КОНСУЛЬТАНТ

Диференціальна діагностика дизурії

Дизурія — це відчуття печіння, поколювання або болю в уретрі та меатусі, пов’язане з сечовипусканням. Дизурію слід відрізняти від інших видів дискомфорту в сечовому міхурі: болю над лоном або позаду лона, тиску або дискомфорту, які зазвичай посилюються в міру наповнення сечового міхура. Згідно з даними дослідження Guralnick ML et al. (2011) за участю 30 000 чоловіків та жінок, дизурія трапляється як мінімум час від часу приблизно в 3% дорослих віком більш як 40 років. Гострий цистит — найчастіша етіологія дизурії в жінок, яка в США була причиною 8,6 мільйона амбулаторних візитів до лікаря в 2007 р. та 2,3 мільйона візитів у відділення невідкладної допомоги в 2011 р.

У цій статті подано ґрунтований на принципах доказової медицини підхід до обстеження амбулаторних пацієнтів дорослого віку з дизурією, особливу увагу приділено анамнезу, фізикальному та лабораторному обстеженням.

Патофізіологія та диференціальна діагностика

Відразу під уротелієм розташовані сенсорні нерви. Хімічне подразнення та запальні процеси (наприклад, гостра бактеріальна інфекція) можуть пошкодити бар’єр слизової та стимулювати ці нерви, викликаючи біль. Хронічне запалення та інші невідомі фактори можуть призводити до підвищеної чутливості та постійного болю. Запалення в сусідніх органах черевної порожнини, таких як кишківник, також може впливати на функціонування та чутливість сечового міхура.

Найчастішою етіологією дизурії є запальні процеси сечового міхура та уретри. Превалюють інфекції сечового міхура, уретри, нирок та геніталій, включаючи неускладнений цистит, пієлонефрит та уретрит. Важливо віддиференціювати ускладнену інфекцію сечових шляхів (ІСШ) від циститу, оскільки помилковий діагноз може призвести до неправильного лікування. Фактори ризику щодо розвитку ускладненої інфекції включають особливості пацієнта, урологічну патологію та супутні захворювання (таблиця 1). У жінок дизурія також буває частим симптомом кольпіту, а в чоловіків — простатиту. Інфекції, які передаються статевим шляхом, також можуть викликати дизурію.

Таблиця 1. Фактори ризику розвитку ускладненої інфекції сечових шляхів*

Характеристика пацієнтів
  • Чоловіча стать
  • Вік після менопаузи
  • Вагітні
  • Наявність госпітальної інфекції сечових шляхів
  • Симптоматика виникла за 7 або більше днів до звернення пацієнта за медичною допомогою
Супутня патологія
  • Цукровий діабет
  • Імуносупресія
Урологічна патологія
  • Наявність в анамнезі рецидивних інфекцій сечових шляхів або перенесена інфекція в дитинстві
  • Наявність постійного катетера
  • Нейрогенний сечовий міхур
  • Полікістоз нирок
  • Нещодавні маніпуляції на сечових шляхах
  • Трансплантація нирки
  • СКХ
  • Порушення уродинаміки
  • Наявність стента

* Підвищений ризик неефективного лікування.

Деякі експерти (Wells WG et al., 2004) вважають, що до групи ризику не належать здорові жінки після менопаузи, пацієнти з добре контрольованим перебігом цукрового діабету та хворі з рецидивним циститом, які добре реагують на лікування.


Запальні стани неінфекційної етіології, які можуть викликати дизурію, включають сторонні тіла в сечовому міхурі (наприклад, стент, камінь), неінфекційний уретрит (наприклад, реактивний артрит — синдром Рейтера) і дерматологічні захворювання. Патологію незапальної етіології можна розділити на такі категорії: анатомічну, ендокринну, неопластичну, пов’язану з дією препаратів, їжі або наркотиків, ятрогенну та ідіопатичну. Будь-яка патологія, яка супроводжується макрогематурією з відходженням згустків, може викликати дизурію, включаючи пухлини нирок та сечокам’яну хворобу (СКХ). Інтерстиційний цистит (також відомий як цистальгія) викликає хронічний біль у сечовому міхурі, часто супроводжується дизурією і триває протягом 6 тижнів або більше без явної причини. У таблиці 2 подано диференціальну діагностику дизурії.

