МЕДЕКОНОМІКА
Чому ціни на медикаменти в Америці є настільки високими?
“Маркетинг препаратів проводиться за настільки високими цінами, що багато людей просто не у змозі будуть собі дозволити лікування ними”, написав у 2004 році відомий лікар-онколог у нищівній статті, яку опублікувала газета Washington Post. Минуло понад 10 років, а вартість препаратів в Америці й надалі зростає високими темпами. Нещодавно у пресі гнівно обговорювали ціну препарату EpiPen, яка зросла приблизно на 600% із 2007 року (автоін’єктор адреналіну, компанія Mylan; використовують при анафілаксії). Незважаючи на періодичний фурор у пресі, фармкомпанії продовжують і надалі продавати препарати в Америці за захмарними цінами.
Проста відповідь на питання чому — тому що вони можуть це робити. Уряди європейських країн контролюють ціни на препарати різними шляхами — у Британії діє найжорсткіша система, коли уряд відмовляється платити за препарати, для яких не змогли довести порогового співвідношення вартість-ефективність. Однак в Америці фармкомпанії можуть встановлювати будь-яку офіційну ціну на препарат, яка їм до вподоби. Страхові компанії та уряд після того намагаються знизити ціну, використовуючи методи, які можуть змінюватися залежно від типу пацієнтів. (Як і стосовно багатьох інших аспектів американської системи охорони здоров’я, цю систему зниження цін на препарати складно зрозуміти, і фармкомпанії з радістю пожинають фінансові плоди). Приватні клієнти, як правило роботодавці, наймають треті організації, щоб добитися скидок на ціну препаратів. Державна страхова програма Medicaid (оплачує лікування бідних пацієнтів) має законодавчо встановлене право на обов’язкову знижку на ціну ліків. Але єдиним найбільшим споживачем продукції фармкомпаній є державна страхова програма Medicare (оплачує лікування літніх людей), яка у 2014 році потратила 112 млрд. доларів на оплату медикаментів для літніх людей.
Замість того, щоб законодавчим шляхом знижувати ціни, для цієї програми прописані правила, які допомагають підвищувати ціни на препарати. Програма Medicare фінансово винагороджує лікарів за те, що вони призначають дуже дорогі внутрішньовенні препарати — призначення таких препаратів дає до 30% доходу онкологів у США. Правила програми Medicare щодо призначення таблеток, інгаляторів і т.п. аналогічно не мають жодного сенсу. Крім того, законодавство забороняє програмі Medicare проводити переговори з фармкомпаніями стосовно зменшення ціни препаратів. Приватні страхові компанії намагають “торгуватися” стосовно зниження ціни препаратів, однак уряд намагається зв’язати їм руки, наприклад вимагає, щоб вони платили за шість широких категорій препаратів без жодних знижок. І це, звичайно, на руку фармкомпаніям. Від їх найбільшого клієнта (державна програма Medicare) вимагають, щоб ця програма купувала ліки і забороняють добиватися зниження встановленої фармкомпаніями ціни. Існує гіпотеза, що такі високі ціни на препарати підтримують інновацію не лише у США, а й у всьому світі. Але нема жодних доказів того, що для підтримання наукових досліджень у цій галузі доходи фармкомпаній мають бути настільки захмарними.
На нинішній день малоймовірно, що така система суттєво зміниться. Гілларі Клінтон хоче, щоб уряд мав право безпосередньо вести переговори з фармкомпаніями щодо зниження ціни препаратів, які оплачує програма Medicare; навіть Дональду Трампу подобається ця ідея. Але такий підхід буде ефективний лише тоді, коли уряд також зможе відмовлятися оплачувати деякі медикаменти. Але жоден з кандидатів у президенти ще “не доріс” до такої ідеї. Взагалі, для політиків відмовити пацієнтам в якійсь категорії ліків надзвичайно складно. Навіть у Британії з цим є проблеми: коли бюрократи відмовились оплачувати деякі препарати від раку, пацієнти підняли бунт і спонукали уряд створити спеціальний фонд, який повинен оплачувати таке лікування. У будь-якому випадку, фармкомпанії будуть до останнього лобіювати політиків, щоб не було прийнято рішення про контроль ціни на препарати. Отже, майже напевно в майбутньому доходи фармкомпаній меншими не будуть.
