксацин щодо гатифлоксацину є відчутно безпечнішим, настільки, що його навіть починають застосовувати в дитячій практиці (Noel et al., 2008; Arguedas et al., 2006), а щодо моксифлоксацину — набагато дешевшим.

Отже, якщо обирати серед респіраторних фторхінолонів, то левофлоксацин є основним препаратом при лікуванні синуситів у дорослих.

Що призначають із антибіотиків у стаціонарі?

Пацієнти з тяжкою інфекцією підлягають госпіталізації і їм призначають один із таких препаратів: респіраторний фторхінолон (левофлоксацин або моксифлоксацин внутрішньовенно), або внутрішньовенний ампіцилін/сульбактам по 1,5–3,0 г кожні 6 годин, або цефтріаксон по 1–2 г кожні 24 години, або цефотаксим по 2 г кожні 4–6 годин. Хоча нема спеціальних рекомендацій IDSA (Chow et al., 2012), внутрішньовенно антибіотики слід давати доти, доки не настане чітке поліпшення. Тоді пацієнта можна виписати зі стаціонару і перевести на прийом перорального препарату з подібним спектром активності й продовжити курс загалом до 10 днів (внутрішньовенний + пероральний).

Якщо нема ефекту на внутрішньовенному антибіотику протягом 48 годин госпіталізації, слід виконати КТ носа та приносових пазух для уточнення діагнозу і пошуку ймовірних ускладнень (орбітальних, внутрішньочерепних), а також обміркувати необхідність хірургічного втручання.

Які особливі випадки потребуватимуть іншої тактики?

У деяких особливих випадках синуситу слід змінити діагностичну та лікувальну тактику — коли є показання для невідкладного обстеження, при тяжкому перебігу хвороби, при особливих обставинах гострого синуситу, при негострих неургентних випадках, які можуть маскуватися під гострі (Chow et al., 2012; Rosenfeld et al., 2015) (таблиця 2).

Таблиця 2. Особливі випадки, коли обмірковують іншу тактику

Особливі випадки Деталізація
Невідкладні обстеження Ендоскопія
Біопсія
Імунологія
КТ/МРТ
Тяжкий перебіг Висока тривала гарячка
Набряк повік або лобної ділянки
Сильний біль голови
Порушення зору
Порушення психічного стану
Менінгеальні ознаки
Особливі обставини і підозри на… Грибковий синусит
Гранульоматозні хвороби
Внутрішньолікарняну інфекцію
Неургентні “маски” гострого синуситу Часті рецидиви ГБРС (3–4 епізоди за рік)
Хронічний риносинусит (з поліпами чи астмою або без них) із частими загостреннями
Пацієнти з алергічним ринітом, яким показана специфічна імунотерапія

Коли обмірковують показання для хірургічного лікування?

Нема показань для хірургії у пацієнтів із неускладненим ГБРС. Проте хірургічне лікування виконують ургентно в пацієнтів із ускладненнями ГБРС, наприклад, абсцес орбіти, епідуральний абсцес, менінгіт, абсцес мозку. Хірургічне лікування також показане при гострому інвазивному грибковому синуситі, при якому утримується висока смертність, незважаючи на вчасне хірургічне лікування та системну протигрибкову терапію. Показання для хірургії при хронічному синуситі в цій статті не будуть обговорені, їх описано в іншій літературі (наприклад, у книзі: Лопатин, Юрочко, Михайлов, 2006).

Нема показань для хірургії у пацієнтів із неускладненим ГБРС

Отже…

Синусити в дорослих починають лікувати переважно без антибіотиків, використовуючи тактику уважного спостереження. Призначають симптоматичне та додаткове лікування. При неефективності такої тактики додають антибіотики. Іноді лікування починають одразу з антибіотиків. В особливих випадках розширюють діагностичну та лікувальну тактику за необхідності.