Таблиця 2. Диференціальна діагностика дизурії в дорослих пацієнтів

Патологія Стать Можливий діагноз*
Запальні процеси
Дерматологічна Обидві Іритаційний або контактний дерматит, склерозуючий лишай, червоний плоский лишай, псоріаз, синдром Стівена-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), синдром Бехчета
Інфекційна Обидві Цистит, уретрит, пієлонефрит, інфекції, які передаються статевим шляхом
Жінки Вульвовагініт, цервіцит
Чоловіки Простатит, орхоепідидиміт
Неінфекційна Обидві Стороннє тіло (наприклад, стент, камінь), уретрит (наприклад, реактивний артрит)
Патологія незапальної етіології
Анатомічна Обидві Стриктура або дивертикул уретри
Чоловіки Доброякісна гіперплазія простати
Пов’язана з медикаментами або їжею Обидві Спермациди, топічні дезодоранти, циклофосфан, опіоїди, кетамін, ніфедипін та інші препарати, харчові інгредієнти, які подразнюють сечовий міхур
Ендокринна Жінки Атрофічний кольпіт, ендометріоз
Ідіопатична Обидві Інтерстиційний цистит/цистальгія
Неопластична Обидві Рак сечового міхура або нирки, лімфома, метастази
Жінки Рак піхви або вульви, парауретральна лейоміома
Чоловіки Рак простати або статевого члена
Травма/ятрогенна Обидві Маніпуляції або операції на органах сечостатевої системи, опромінення таза, наявність стороннього тіла, їзда на велосипеді або кінний спорт
* Найчастіше трапляється інфекційна етіологія, особливо гострий цистит. Зібрано недостатньо даних, щоб подати інші діагнози в порядку їх частоти; специфічну етіологію подано залежно від частоти.
Рак деякої локалізації (наприклад, нирки) проявляється дизурією переважно внаслідок гематурії, іншої локалізації — внаслідок подразнення стінки сечового міхура, ці стани може бути важко віддиференціювати від справжньої дизурії.

Анамнез та фізикальне обстеження

Під час збору анамнезу слід звернути увагу на початок, тяжкість, тривалість, точну локалізацію дизурії. Якщо біль виникає на початку сечовипускання — це характерно для патології уретри, а якщо під час закінчення сечовипускання — для патології сечового міхура. Слід розпитати про інші урологічні симптоми: часті, імперативні позиви до сечовипускання, нетримання сечі, ніктурію, гематурію, виділення сечі з неприємним запахом, біль у попереку, нудоту, гарячку та іншу системну симптоматику. Дуже важливо зібрати ретельний анамнез щодо дизурії, інфекцій сечових шляхів і таких, що передаються статевим шляхом, статевої активності. Дані щодо прийому медикаментів, сімейного анамнезу та перенесених маніпуляцій/операцій також можуть допомогти встановити етіологію дизурії. У жінок слід встановити наявність виділень або подразнення піхви, час останньої менструації та вид контрацепції.

Локалізація дискомфорту при дизурії в чоловіків і жінок відрізняється. Жінки з кольпітом часто скаржаться на зовнішню дизурію, подразнення або виділення з піхви. При циститі дизурія відчувається в сечовому міхурі або уретрі. Крім дизурії, чоловіки з простатитом можуть відчувати біль у промежині та обструктивні розлади сечовипускання, тоді як при орхоепідидиміті біль локалізується в яєчку. Елементи висипки, викликаної вірусом простого герпесу на вульві або статевому члені, також можуть викликати дизурію. У пацієнтів з інтерстиційним циститом може бути біль над лоном або в животі, пов’язаний з наповненням сечового міхура. Ці хворі майже завжди відзначають часті імперативні позиви до сечовипускання, тоді як тяжкість дизурії варіабельна.

Результати метааналізу Bent S et al. (2002) за участю пацієнтів, приблизно половина з яких мали інфекцію сечових шляхів, продемонстрували, що найбільш позитивне передбачувальне прогностичне значення (PV+) циститу в жінок мали самостійна діагностика циститу (86%), відсутність виділень з піхви (82%), наявність гематурії (75%) і часте сечовипускання (полакіурія) (73%). Комбінація дизурії та полакіурії без виділень з уретри означала дуже високу ймовірність розвитку інфекції сечових шляхів (позитивне співвідношення правдоподібності [LR+] = 24,6). На думку експертів Bent S et al. (2002), жінки з дизурією і полакіурією, при відсутності факторів ризику розвитку ускладненої інфекції та виділень з піхви, мають 90% імовірність наявності інфекції сечових шляхів; тому можна розпочати лікування виключно на підставі симптоматики. Згідно з дослідженням Knottnerus BJ et al. (2013) за участю 196 симптоматичних жінок, 79% хворих із “значною” дизурією, підозрою на ІСШ і відсутністю виділень з піхви справді мали ІСШ. За даними проспективного дослідження den Heijer CD et al. (2012) за участю 490 чоловіків з симптоматикою ІСШ, симптоми дизурії та імперативних позивів до сечовипускання були достовірно пов’язані з позитивним посівом сечі на стерильність. У таблиці 3 подано, як дані анамнезу можуть допомогти встановити діагноз.

