МЕДЕКОНОМІКА

Порівняльний аналіз купівельної спроможності зарплат лікарів у царській Росії, Радянському Союзі й нинішній Україні

Володимир Павлюк

Зарплати лікарів у нинішній Україні:

Початкуючий лікар після інтернатури — на руки в місяць 3000 грн.

Лікар стаціонару з великим стажем і титулами (вища категорія, канд. наук) — на руки в місяць 4400 грн.

Сімейний лікар (2000 пацієнтів) — на руки в місяць 15 000 грн (відсоток лікарів з такою зарплатою?).

Зарплати лікарів у СРСР:

Початкуючий лікар після інтернатури — на руки в місяць 100 крб.

Лікар стаціонару з великим стажем і титулами (вища категорія, канд. наук) — на руки в місяць 200 крб.

Дільничний лікар — на руки в місяць 170 крб.

Зарплати лікарів у царській Росії (1900 рік):

Початкуючий лікар після інтернатури — на руки в місяць 45 руб.

Старший лікар земської лікарні — на руки в місяць 110 руб.

Земський лікар — на руки в місяць 90 руб.

Порівняння цін у нинішній Україні, СРСР і Росії 1900 року

Товар Нинішня Україна (гривні) СРСР (радянські карбованці) Росія 1900 року (російські рублі)
1 кг білого хліба 27 грн 22 копійки 10 копійок
200 г масла (пачка) 40 грн 70 копійок 24 копійки
1 кг свинини 130 грн 3 крб 30 копійок

Купівельна спроможність місячної зарплати різних лікарів

Який лікар Скільки міг купити на свою місячну зарплату
Білий хліб (кг) Масло (пачка 200 г) Свинина (кг)
Початкуючий лікар після інтернатури (Україна) 111 кг 75 пачок 23 кг
Початкуючий лікар після інтернатури (СРСР) 454 кг 143 пачки 33 кг
Початкуючий лікар після інтернатури (Росія, 1900 рік) 450 кг 188 пачок 150 кг
Лікар стаціонару з великим стажем і титулами (вища категорія, канд. наук) (Україна) 163 кг 110 пачок 34 кг
Лікар стаціонару з великим стажем і титулами (вища категорія, канд. наук) (СРСР) 908 кг 286 пачок 66 кг
Старший лікар земської лікарні (Росія, 1900 рік) 1100 кг 458 пачок 366 кг
Сімейний лікар (2000 пацієнтів) (Україна) 555 кг 375 пачок 115 кг
Дільничний лікар (СРСР) 773 кг 243 пачки 57 кг
Земський лікар (Росія, 1900 рік) 900 кг 375 пачок 300 кг

*Аналізуючи відносні ціни, треба мати на увазі, що радянські комуністи тримали ціни на хліб суттєво нижчими за ринкові.

Обговорення

З представлених цифр бачимо, що найгуманнішим щодо лікарів (визначення рівня їх зарплат) був уряд царської Росії. Є багато спогадів сучасників про те, що лікарям тоді жилося нелегко і їм доводилося рахувати кожен рубль. Однак купівельна спроможність їх зарплат у рази перевищувала купівельну спроможність зарплат радянських лікарів, і ще більшою мірою — купівельну спроможність зарплат нинішніх українських лікарів. Тогочасні лікарі мали не так багато можливостей щодо лікування пацієнтів (лагідне слово, кровопускання, камфора, касторка, ртуть, настої трав), але все ж таки встановлені їм зарплати разів у 4–5 перевищували зарплати вчителів початкових шкіл.

Коли до влади прийшли більшовики, то їх ставлення до “гнилої інтелігенції” чітко відповідало заповітам Ілліча. Тому лікарям встановили найнижчий рівень зарплат у Радянському Союзі. Однак треба віддати більшовикам належне: з рівнем інтелекту в них було все гаразд. Вони добре розуміли: якщо пацієнти не будуть доплачувати лікарям за їхні послуги, то лікарі вимруть у країні як клас. І більшовики ніколи не втручалися у стосунки між лікарями і пацієнтами. Як казав один з тогочасних лідерів, “ми дамо лікарям мінімальні зарплати, а народ їх прогодує”.

З настанням незалежності України ставлення держави до лікарів, на жаль, не змінилося. Більше того, купівельна спроможність зарплат українських лікарів суттєво знизилася навіть порівняно з радянськими лікарями. Однак до середини 2016 року влада особливо не втручалася у стосунки між лікарями і пацієнтами. І треба сказати, що більшість лікарів почувалися відносно комфортно. Ситуація суттєво змінилася після того, як уряд України фактично дав карт-бланш американській реформаторці. Суть її реформ коротко можна описати так: знищити або звільнити неугодних та зайвих лікарів, а тих, які залишаться, запресувати так, щоб вони працювали лише за “пайку” (тобто за символічну зарплату, яка не покриває навіть базисних потреб людини для виживання). З метою реалізації своїх планів реформатори, по-перше, зрівняли зарплати лікарів, медсестер та санітарок і звели їх до мінімуму. Тепер усі медики стаціонарів отримують на руки приблизно 3000–3300 грн. Якщо лікар має великий стаж і титули, йому накидають зверху ще якусь 1000 грн. По-друге, вони активно почали закривати медичні установи і зменшувати кількість лікарських ставок. І по-третє, в усіх засобах масової інформації розгорнули агресивну пропаганду з метою дискредитації лікарів. Пацієнтів свідомо зомбують і нав’язують їм думку про те, що всі лікарі хабарники, невігласи і прагнуть лише обдерти пацієнтів. Пацієнтам настійно рекомендують у жодному разі не доплачувати лікарям за їхні послуги.

Не треба мати дуже високий рівень інтелекту, щоб спрогнозувати наслідки такої реформаторської діяльності. Приблизно 20% платоспроможних українців зможуть отримувати кваліфіковане лікування лише в дорогих приватних медичних центрах, за якими будуть стояти українські олігархи і західні корпорації, які монополізують весь ринок платних медичних послуг у країні. Ну а решта 80% неплатоспроможних невдах вишикуються в довжелезні черги до сімейних лікарів, народних цілителів і баб-повитух.