НА ЗАКІНЧЕННЯ НОМЕРА

Система охорони здоров’я Угорщини

Вступ

Угорщина — країна в Центральній Європі з населенням близько 10 млн. осіб. Незважаючи на сильне економічне зростання 2001–2006 років, вона стала однією з тих країн регіону, на яких глобальна фінансова криза 2008 року позначилася більшою мірою, наслідком чого стало скорочення ВВП на 6,7% вже в 2009 році. Угорщина — республіка з парламентською формою правління й однопалатним парламентом, депутати якої обираються строком на 4 роки. Адміністративно-територіальне управління здійснюється на трьох рівнях: національному (центральний уряд), регіональному і муніципальному (дворівнева система органів місцевого самоврядування). Із травня 2004 року Угорщина є країною-членом ЄС.

Незважаючи на значне зростання з середини 1990-х років, очікувана тривалість життя при народженні в Угорщині все ще залишається однією з найнижчих в Європі, поступаючись середньому показнику по ЄС-27 на 5,1 року. Основними причинами смерті є хвороби системи кровообігу, злоякісні новотвори, хвороби органів травлення і зовнішні причини, причому показник смертності з кожної з перерахованих причин перевищує аналогічний середній показник по ЄС. Фактори зовнішнього середовища, особливо традиційна гостра угорська кухня, зловживання алкоголем і тютюном, відіграють винятково важливу роль у формуванні загального стану здоров’я населення. Показник дитячої смертності значно знизився з 1950-х років, але все ще на 20% вищий від середнього аналогічного показника в ЄС-27 за даними за 2009 рік.

Організаційна структура і управління

Конституція Угорщини гарантує громадянам право на здорове середовище проживання, найкращий рівень медичної допомоги, включаючи охорону психічного здоров’я, а також диференційовані пільги у вигляді соціального захисту. Згідно з конституцією відповідальність за соціальний добробут та надання медичної допомоги цілком покладено на центральний уряд, однак інші органи також беруть участь у вирішенні питань, пов’язаних з організацією та функціонуванням системи охорони здоров’я. Поточні витрати на медичне обслуговування в системі єдиного платника забезпечуються в основному за рахунок обов’язкових безризикових внесків на медичне страхування, що надходять від відповідних категорій громадян або від уряду (з коштів державного бюджету). Критерії відповідності громадян пільгам визначаються на основі цих внесків, що консолідуються у Фонді медичного страхування, управління яким здійснює Національний фонд медичного страхування, що виконує функції єдиного платника в системі. Цей фонд перебуває під прямим управлінням з боку держави, не має пріоритетного права в зборі коштів або при затвердженні бюджету, а також володіє обмеженим пріоритетним правом прийняття рішень про закупівлю.

Центральний уряд має майже виключне право розробляти стратегічне планування, а також право запроваджувати нормативно-правове регулювання. Він здійснює жорсткий контроль за збором коштів, а також визначає пакети пільг, затверджує єдині вимоги до звітів постачальників, затверджує бюджети, розподіляє фінансові ресурси і бере участь в укладанні договорів з постачальниками й оплаті наданих ними медичних послуг.

Органам місцевого самоврядування належить більшість лікарень та інших медичних закладів. Вони також несуть відповідальність за капітальні витрати на медичне обслуговування, а також за забезпечення медичної допомоги. Приватні підприємці та компанії відіграють основну роль у секторі первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) та медикаментозної допомоги, а також усе більшу роль — у секторі спеціалізованої допомоги. Залучення приватного капіталу для надання стаціонарної допомоги, однак, залишається неоднозначним.

На сьогодні керівники сектору охорони здоров’я мало досягли успіху в зміні організаційної схеми в інших областях державної політики з метою створення відповідної організаційної структури для встановлення міжсекторальних цілей у самій системі. Крім того, незважаючи на те, що було здійснено ряд спроб поліпшити доступність медичної допомоги для окремих соціальних груп, планових заходів щодо боротьби з нерівністю в доступі до медичної допомоги, як частини більш широкої парадигми соціальних детермінант здоров’я, досі не зроблено.