Таблиця 3. Характерні дані анамнезу для деяких захворювань, які можуть супроводжуватися дизурією

Категорія Дані анамнезу Можливий діагноз
Дерматологічна патологія Висипка або подразнення на промежині; генералізований дерматит; ураження слизових Інфекції, які передаються статевим шляхом, атрофія; склерозуючий лишай; дерматит (псоріаз, червоний плоский лишай)
Дія шкідливих речовин/опромінення Куріння/тютюн; професійний або побутовий контакт з шкідливими речовинами (бензол, ароматичні аміни); опромінення органів таза в анамнезі Рак органів сечостатевої системи
Ускладнений сімейний анамнез Аутосомно-домінантний полікістоз нирок; інша патологія нирок Аутосомно-домінантний полікістоз нирок; інша причина гематурії, піурії або патологічних результатів загального аналізу сечі
ШКТ Нудота, блювання, діарея, закрепи, біль у прямій кишці, зв’язок дизурії з дефекацією Пієлонефрит, запальні процеси органів черевної порожнини (запальні захворювання кишківника, дивертикуліт); інтерстиційний цистит/цистальгія
Сечостатева система Симптоматика інфравезикальної обструкції сечового міхура (затримка перед початком сечовипускання, слабий струмінь сечі, розбризкування струменя сечі); іритативна симптоматика (імперативні позиви, полакіурія); нетримання сечі; біль під час статевого акту; симптоматика з боку уретри та яєчок; біль під час еякуляції; циклічна симптоматика/пов’язана з місячними; клімактерична симптоматика; вагінальна симптоматика; висипка Кольпіт; інфекції, які передаються статевим шляхом; простатит; уретрит; епідидиміт; стриктура уретри; інтерстиційний цистит/цистальгія; ендометріоз; дивертикул уретри
Анамнез Неврологічне захворювання або травма; системне запальне захворювання, активний рак Нейрогенний сечовий міхур, інтерстиційний нефрит або гломерулонефрит, метастази
Медикаменти Прийом певних медикаментів, наркотиків або харчових добавок; лікування циклофосфаном в анамнезі Можуть безпосередньо викликати іритативну симптоматику; інтерстиційний нефрит або цистит, рак сечового міхура
Наявність в анамнезі операції/травми Перенесена операція або опромінення органів черевної порожнини або сечостатевої системи; наявність в анамнезі СКХ, нещодавня катетеризація або інша маніпуляція на сечовому міхурі СКХ, стриктура уретри, променевий цистит, гематурія після інструментального обстеження сечового міхура
Системна симптоматика Гарячка, артральгія, порушення зору Пієлонефрит, транзиторне ураження клубочків внаслідок фебрильної гарячки, спондилоартропатія внаслідок аутоімунного захворювання

Під час фізикального обстеження, особливо при підозрі на ускладнену інфекцію, слід визначити основні показники життєдіяльності, симптом Пастернацького, виконати пальпацію живота для виключення перитонеальних симптомів та об’ємних утворів, виключити дерматологічну патологію або гострий ексудат у суглобах. Часто під час фізикального обстеження можна виявити патологію, характерну для певної статі: інфекції, які передаються статевим шляхом, чи атрофічний кольпіт у жінок або простатит чи інфекції, які передаються статевим шляхом, у чоловіків. За даними Bent S et al. (2002), позитивний симптом Пастернацького незначно підвищує імовірність діагностики інфекції сечових шляхів у жінок (СІ+ = 1,7). Основні результати фізикального обстеження, характерні для певних захворювань, подано у таблиці 4. У випадку наявності факторів ризику розвитку ускладненої інфекції сечових шляхів та неефективності первинного лікування необхідно докладніше зібрати анамнез та провести ретельніше фізикальне обстеження.