Література

  1. Лопатин А., Юрочко Ф., Михайлов А. Сильнее синусита. — Львов: Мс, 2006.— 80 с.
  2. Юрочко Ф. Синусити у дітей. Сучасні концепції. — Львів: Мс, 2015. — 80 с.
  3. Ahovuo-Saloranta A, Borisenko OV, Kovanen N, et al., Antibiotics for acute maxillary sinusitis. Cochrane Database Syst Rev 2008; :CD000243.
  4. Ambrose PG, Anon JB, Owen JS, et al., Use of pharmacodynamic end points in the evaluation of gatifloxacin for the treatment of acute maxillary sinusitis. Clin Infect Dis 2004; 38:1513.
  5. Anon JB, Jacobs MR, Poole MD, et al., Antimicrobial treatment guidelines for acute bacterial rhinosinusitis. Otolaryngol Head Neck Surg 2004; 130:1.
  6. Anon JB, Paglia M, Xiang J, et al., Serial sinus aspirate samples during high-dose, short-course levofloxacin treatment of acute maxillary sinusitis. Diagn Microbiol Infect Dis 2007; 57:105.
  7. Arguedas A, Dagan R, Pichichero M, Leibovitz E, Blumer J, McNeeley DF, Melkote R, Noel GJ An open-label, double tympanocentesis study of levofloxacin therapy in children with, or at high risk for, recurrent or persistent acute otitis media. Pediatr Infect Dis J. 2006;25(12):1102.
  8. Ariza H, Rojas R, Johnson P, et al., Eradication of common pathogens at days 2, 3 and 4 of moxifloxacin therapy in patients with acute bacterial sinusitis. BMC Ear Nose Throat Disord 2006; 6:8.
  9. Arrieta JR, Galgano AS, Sakano E, et al., Moxifloxacin vs amoxicillin/clavulanate in the treatment of acute sinusitis. Am J Otolaryngol 2007; 28:78.
  10. Aust R, Drettner B, Falck B. Studies of the effect of peroral fenylpropanolamin on the functional size of the human maxillary ostium. Acta Otolaryngol 1979; 88:455.
  11. Bende M, Fukami M, Arfors KE, et al., Effect of oxymetazoline nose drops on acute sinusitis in the rabbit. Ann Otol Rhinol Laryngol 1996; 105:222.
  12. Chow AW, Benninger MS, Brook I, et al., IDSA clinical practice guideline for acute bacterial rhinosinusitis in children and adults. Clin Infect Dis 2012; 54:e72.
  13. Davis R, Bryson HM. Levofloxacin. a review of its antibacterial activitiy, pharmacokinetics and therapeutic efficacy. Drugs 1994; 47: 677-700.
  14. de Bock GH, Dekker FW, Stolk J, et al., Antimicrobial treatment in acute maxillary sinusitis: a meta-analysis. J Clin Epidemiol 1997; 50:881.
  15. de Ferranti SD, Ioannidis JP, Lau J, et al., Are amoxycillin and folate inhibitors as effective as other antibiotics for acute sinusitis? A meta-analysis. BMJ 1998; 317:632.
  16. Falagas ME, Giannopoulou KP, Vardakas KZ, et al., Comparison of antibiotics with placebo for treatment of acute sinusitis: a meta-analysis of randomised controlled trials. Lancet Infect Dis 2008; 8:543.
  17. Falagas ME, Karageorgopoulos DE, Grammatikos AP, Matthaiou DK. Effectiveness and safety of short vs. long duration of antibiotic therapy for acute bacterial sinusitis: a meta-analysis of randomized trials. Br J Clin Pharmacol 2009; 67:161.
  18. Fokkens W, Lund V, Mullol J, European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps Group. EP3OS 2007: European position paper on rhinosinusitis and nasal polyps 2007. A summary for otorhinolaryngologists. Rhinology 2007; 45:97.
  19. Gootz TD, McGuirk PR. New quinolones in development. Expert Opin Invest Drugs (UK) 1994; 3: 93-114.
  20. Hwang PH. A 51-year-old woman with acute onset of facial pressure, rhinorrhea, and tooth pain: review of acute rhinosinusitis. JAMA 2009; 301:1798.
  21. Karageorgopoulos DE, Giannopoulou KP, Grammatikos AP, et al., Fluoroquinolones compared with beta-lactam antibiotics for the treatment of acute bacterial sinusitis: a meta-analysis of randomized controlled trials. CMAJ 2008; 178:845.