Фінансування

Питання про фінансування системи охорони здоров’я залишалося першорядним на порядку денному системи охорони здоров’я протягом ряду наступних урядів, починаючи з повалення комуністичного режиму. В результаті першої хвилі реформ (1989–1993 рр.) був здійснений перехід від системи, що фінансується в основному з коштів платників податків, до системи, заснованої на обов’язковому медичному страхуванні (ОМС). У 2009 році в Угорщині на охорону здоров’я було виділено 7,4% від ВВП, при цьому частка державних витрат у загальних витратах на охорону здоров’я становила 69,7%. Протягом ряду років витрати на охорону здоров’я були нестабільними і характеризувалися кількома періодами підвищення, за якими йшли більш тривалі періоди, пов’язані зі скороченням витрат і бюджету. Частка загальних витрат на охорону здоров’я, яка припадає на приватні джерела, постійно зростала і здебільшого була представлена особистими платежами громадян. Разом з тим у 2009 році частка добровільного медичного страхування (ДМС) становила лише 7,4% приватних і 2,7% загальних витрат на охорону здоров’я.

Державні витрати на охорону здоров’я в основному фінансуються з сукупних джерел — внесків і трансферт на медичне страхування з коштів загального оподаткування. За останні роки була відзначена тенденція до зростаючого використання другого компонента.

Всі жителі Угорщини підлягають обов’язковій участі в медичному страхуванні, і відмова від нього заборонена. У рамках чинного законодавства ОМС теоретично повинно охоплювати 100% населення, але достовірні відомості про статус медичного страхування порядку 4% населення відсутні. Пакет пільг має обширний, але не вичерпний характер. Нині діють як перелік пільгових видів допомоги, що гарантуються державою, так і перелік тих видів допомоги, що виключені з пільгового списку.

Значна і відносно стабільна частка особистих платежів громадян припадає на неформальні платежі, які представляють добре відоме явище в системі охорони здоров’я Угорщини. На сьогодні ДМС не відіграє значної ролі і виконує виключно додаткові функції. Загальні витрати на охорону здоров’я також фінансуються з інших джерел, таких як субсидії від ЄС, що інвестуються щомісяця на розвиток кадрових ресурсів та інфраструктури сектору охорони здоров’я.

Функції збору і консолідації фінансових коштів у системі медичного страхування Угорщини розділені, однак система використовує прості механізми розподілу ресурсів органом, що здійснює їх збір (казначейство), для подальшого використання органом, що відповідає за консолідацію коштів (Національний фонд медичного страхування) і виконує функції єдиного платника в системі. Разом з тим згаданий фонд не в достатній мірі володіє пріоритетним правом укладення договорів з постачальниками медичних послуг через те, що цей процес будується на договірної моделі, а умови договорів затверджуються Національною асамблеєю.

Система оплати постачальників медичних послуг стала виходити з кінцевих результатів, а самі механізми оплати стали враховувати вид наданих медичних послуг, а не тип медичного закладу, в якому цей вид медичних послуг надається. Послуги сімейних лікарів фінансуються на основі подушного нормативу, спеціалізована амбулаторна допомога — виходячи з бальної системи на основі загального обсягу послуг, стаціонарна допомога в лікарнях короткострокового лікування — виходячи з системи оплати на основі клініко-статистичних груп (КСГ), стаціонарна допомога в лікарнях довгострокового лікування — за кількістю ліжко-днів. До окремих видів послуг, наприклад, перескерування пацієнтів в екстреному порядку, застосовуються особливі правила. Лікарі або отримують фіксовану зарплату, або є приватними підприємцями, з якими Національний фонд медичного страхування укладає договори, тоді як інші медичні працівники в основному отримують фіксовану зарплату.

Матеріальні і кадрові ресурси

Ще не так давно (у 2009 році) в Угорщині налічувалося 175 лікарень, ліжковий фонд яких у середньому становив 470 одиниць з мінімальною потужністю в 10 ліжок і максимальною в 2166 ліжок. Незважаючи на те, що територіальна нерівність у доступі до медичної допомоги на регіональному рівні в цілому значно зменшилася за останні 20 років, співвідношення потужностей лікарень і фактичного обсягу допомоги, що відповідає потребам населення, як і раніше, могло би бути ліпшим. На інфраструктурі лікарень дуже позначилася відсутність державних субсидій на капітальний ремонт та обладнання. Загалом інвестиції в сектор охорони здоров’я погано регулюються і продиктовані регіональними та муніципальними економічними інтересами, а не потребами населення в медичній допомозі.