Таблиця 4.
Інтерпретація результатів фізикального обстеження в певних пацієнтів з дизурією

Ділянка обстеження Результати фізикального обстеження Можливі діагнози
Живіт/поперек Болючість під час пальпації або наявність утвору Болючість у надлобковій ділянці характерна для циститу; наявність утвору або болючості в іншій ділянці вказує на патологічний процес у сусідній ділянці, наприклад дивертикуліт або пухлину; переповнений сечовий міхур можливий при затримці сечі
Позитивний симптом Пастернацького Пієлонефрит, СКХ або блок нирки з гідронефрозом
Дерматологічні проблеми Висипка: генералізована або обмежена ділянкою геніталій Псоріаз, червоний плоский лишай, синдром Стівена-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), інші системні дерматози з ураженням геніталій, які викликають місцеве подразнення, кандидоз
Ізольовані пустули на кінцівках Системна гонококова інфекція
Показники життєдіяльності Артеріальна гіпертензія Гломерулонефрит
Гарячка Пієлонефрит, системне захворювання
Геніталії (жінки) Везикули, виразки, пустули на вульві, пахвинна лімфаденопатія, виділення з цервікального каналу Вірус простого герпесу, шанкроїд, інші інфекції, які передаються статевим шляхом
Виділення з піхви і/або запалення слизових Кольпіт
Болючість шийки матки, болючість або наявність утвору під час бімануального обстеження Ендометріоз, запальні захворювання органів таза, гінекологічна пухлина, дивертикул уретри
Вульвовагінальна атрофія Атрофічний кольпіт, склерозуючий атрофічний лишай
Ділянки, локально болючі при пальпації, інші показники в нормі Вульводинія, міальгія напруження, інтерстиційний цистит/цистальгія
Утвір або болючість під час пальпації уретри Дивертикул або ендометріоз уретри
Геніталії (чоловіки) Виділення з члена, запалення меатуса уретри, везикули, виразки або пустули на члені, пахвинна лімфаденопатія Уретрит, вірус простого герпесу, шанкроїд, інші інфекції, які передаються статевим шляхом
Набряк, болючість під час пальпації придатка або яєчка Орхоепідидиміт
Флюктуація, набряк, болючість простати під час пальпації Простатит
Збільшена симетрична простата Доброякісна гіперплазія простати
Простата асиметрична, щільна, з вузлами Рак простати
Ділянки, локально болючі при пальпації, інші показники в нормі Міальгія напруження, інтерстиційний цистит/цистальгія
Інше Випіт у суглобах, кон’юнктивіт Реактивний артрит (кон’юнктивіт, артрит і уретрит/цервіцит), інші системні захворювання з локальними генітальними проявами
Поліартикулярний тендосиновіїт Системна гонококова інфекція
Неврологічне захворювання Нейрогенний сечовий міхур

Обстеження пацієнтів

Загальний аналіз сечі

Загальний аналіз сечі — найефективніший лабораторний тест у хворих з дизурією; нині для дослідження сечі часто використовують тестові смужки. Згідно з результатами багатьох досліджень за участю жінок, симптоматика яких вказувала на наявність інфекції сечових шляхів, наявність нітритів у сечі дозволяла з високою імовірністю передбачити позитивний посів сечі (PV+ = 75–95%); діагностична цінність лейкоцитурії (у кількості більш як сліди) практично аналогічна (PV+ = 65–85%); наявність обох факторів практично патогномонічна (PV+ = 95%). У жінок з ІСШ нітрити в сечі можуть бути хибно негативними. Дані досліджень Guralnick ML et al. (2011), Heijer CD et al. (2012) вказують на те, що діагностична цінність виявлення в чоловіків комбінації лейкоцитарної естерази, нітритів і, можливо, крові в сечі аналогічна, як у жінок. Позитивний тест лише на лейкоцитарну естеразу або піурію з ізольованою дизурією характерний для уретриту.

Посів та цитологія

У будь-якого пацієнта з факторами ризику щодо розвитку ускладненої ІСШ (див. табл. 1) або якщо симптоматика не купується після початкового лікування, слід виконати посів сечі на стерильність з антибіотикограмою. При підозрі на пієлонефрит слід оцінити функцію нирок на підставі рівня креатиніну, а при тяжкій нудоті та блюванні — визначити рівень електролітів у сироватці крові. Посів крові не потрібний, за винятком випадків з високою гарячкою або з групи ризику розвитку інфекційних ускладнень.

У жінок з симптоматикою вульвовагініту показана мікроскопія виділень (у т. ч. з КОН) або ПЛР на вагінальні патогени. Уретрит можна запідозрити в молодих, статево активних пацієнток з дизурією і піурією без бактеріурії; у чоловіків зазвичай наявний уретрит з виділеннями. У пацієнтів з підозрою на уретрит показана ПЛР на Neisseria gonorrhoeae і Chlamydia trachomatis. Для виключення вірусу простого герпесу, а також інших інфекцій, які передаються статевим шляхом, слід застосувати культуральні методи або ПЛР. У чоловіків з підозрою на хронічний простатит посів секрету простати або сечі після масажу простати дозволяє діагностувати інфекційний збудник. Під час гострого простатиту рівень PSA може бути транзиторно підвищеним, тому його не варто визначати при наявності симптоматики гострого запального процесу. При підозрі на рак сечового міхура доцільно виконати цитологічне дослідження сечі, наприклад у хворих старшого віку з гематурією і негативним посівом сечі.