  22. King D, Mitchell B, Williams CP, Spurling GK. Saline nasal irrigation for acute upper respiratory tract infections. Cochrane Database Syst Rev 2015; 4:CD006821.
  23. Lemiengre MB, van Driel ML, Merenstein D, et al., Antibiotics for clinically diagnosed acute rhinosinusitis in adults. Cochrane Database Syst Rev 2012; 10:CD006089.
  24. Louisiana Department of Health and Hospitals. http://new.dhh.louisiana.gov/index.cfm/newsroom/detail/2332 (Tuesday, December 6, 2011 | Contact: Media & Communications.
  25. McLaurin JW, Shipman WF, Rosedale R Jr. Oral decongestants. A double blind comparison study of the effectiveness of four sympathomimetic drugs: objective and subjective. Laryngoscope 1961; 71:54.
  26. Melén I, Friberg B, Andréasson L, et al., Effects of phenylpropanolamine on ostial and nasal patency in patients treated for chronic maxillary sinusitis. Acta Otolaryngol 1986; 101:494.
  27. Meltzer EO, Hamilos DL, Hadley JA, et al., Rhinosinusitis: Establishing definitions for clinical research and patient care. Otolaryngol Head Neck Surg 2004; 131:S1.
  28. Noel GJ1, Blumer JL, Pichichero ME, Hedrick JA, Schwartz RH, Balis DA, Melkote R, Bagchi P, Arguedas A. A randomized comparative study of levofloxacin versus amoxicillin/clavulanate for treatment of infants and young children with recurrent or persistent acute otitis media. Pediatr Infect Dis J. 2008 Jun;27(6):483-9.
  29. Piccirillo JF, Mager DE, Frisse ME, et al., Impact of first-line vs second-line antibiotics for the treatment of acute uncomplicated sinusitis. JAMA 2001; 286:1849.
  30. Rosenfeld RM, Piccirillo JF, Chandrasekhar SS, et al., Clinical practice guideline (update): adult sinusitis. Otolaryngol Head Neck Surg 2015; 152:S1.
  31. Roth RP, Cantekin EI, Bluestone CD, et al., Nasal decongestant activity of pseudoephedrine. Ann Otol Rhinol Laryngol 1977; 86:235.
  32. Spector SL, Bernstein IL, Li JT, et al., Parameters for the diagnosis and management of sinusitis. J Allergy Clin Immunol 1998; 102:S107.
  33. Sydnor A, Kopp E, Anthony K, LoCoco J, Kim S, Fowler C. An open-label assessment of the activity of levofloxacin for the treatment of acute community-acquired bacterial sinusitis in adults; Annals of allergy, asthma, & immunology, 80(4), 1998, pp. 357-362.
  34. Tan T, Little P, Stokes T, Guideline Development Group. Antibiotic prescribing for self limiting respiratory tract infections in primary care: summary of NICE guidance. BMJ 2008; 337:a437.
  35. Venekamp RP, Thompson MJ, Hayward G, et al., Systemic corticosteroids for acute sinusitis. Cochrane Database Syst Rev 2014; 3:CD008115.
  36. Venekamp RP, Thompson MJ, Rovers MM. Systemic corticosteroid therapy for acute sinusitis. JAMA 2015; 313:1258.
  37. Wald ER, Chiponis D, Ledesma-Medina J. Comparative effectiveness of amoxicillin and amoxicillin-clavulanate potassium in acute paranasal sinus infections in children: a double-blind, placebo-controlled trial. Pediatrics 1986; 77:795.
  38. Wald ER. Staphylococcus aureus: is it a pathogen of acute bacterial sinusitis in children and adults? Clin Infect Dis 2012; 54:826.
  39. Williamson et al., Antibiotics and topical nasal steroid for treatment of acute maxillary sinusitis: a randomized controlled trial. JAMA 2007; 298:2487.
  40. Zalmanovici Trestioreanu A, Yaphe J. Intranasal steroids for acute sinusitis. Cochrane Database Syst Rev 2013; 12:CD005149.
  41. Ziment I. Management of respiratory problems in the aged. J Am Geriatr Soc 1982; 30:S36.