У 2009 році органам місцевого самоврядування належало 78% всього ліжкового фонду, з яких майже 20% припадало на Будапешт. Уряд Угорщини, наслідуючи приклад більшості країн Європи, скоротив к-сть ліжок у лікарнях короткострокового лікування як за допомогою проведення фактичних скорочень, так і за допомогою перерозподілу ліжкового фонду на інші види надання медичної допомоги. Потужності для надання довготривалої патронажно-реабілітаційної медичної допомоги в стаціонарних і амбулаторно-поліклінічних закладах все ще недостатні, внаслідок чого неможливо задовольнити фактичні потреби населення похилого віку. В цілому з 1990-х років середня тривалість перебування в стаціонарі і рівень госпіталізації знизилися, так само як і рівень зайнятості ліжка.

На початку 21-го століття в Угорщині щодо кадрових ресурсів у секторі охорони здоров’я на 1000 осіб населення припадало 3,1 діючого лікаря. Кількість лікарів значно знизилася з 2003 року, а підвищена мобільність медичних працівників може призвести до подальшого зниження цього показника в найближчому майбутньому. Лікарі розподілені по країні нерівномірно як за територіальною ознакою, так і за спеціалізацією. Така ж тенденція характерна і для середнього та обслуговуючого медичного персоналу. Беручи до уваги, що, по-перше, Угорщина є країною-донором стосовно міграції медичних працівників і, по-друге, серед останніх у цілому відзначається тенденція до старіння, поточна криза, пов’язана з браком медичних працівників, легко пояснюється.

Заробітна плата медичних працівників, особливо лікарів, залишилася на досить низькому рівні порівняно з іншими секторами економіки країни, а також порівняно з іншими країнами Західної Європи. Як і раніше, дуже поширені неформальні платежі, однак вони розподіляються нерівномірно.

Надання медичних послуг

Надання медичної допомоги ґрунтується на конституційному зобов’язанні держави надавати доступне медичне обслуговування всім відповідним категоріям громадян. В основі системи лежить територіальний принцип обов’язкового надання медичного обслуговування, згідно з яким відповідальність за надання медичних послуг розподілена між органами місцевого самоврядування по регіонах і рівнях надання медичної допомоги; муніципалітети відповідають за забезпечення ПМСД, а регіональна влада — за забезпечення спеціалізованої допомоги на підвідомчій їм території.

Служби суспільної охорони здоров’я Угорщини перебувають у віданні центрального уряду, зокрема Міністерства національних ресурсів, що надає послуги цього виду за допомогою Національної служби охорони здоров’я, у віданні якої перебувають: суспільна охорона здоров’я; соціальна медицина і адміністрування сектору охорони здоров’я; нагляд над наданням медичних послуг; моніторинг та аналіз санітарних умов, епідеміологічних даних і змін у стані здоров’я населення, а також заохочення здорового способу життя та профілактика захворювань.

Муніципалітети відповідають за забезпечення ПМСД, включаючи сімейну допомогу (через сімейних лікарів та сімейних педіатрів), стоматологічну допомогу, хірургічну допомогу в неробочий час, охорону здоров’я матері і дитини та організацію медичної допомоги в школах. Сімейні лікарі не мають винятково контролюючої функції (деякі послуги спеціалізованої допомоги доступні пацієнтам без скерування дільничного терапевта), а та контролююча функція, яку вони виконують, неефективна. Надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги здійснюють муніципалітети, регіони, центральний уряд і приватні постачальники. Різні постачальники здійснюють діяльність у широкому масштабі залежно від рівня допомоги, к-сті охоплених спеціалізацій і виду наданої медичної допомоги. У 2009 році в Угорщині налічувалося 11,95 амбулаторних відвідувань на душу населення в рік, що дозволило їй посісти третє місце серед країн Центральної та Південно-Східної Європи після Словаччини та Чеської Республіки.