Візуалізаційні та інші методи обстеження

У більшості пацієнтів з дизурією візуалізаційні методи обстеження не показані, за винятком випадків ускладненої ІСШ, аномалій сечових шляхів (наприклад, порушення сечовипускання, ускладнений сімейний анамнез щодо аномалій розвитку сечових шляхів), блоку або абсцесу нирки, рецидивних інфекцій або гематурії. У хворих з блоком або абсцесом нирки, рецидивними інфекціями або підозрою на СКХ віддають перевагу УЗД як візуалізаційному методу першого вибору, оскільки він не супроводжується опроміненням. Якщо діагностична цінність УЗД виявилася недостатньою, для подальшого обстеження пацієнтів із підозрою на абсцес, блок нирки або аномалію розвитку показана КТ з внутрішньовенним контрастуванням та екскреторною урографією. Якщо результати загального аналізу сечі неоднозначні, для виключення раку сечового міхура, встановлення причини гематурії та хронічної симптоматики з боку міхура можна виконати цистоскопію. У випадку персистуючих розладів сечовипускання з нормальними результатами стандартного обстеження варто виконати уродинамічне обстеження, хоча, за даними останнього огляду літератури Cochrane (Clement KD et al., 2015), таке обстеження не дозволяє досягти полегшення симптоматики в чоловіків. У пацієнтів з рецидивними ІСШ, СКХ, аномаліями розвитку або раком органів сечової системи, гематурією, персистуючою симптоматикою, перенесеними урологічними операціями в анамнезі та чоловіків з патологічним об’ємом залишкової сечі (>100 мл) показане подальше спеціалізоване обстеження та консультація уролога (таблиця 5).

Таблиця 5. Спеціальні методи обстеження для встановлення етіології дизурії

Метод обстеження* Показання
УЗД Початкове візуалізаційне дослідження для більшості пацієнтів; доцільне у хворих з алергією на йодовмісний контраст і вагітних; визначення об’єму залишкової сечі в сечовому міхурі дозволяє встановити стадію ДГП; показане при рецидивних ІСШ, ускладненому пієлонефриті або гематурії
Оглядова урографія Найінформативніша при підозрі на СКХ
КТ органів черевної порожнини та таза з в/в контрастуванням або без нього Показана при гематурії, рецидивних ІСШ та ускладненому пієлонефриті
Нативна КТ органів черевної порожнини і таза без контрастування Підозра на СКХ (найкращий первинний метод візуалізаційного обстеження — УЗД)
Цистоскопія Розлади сечовипускання, гематурія, рецидивні ІСШ, підозра на дивертикул уретри, рак сечового міхура або інтерстиційний цистит/цистальгія
Екскреторна урографія Для встановлення етіології гематурії, якщо КТ неможлива
МРТ органів черевної порожнини і тазу з контрастуванням або без нього Найбільш доцільна при ускладненому пієлонефриті; доцільна при СКХ та гематурії (проте не вважається методом першого вибору)

* Залежно від ускладнюючих факторів методи обстеження подано в порядку частоти застосування.

Алгоритми обстеження та лікування пацієнта

Дані багатьох досліджень вказують на те, що при відповідній клініці на підставі тільки симптоматики можна визначити пацієнтів, у яких з високою імовірністю наявна ІСШ і які є кандидатами на емпіричне лікування. На думку деяких авторів (Bent S et al., 2002; Booth JL et al., 2013), жінок з неускладненим анамнезом, які скаржаться на гостру дизурію, часті або імперативні позиви до сечовипускання при відсутності виділень з піхви, можна лікувати з приводу гострого циститу без проведення додаткового обстеження. Дані деяких досліджень (Booth JL et al., 2013) вказують на те, що такий підхід дозволяє заощадити кошти і поліпшити задоволення пацієнтів лікуванням, без підвищення частоти побічних наслідків. Цей підхід відображено в алгоритмах щодо обстеження та подальшого диспансерного спостереження за хворими з дизурією, які ґрунтуються на засадах доказової медицини. На рис. 1 подано алгоритм первинного обстеження жінок з гострою дизурією, на рис. 2 — алгоритм подальшого диспансерного спостереження, а на рис. 3 — діагностичний підхід до чоловіків з дизурією. У таблиці 7 подано захворювання, які можуть викликати дизурію, але супроводжуватися нормальним загальним аналізом сечі за тестовою смужкою та негативним посівом, розглянуто типову клініку та подано рекомендації щодо лікування. Під час імплементації цих алгоритмів важливо застосовувати клінічне мислення і знати критерії включення і виключення пацієнтів досліджень, на яких ґрунтуються наведені алгоритми. Наприклад, статево активний підліток з дизурією скоріш за все має інфекцію, яка передається статевим шляхом, ніж цистит, а результати загального аналізу сечі можуть бути негативними. Аналогічно пацієнт старшого віку, в якого виникла дизурія незабаром після видалення сечового катетера, але загальний аналіз сечі негативний, все одно має високу імовірність розвитку ІСШ.