Основний принцип надання стаціонарної допомоги полягає у наданні медичної допомоги на найнижчому рівні спеціалізації, що забезпечує відповідне лікування, а скерування в лікарні з вищими рівнями спеціалізації можливе тільки за потребою. Уникнення непотрібної госпіталізації визнано одним із способів підвищення ефективності, а надання допомоги в денних стаціонарах регулюється низкою нормативних правових актів, прийнятих головним чином за останні 15 років. Швидка медична допомога надається службами ПМСД (сімейні лікарі, служби надання медичної допомоги в неробочі години), поліклініками, стаціонарами (нічними), Національною службою швидкої медичної допомоги, а також відділеннями швидкої медичної допомоги в лікарнях різного рівня спеціалізації.

За надання медикаментозної допомоги відповідають чотири різних види аптек, кожній з яких потрібна акредитація Національної служби охорони здоров’я. Фармацевти особисто відповідають за функціонування аптек, що перебувають у їх віданні. Загалом кожен лікар і стоматолог має право прописувати лікарські засоби. Витрати на окремі категорії лікарських засобів включені в схему медичного страхування, однак види і розміри пільгового відшкодування цих видів витрат варіюють. Препарати, що підлягають включенню до переліку пільгових, оцінюються на основі ряду критеріїв, включаючи відповідність проведеній політиці в галузі охорони здоров’я та міркування економічної ефективності. Ціна на медичні препарати визначається ринковою вартістю.

Сектор реабілітаційної медичної допомоги фінансується недостатньою мірою й укомплектований медичним персоналом не повністю, а доступ до даних медичних послуг характеризується значними регіональними відмінностями. Довготривалу допомогу забезпечують сектор охорони здоров’я та соціальний сектор. Органи місцевого самоврядування відповідають за надання соціальної допомоги, яка виявляється у вигляді грошових компенсацій і пільгових товарів, призначених переважно для бідних верств населення та інвалідів. Паліативна допомога все ще перебуває в зародковому стані. У країні визнано важливість людей, що неформально виконують функції догляду за хворими та інвалідами, яким в окремих випадках надається фінансова підтримка з боку держави. Охорона психічного здоров’я є складовою частиною основної системи охорони здоров’я та соціальної допомоги як з організаційного, так і з фінансового погляду. Амбулаторна допомога при хронічних станах надається в диспансерах, а стаціонарна допомога може також бути надана в умовах денного стаціонару. Більшість стоматологічних послуг надаються населенню безкоштовно службами ПМСД, спеціалізованої допомоги та медичних послуг у неробочий час. Стоматологічна допомога надається переважно приватним сектором. Угорщина також є країною, куди в пошуках стоматологічної допомоги прагне потрапити значний відсоток пацієнтів Європи.

Останні реформи охорони здоров’я

За останні 10 років у країні зі змінним успіхом було проведено ряд реформ. Найважливіші з них були спрямовані на зміну механізмів управління та організації системи охорони здоров’я в таких областях: посилення взаємодії різних служб у системі; запровадження нових способів регулювання потужностей постачальників медичних послуг; підтримання акціонування і використання зовнішніх постачальників медичних послуг; забезпечення міжсекторальної взаємодії щодо запровадження Національної програми громадської охорони здоров’я; запровадження керованої конкуренції в системі медичного страхування за допомогою заміни Національного фонду медичного страхування численними медичними страховиками, котрі частково належать приватному сектору; а також створення Служби з нагляду у сфері медичного страхування. Незважаючи на масштабні зусилля уряду в просуванні названих заходів, у більшості реформ поставлених цілей досягнуто не було.

З 2004 року превалюючим завданням системи охорони здоров’я стало досягнення економічної ефективності, а державні витрати на охорону здоров’я суттєво зменшилися, знизившись до 5,2% від ВВП вже в 2009 році. Це, у свою чергу, безпосередньо позначилося на зростаючій кадровій кризі всієї системи. З 2004 року кількома подальшими урядами не було сформульовано цілісної політичної концепції щодо акумуляцій коштів, що сприяло б по можливості концентрації постійного і прогнозованого припливу ресурсів у систему охорони здоров’я. Далеко не безперечно, що на сьогодні це найсерйозніший недолік системи охорони здоров’я Угорщини. Фінансування останньої значною мірою залежить від поставлених політичних цілей, не пов’язаних безпосередньо з сектором охорони здоров’я, — кадрові ресурси або ширші політичні завдання.

Аналіз останніх реформ охорони здоров’я свідчить про те, що процес розробки політичних рішень у цій галузі, заснований на прозорості та доказовій медицині, часто використовувався дуже обмежено і лише в кількох важливих областях. Основні реформи, як правило, проводилися без запровадження таких точних інструментів реалізації, як проекти документів, стратегії, робочі плани та оцінки впливу. Разом з тим відсутні механізми, що дозволяють залучити основних учасників у процес прийняття рішень, заснований на принципах оперативності та прозорості.

Оцінка системи охорони здоров’я

В Угорщині завдання системи охорони здоров’я відображені або в прямій формі в різних законах, нормативних правових актах чи програмних документах, або в прихованій формі у вигляді дій з боку уряду. В основному ці завдання ставлять своєю метою захист і просування прав пацієнтів, забезпечення рівного доступу до медичної допомоги в рівній мірі відповідно до потреб хворих, надання ефективного медичного обслуговування, заснованого на принципах доказової медицини, а також досягнення ефективності самої системи.

У період 2003–2007 років лише окремі домогосподарства відчули наслідки катастрофічних фінансових витрат на медичну допомогу. Водночас ухиляння від сплат стало постійною проблемою, особливо в системі охорони здоров’я. У 2008 році сумарні внески на медичне та пенсійне страхування, не виплачені населенням, становили майже 1% від ВВП. Згідно з дослідженням, проведеним у 2002 році, податки і внески на соціальне страхування, використовувані для фінансування системи охорони здоров’я, загалом мали регресивний характер.

Жителі Угорщини в цілому незадоволені системою охорони здоров’я, і в 2009 році Угорщина посіла 26 місце серед країн-членів ЄС-27 за рівнем задоволеності населення цією сферою. Значні відмінності відзначені в наданні медичних послуг як за територіальною ознакою, так і за спеціалізаціями, а безпосередня доступність медичної допомоги далеко не завжди наявна. Це підтверджується даними про стан здоров’я різних груп населення. В цілому очікувана тривалість життя при народженні залишається відносно низькою, а рівень смертності, котрій можна запобігти, — високим.

За останні 20 років спроби підвищити ефективність системи охорони здоров’я були переважно спрямовані на проведення реформ механізмів оплати. Запровадження останніх за результатами діяльності привело до значного поліпшення технічної ефективності системи, принаймні на певних рівнях надання медичної допомоги, і теоретично сприяло поліпшенню ефективності розподілу ресурсів за рахунок їх вивільнення для подальшого перерозподілу, незважаючи на те, що ці дані потребують подальшої оцінки. Разом з тим ефективність розподілу ресурсів у системі охорони здоров’я все ще залишається сумнівною, оскільки не можна домогтися поліпшення цього показника тільки за рахунок зміни системи оплати. Наступні питання в ділянці досягнення ефективності вимагають розв’язання: надмірне лікування, підтасування КСГ і порушення медико-економічних стандартів, викликаних існуючою системою, застосування неефективних і застарілих технологій, дублювання, а також медикалізація соціальних проблем. Для вирішення цих питань з різним успіхом було реалізовано ряд ініціатив, таких як запровадження системи взаємодії різних служб медичної допомоги.

Прозорість та підзвітність системи охорони здоров’я представлені нерівномірно як у різних ділянках надання медичного обслуговування, так і для різних учасників. Комплексної системи моніторингу результатів діяльності створено не було, за винятком, можливо, системи моніторингу витрат. Сфера відповідальності щодо забезпечення рівного доступу чітко не визначена й обмежена листами очікування, а контроль якості наданої медичної допомоги ведеться здебільшого побічно. Незважаючи на те, що було реалізовано ряд ініціатив щодо переходу на показники якості для вимірювання та обліку якості наданої медичної допомоги, ці ініціативи все ще не підлягають системному запровадженню. У 2005 році на основі принципів і практики клінічного аудиту була створена система виробничого нагляду при Національному центрі нагляду та аудиту охорони здоров’я.