Алгоритм первинного обстеження і лікування жінок з гострою дизурією

img 1

Рис. 1. Алгоритм первинного обстеження і лікування жінок з гострою дизурією.


Алгоритм подальшого обстеження жінок з гострою дизурією

img 2

Рис. 2. Алгоритм подальшого диспансерного обстеження і лікування жінок з гострою дизурією.


Алгоритм обстеження і лікування чоловіків з гострою дизурією

img 3

* Подальше урологічне обстеження показане при наявності таких симптомів: гарячка, патологічні результати фізикального обстеження, рецидивні інфекції сечового тракту або СКХ в анамнезі, підозра на ниркову недостатність або пухлину, об’єм залишкової сечі більш як 100 мл.

Рис. 3. Алгоритм обстеження та лікування чоловіків з гострою дизурією.


Таблиця 6. Рекомендації щодо пацієнтів з дизурією, результати первинного обстеження в яких виявилася неспецифічними

Запідозрена патологія Типова клінічна картина Рекомендації
Інтерстиційний цистит/цистальгія Варіабельна дизурія; основні симптоми — полакіурія та імперативні позиви до сечовипускання; найспецифічніші симптоми: біль посилюється в міру наповнення сечового міхура і зникає після сечовипускання Консервативна терапія (щоденник сечовипускань для корекції прийому рідини, дієти та фізичної активності; вправи для тренування сечового міхура)
Гіперрефлекторний нейрогенний сечовий міхур Виражені імперативні позиви до сечовипускання, полакіурія, можливе імперативне нетримання сечі Обмеження прийому рідини, вправи для тренування сечового міхура, при потребі — емпірична фармакотерапія
Дія топічних подразнюючих речовин Топічне нанесення певних речовин в анамнезі з підтвердженням під час фізикального обстеження або без нього Припинити застосування топічних подразнюючих речовин
Підозра на дію речовин, які подразнюють сечовий міхур На підставі аналізу дієти та медикаментів* Корекція дієти та фармакотерапії*
Дивертикул уретри або ендометріоз (жінки) Локалізована симптоматика з відповідними змінами під час фізикального обстеження або без них Консультація уролога або гінеколога
Уретрит Локалізована симптоматика; запідозрити на підставі анамнезу та фізикального обстеження Фізикальне обстеження, мазки, мікроскопія та/або ПЛР

* Повний перелік продуктів, які подразнюють сечовий міхур:

  • Усі алкогольні напої
  • Яблука
  • Яблучний сік
  • Банани
  • Пиво
  • Дріжджі
  • Консервовані фіги
  • Мускусна диня
  • Газовані напої
  • Шампанське
  • Сир
  • Куряча печінка
  • Перець чилі/спеції
  • Шоколад
  • Цитрусові
  • Кава
  • Відварна солонина
  • Журавлина
  • Кінські боби
  • Виноград
  • Гуаява
  • Лимонний сік
  • Сочевиця
  • Лімська квасоля
  • Горіхи
  • Майонез
  • Синтетичні підсолоджувачі
  • Сира цибуля
  • Маринований оселедець
  • Ананас
  • Сливи
  • Чорнослив
  • Родзинки
  • Житній хліб
  • Сахарин
  • Сметана
  • Соєвий соус
  • Полуниця
  • Чай
  • Помідори
  • Оцет
  • Вітаміни, які містять аспартам
  • Йогурт