Висновок

З середини 1990-х років в Угорщині спостерігається значне зростання показника тривалості життя як серед чоловіків, так і серед жінок. Разом з тим багато показників стану здоров’я населення залишаються низькими, внаслідок чого вона посідає місце серед країн Європи з найгіршим показником стану здоров’я населення. На профілактику захворювань і просування здорового способу життя виділяється недостатньо фінансових коштів, організаційна структура цих напрямків розвинена недостатньо, а Національна програма громадської охорони здоров’я в останні роки була призупинена. Взаємодія компонентів міжсекторальної діяльності забезпечується погано, а зростаюча нерівність у доступі до медичної допомоги все ще вимагає належного розгляду. Проте ряд показників смертності, котрій можна запобігти, викликають оптимізм, так само як і винятковий рівень імунізації, який фактично охоплює 100% дитячих хвороб.

В Угорщині завершено успішний перехід від високоцентралізованої єдиної системи охорони здоров’я типу Семашка до системи, заснованої на моделі поділу функцій покупця-постачальника медичних послуг з використанням нових механізмів оплати, що привело до появи стимулів щодо поліпшення технічної ефективності. В Угорщині існує унікальна система ідентифікації пацієнтів, в якій представлена інформація про споживання лікарських засобів хворими, а також про використання спеціалізованих стаціонарних і амбулаторних послуг, що представляє багатий комплексний статистичний матеріал, ще не до кінця потенційно реалізований в академічних дослідженнях і формуванні політики у сфері охорони здоров’я.

Рамки регулюючої функції системи єдиного платника в медичному страхуванні стають все більш невизначеними. Структура управління Фонду медичного страхування була піддана ряду змін, що призвело до посилення прямого центрального контролю і зниження залучення учасників, а також до більшої вразливості системи до політичного впливу, що, у свою чергу, сприяло появі менш прозорих і прогнозованих фінансових відносин. Незважаючи на те, що великомасштабні і стратегічні реформи, спрямовані на зміну регулюючої функції системи, в більшості випадків не відбулися, разом з тим був відзначений ряд корисних технічних нововведень, особливо в ділянці фінансування охорони здоров’я (наприклад, успішне запровадження концепції оцінки технологій охорони здоров’я та підтримання ініціатив щодо підвищення конкуренції у використанні відтворених лікарських препаратів).

Реформи сектору охорони здоров’я не відповідали зростаючим проблемам з ефективністю в розподілі ресурсів, хоча з часом технічна ефективність поліпшилася. Останні уряди вжили низку заходів щодо забезпечення відповідних ініціатив, які стосувалися підвищення ефективності маршруту пацієнта в системі охорони здоров’я. Система взаємодії різних служб медичної допомоги (введена в 1999 році як пілотна програма) характеризувалася багатьма інноваційними характеристиками і забезпечувала вирішення проблеми ефективності в розподілі ресурсів за допомогою заходів, орієнтованих виключно на Угорщину, але в 2008 році ця система була ліквідована, а повної наукової оцінки їй дано не було.

Основною проблемою залишається тривала відсутність загальної стратегії з мобілізації ресурсів на охорону здоров’я, засновану на доказовій медицині. Без цього сама система стає вразливою при реалізації ширших планових економічних завдань. Диверсифікація джерел доходу на охорону здоров’я відбувається, очевидно, одночасно з введенням останньої стратегії в області оподаткування, однак все ще неясно, наскільки спільне залучення страхових внесків та бюджетних трансферт із загального оподаткування забезпечить стабільне фінансування.

Уряд також стикнувся з двома проблемами в досягненні більш ефективної і рівної системи надання медичних послуг, що включають реорганізацію існуючих потужностей на основі оцінки потреби в медичній допомозі і вирішення ситуації з неформальними платежами. Водночас деякі існуючі ініціативи могли б привести до значних поліпшень за умови їх подальшого розширення й уточнення. Завдяки запровадженню нових інформаційних систем вдалося досягти більшої прозорості та підзвітності в системі охорони здоров’я. Хоча були зроблені спроби виміряти якість наданої медичної допомоги, використовуючи різні індикатори якості, вони все ще підлягають системному запровадженню. Для досягнення доброго управління системою необхідно використовувати процес розробки політики, більшою мірою заснований на доказовій медицині та прозорості, а також моніторинг показників діяльності і більшої підзвітності на рівні політики в галузі охорони здоров’я.

Нарешті, Угорщина є країною, яка привертає громадян інших країн, що прагнуть отримати специфічну медичну допомогу, переважно стоматологічну, а також і реабілітаційну (наприклад, санаторно-курортне лікування). Таким чином, уряд розглядає сектор охорони здоров’я як потенційну стратегічну галузь для економічного розвитку та зростання.

Підготував Юрій Матвієнко

Література

1. Akkazieva B, Gulacsi L, Brandtmuller A, Péntek M, Bridges JF. Patients’ preferences for healthcare system reforms in Hungary: a conjoint analysis. Appl Health Econ Health Policy. 2006;5(3):189-98.
2. Babarczy B, Gyenes P, Imre L. 25 years of the DRG-based health-financing system in Hungary. Orv Hetil. 2015 Jul 19;156(29):1155-64.
3. Belicza E, Réthelyi J, Kullmann L. Shortage of human resources in the Hungarian health care system: short-term or long-term problem? World Hosp Health Serv. 2003;39(3):13-8, 42, 44.
4. Berra S, Tebé C, Erhart M, Ravens-Sieberer U, Auquier P, Detmar S, Herdman M, Alonso J, Rajmil L; European KIDSCREEN group. Correlates of use of health care services by children and adolescents from 11 European countries. Med Care. 2009 Feb;47(2):161-7.
5. Daponte A, Bernal M, Bolívar J, Mateo I, Salmi LR, Barsanti S, Berghmans L, Piznal E, Bourgueil Y, Marquez S, González I, Carriazo A, Maros-Szabo Z, Ménival S; AIR Research Group. Criteria for implementing interventions to reduce health inequalities in primary care settings in European regions. Eur J Public Health. 2014 Dec;24(6):980-90.
6. Duplaga M. E-health development policies in new member states in Central Europe. World Hosp Health Serv. 2007;43(2):34-8.
7. Freisinger A, Lám J, Barki L, Király M, Belicza E. Feasibility of the implementation of medication reconciliation in Hungary. Orv Hetil. 2014 Aug 31;155(35):1395-405.
8. Gaal P. Benefits and entitlements in the Hungarian health care system. Eur J Health Econ. 2005 Dec;Suppl:37-45.
9. Gaal P, Evetovits T, McKee M. Informal payment for health care: evidence from Hungary. Health Policy. 2006 Jun;77(1):86-102.
10. Gaal P, Szigeti S, Csere M, Gaskins M, Panteli D. Hungary health system review. Health Syst Transit. 2011;13(5):1-266.
11. Gresz M. Reevaluation criteria for health care capacity allocation according to current legislation in Hungary. Orv Hetil. 2011 Oct 30;152(44):1775-81.
12. Inotai A, Bodrogi J. Cost control techniques in Hungarian medicine reimbursement. Acta Pharm Hung. 2007;77(3):190-6.
13. Inotai A, Petrova G, Vitezic D, Kaló Z. Benefits of investment into modern medicines in Central-Eastern European countries. Expert Rev Pharmacoecon Outcomes Res. 2014 Feb;14(1):71-9.
14. Kaló Z, Annemans L, Garrison LP. Differential pricing of new pharmaceuticals in lower income European countries. Expert Rev Pharmacoecon Outcomes Res. 2013 Dec;13(6):735-41.
15. Váradi Á. E-health developments in the system of health services in Hungary and the European Union. Orv Hetil. 2014 May 25;155(21):822-7.