Підготував Богдан Борис

Література

  1. American College of Radiology. ACR Appropriateness Criteria. https://acsearch.acr.org/list.
  2. Barry HC, Hickner J, Ebell MH, Ettenhofer T. A randomized controlled trial of telephone management of suspected urinary tract infections in women. J Fam Pract. 2001;50(7):589–594.
  3. Bent S, et al. Does this woman have an acute uncomplicated urinary tract infection? JAMA. 2002;287(20):2701–2710.
  4. Bent S, Nallamothu BK, Simel DL, Fihn SD, Saint S. Does this woman have an acute uncomplicated urinary tract infection? JAMA. 2002;287(20): 2701–2710.
  5. Booth JL, Mullen AB, Thomson DA, et al. Antibiotic treatment of urinary tract infection by community pharmacists: a cross-sectional study. Br J Gen Pract. 2013;63(609):e244–e249.
  6. Bremnor JD, Sadovsky R. Evaluation of dysuria in adults. Am Fam Physician. 2002;65(8):1589–1596.
  7. Clement KD, Burden H, Warren K, Lapitan MC, Omar MI, Drake MJ. Invasive urodynamic studies for the management of lower urinary tract symptoms (LUTS) in men and with voiding dysfunction. Cochrane Database Syst Rev. 2015;(4):CD011179.
  8. Cleveland Clinic. Diseases and conditions: bladder irritating foods. http://my.clevelandclinic.org/disorders/overactive_bladder/hic_bladder_irritating_foods.aspx.
  9. Colgan R, Williams M, Johnson JR. Diagnosis and treatment of acute pyelonephritis in women. Am Fam Physician. 2011;84(5):519–526.
  10. Colgan R, Williams M, Johnson JR. Diagnosis and treatment of acute pyelonephritis in women. Am Fam Physician. 2011;84(5):519–526.
  11. D’Agata E, Loeb MB, Mitchell SL. Challenges in assessing nursing home residents with advanced dementia for suspected urinary tract infections. J Am Geriatr Soc. 2013;61(1):62–66.
  12. den Heijer CD, van Dongen MC, Donker GA, Stobberingh EE. Diagnostic approach to urinary tract infections in male general practice patients: a national surveillance study. Br J Gen Pract. 2012;62(604):e780–e786.
  13. Devillé WL, et al. The urine dipstick test useful to rule out infections. A meta-analysis of the accuracy. BMC Urol. 2004;4:4.
  14. Dobbs FF, Fleming DM. A simple scoring system for evaluating symptoms, history and urine dipstick testing in the diagnosis of urinary tract infection. J R Coll Gen Pract. 1987;37(296):100–104.
  15. Fischer G, Bradford J. Persistent vaginitis. BMJ. 2011;343:d7314.
  16. Gabriel B, et al. Prevalence and management of urinary tract endometriosis: a clinical case series. Urology. 2011;78(6):1269–1274.
  17. Gerber GS, Brendler CB. Evaluation of the urologic patient: history, physical examination, and urinalysis. In: Wein AJ, et al.; eds. Campbell-Walsh Urology. 10th ed. Philadelphia, Pa.: Elsevier Saunders; 2012:75–76.
  18. Giesen LG, Cousins G, Dimitrov BD, van de Laar FA, Fahey T. Predicting acute uncomplicated urinary tract infection in women: a systematic review of the diagnostic accuracy of symptoms and signs. BMC Fam Pract. 2010;11:78.
  19. Giesen LG, Cousins G, Dimitrov BD, van de Laar FA, Fahey T. Predicting acute uncomplicated urinary tract infection in women: a systematic review of the diagnostic accuracy of symptoms and signs. BMC Fam Pract. 2010;11:78.
  20. Grady D. Clinical practice. Management of menopausal symptoms. N Engl J Med. 2006;355(22):2338–2347.
  21. Gupta K, Hooton TM, Naber KG, et al. International clinical practice guidelines for the treatment of acute uncomplicated cystitis and pyelonephritis in women: a 2010 update by the Infectious Diseases Society of America and the European Society for Microbiology and Infectious Diseases. Clin Infect Dis. 2011;52(5):e103–e120.
  22. Gupta K, Trautner B. In the clinic. Urinary tract infection. Ann Intern Med. 2012;156(5):ITC3-1–ITC3-15.
  23. Guralnick ML, O’Connor RC, See WA. Assessment and management of irritative voiding symptoms. Med Clin North Am. 2011;95(1):121–127.
  24. Hanno P, Nordling J, Fall M. Bladder pain syndrome. Med Clin North Am. 2011;95(1):55–73.
  25. Hanno PM, Erickson D, Moldwin R, Faraday MM. Diagnosis and treatment of interstitial cystitis/bladder pain syndrome: AUA guideline amendment. J Urol. 2015;193(5):1545–1553.
  26. Hooton TM. Clinical practice. Uncomplicated urinary tract infection. N Engl J Med. 2012;366(11):1028–1037.
  27. Knottnerus BJ, et al. Toward a simple diagnostic index for acute uncomplicated urinary tract infections. Ann Fam Med. 2013;11(5):442–451.
  28. Little P, et al. Validating the prediction of lower urinary tract infection in primary care: sensitivity and specificity of urinary dipsticks and clinical scores in women. Br J Gen Pract. 2010;60(576):495–500.
  29. Lotan Y, Roehrborn CG. Sensitivity and specificity of commonly available bladder tumor markers versus cytology: results of a comprehensive literature review and meta-analyses. Urology. 2003;61(1):109–118.
  30. McIsaac WJ, Moineddin R, Ross S. Validation of a decision aid to assist physicians in reducing unnecessary antibiotic drug use for acute cystitis. Arch Intern Med. 2007;167(20):2201–2206.
  31. Medina-Bombardó D, Jover-Palmer A. Does clinical examination aid in the diagnosis of urinary tract infections in women? A systematic review and meta-analysis. BMC Fam Pract. 2011;12:111.
  32. Michels TC, Sands JE. Dysuria: Evaluation and Differential Diagnosis. Am Fam Physician. 2015 Nov 1;92(9):778-788.
  33. Michels TC, Sands JE. Dysuria: Evaluation and Differential Diagnosis in Adults. Am Fam Physician. 2015 Nov 1;92(9):778-788.
  34. National Center for Health Statistics. National Hospital Ambulatory Medical Care Survey: 2010 Emergency Department Summary Tables. Hyattsville, Md.: Ambulatory and Hospital Care Statistics Branch; 2011.
  35. National Clinical Guideline Centre for Acute and Chronic Conditions. Lower urinary tract symptoms. The management of lower urinary tract symptoms in men. Clinical guideline, no. 97. London, United Kingdom: National Institute for Health and Clinical Excellence (NICE); 2010:34. http://www.guideline.gov/content.aspx?id=23805&search=luts.
  36. Nuss GR, et al. Presenting symptoms of anterior urethral stricture disease: a disease specific, patient reported questionnaire to measure outcomes. J Urol. 2012;187(2):559–562.
  37. Prentiss KA, Newby PK, Vinci RJ. Adolescent female with urinary symptoms: a diagnostic challenge for the pediatrician. Pediatr Emerg Care. 2011;27(9):789–794.
  38. Raynor MC, Carson CC III. Urinary infections in men. Med Clin North Am. 2011;95(1):43–54.
  39. Richards D, Toop L, Chambers S, Fletcher L. Response to antibiotics of women with symptoms of urinary tract infection but negative dip-stick urine test results: double blind randomised controlled trial. BMJ. 2005;331(7509):143.
  40. Sarma AV, Wei JT. Clinical practice. Benign prostatic hyperplasia and lower urinary tract symptoms. N Engl J Med. 2012;367(3):248–257.
  41. Sarma AV, Wei JT. Clinical practice. Benign prostatic hyperplasia and lower urinary tract symptoms. N Engl J Med. 2012;367(3):248–257.
  42. Shapiro T, Dalton M, Hammock J, Lavery R, Matjucha J, Salo DF. The prevalence of urinary tract infections and sexually transmitted disease in women with symptoms of a simple urinary tract infection stratified by low colony count criteria. Acad Emerg Med. 2005;12(1):38–44.
  43. Shephard EA, et al. Clinical features of bladder cancer in primary care. Br J Gen Pract. 2012;62(602):e598–e604.
  44. Smith-Bindman R, Aubin C, Bailitz J, et al. Ultrasonography versus computed tomography for suspected nephrolithiasis. N Engl J Med. 2014; 371(12):1100–1110.
  45. Wein AJ, et al.; eds. Campbell-Walsh Urology. 10th ed. Philadelphia, Pa.: Elsevier Saunders; 2012:75–76.
  46. Wells WG, et al. Treatment of complicated urinary tract infections in adults: combined analysis of two randomized, double-blind, multicentre trials comparing ertapenem and ceftriaxone followed by appropriate oral therapy. J Antimicrob Chemother. 2004;53(suppl 2):ii67–ii74.
  47. Wells WG, Woods GL, Jiang Q, Gesser RM. Treatment of complicated urinary tract infections in adults: combined analysis of two randomized, double-blind, multicentre trials comparing ertapenem and ceftriaxone followed by appropriate oral therapy. J Antimicrob Chemother. 2004;53 (suppl 2):ii67–ii74.
  48. Wise GJ, Schlegel PN. Sterile pyuria. N Engl J Med. 2015;372(11):1048–1054.
  49. Workowski KA, Berman S; Centers for Disease Control and Prevention (CDC). Sexually transmitted diseases treatment guidelines, 2010 [published correction appears in MMWR Recomm Rep. 2011;60(1):18]. MMWR Recomm Rep. 2010;59(RR-12):1–110.
  50. Wyndaele JJ, De Wachter S. The sensory bladder: an update on the different sensations described in the lower urinary tract and the physiological mechanisms behind them. Neurourol Urodyn. 2008;27(4):274–278.