МЕДЕКОНОМІКА
Порівняльний аналіз купівельної спроможності зарплат лікарів у царській Росії, Радянському Союзі й нинішній Україні
Володимир Павлюк
Зарплати лікарів у нинішній Україні:
Початкуючий лікар після інтернатури — на руки в місяць 3000 грн.
Лікар стаціонару з великим стажем і титулами (вища категорія, канд. наук) — на руки в місяць 4400 грн.
Сімейний лікар (2000 пацієнтів) — на руки в місяць 15 000 грн (відсоток лікарів з такою зарплатою?).
Зарплати лікарів у СРСР:
Початкуючий лікар після інтернатури — на руки в місяць 100 крб.
Лікар стаціонару з великим стажем і титулами (вища категорія, канд. наук) — на руки в місяць 200 крб.
Дільничний лікар — на руки в місяць 170 крб.
Зарплати лікарів у царській Росії (1900 рік):
Початкуючий лікар після інтернатури — на руки в місяць 45 руб.
Старший лікар земської лікарні — на руки в місяць 110 руб.
Земський лікар — на руки в місяць 90 руб.
Порівняння цін у нинішній Україні, СРСР і Росії 1900 року
Товар | Нинішня Україна (гривні) | СРСР (радянські карбованці) | Росія 1900 року (російські рублі) |
---|---|---|---|
1 кг білого хліба | 27 грн | 22 копійки | 10 копійок |
200 г масла (пачка) | 40 грн | 70 копійок | 24 копійки |
1 кг свинини | 130 грн | 3 крб | 30 копійок |
Купівельна спроможність місячної зарплати різних лікарів
Який лікар | Скільки міг купити на свою місячну зарплату | ||
---|---|---|---|
Білий хліб (кг) | Масло (пачка 200 г) | Свинина (кг) | |
Початкуючий лікар після інтернатури (Україна) | 111 кг | 75 пачок | 23 кг |
Початкуючий лікар після інтернатури (СРСР) | 454 кг | 143 пачки | 33 кг |
Початкуючий лікар після інтернатури (Росія, 1900 рік) | 450 кг | 188 пачок | 150 кг |
Лікар стаціонару з великим стажем і титулами (вища категорія, канд. наук) (Україна) | 163 кг | 110 пачок | 34 кг |
Лікар стаціонару з великим стажем і титулами (вища категорія, канд. наук) (СРСР) | 908 кг | 286 пачок | 66 кг |
Старший лікар земської лікарні (Росія, 1900 рік) | 1100 кг | 458 пачок | 366 кг |
Сімейний лікар (2000 пацієнтів) (Україна) | 555 кг | 375 пачок | 115 кг |
Дільничний лікар (СРСР) | 773 кг | 243 пачки | 57 кг |
Земський лікар (Росія, 1900 рік) | 900 кг | 375 пачок | 300 кг |
*Аналізуючи відносні ціни, треба мати на увазі, що радянські комуністи тримали ціни на хліб суттєво нижчими за ринкові.
Обговорення
З представлених цифр бачимо, що найгуманнішим щодо лікарів (визначення рівня їх зарплат) був уряд царської Росії. Є багато спогадів сучасників про те, що лікарям тоді жилося нелегко і їм доводилося рахувати кожен рубль. Однак купівельна спроможність їх зарплат у рази перевищувала купівельну спроможність зарплат радянських лікарів, і ще більшою мірою — купівельну спроможність зарплат нинішніх українських лікарів. Тогочасні лікарі мали не так багато можливостей щодо лікування пацієнтів (лагідне слово, кровопускання, камфора, касторка, ртуть, настої трав), але все ж таки встановлені їм зарплати разів у 4–5 перевищували зарплати вчителів початкових шкіл.
Коли до влади прийшли більшовики, то їх ставлення до “гнилої інтелігенції” чітко відповідало заповітам Ілліча. Тому лікарям встановили найнижчий рівень зарплат у Радянському Союзі. Однак треба віддати більшовикам належне: з рівнем інтелекту в них було все гаразд. Вони добре розуміли: якщо пацієнти не будуть доплачувати лікарям за їхні послуги, то лікарі вимруть у країні як клас. І більшовики ніколи не втручалися у стосунки між лікарями і пацієнтами. Як казав один з тогочасних лідерів, “ми дамо лікарям мінімальні зарплати, а народ їх прогодує”.
З настанням незалежності України ставлення держави до лікарів, на жаль, не змінилося. Більше того, купівельна спроможність зарплат українських лікарів суттєво знизилася навіть порівняно з радянськими лікарями. Однак до середини 2016 року влада особливо не втручалася у стосунки між лікарями і пацієнтами. І треба сказати, що більшість лікарів почувалися відносно комфортно. Ситуація суттєво змінилася після того, як уряд України фактично дав карт-бланш американській реформаторці. Суть її реформ коротко можна описати так: знищити або звільнити неугодних та зайвих лікарів, а тих, які залишаться, запресувати так, щоб вони працювали лише за “пайку” (тобто за символічну зарплату, яка не покриває навіть базисних потреб людини для виживання). З метою реалізації своїх планів реформатори, по-перше, зрівняли зарплати лікарів, медсестер та санітарок і звели їх до мінімуму. Тепер усі медики стаціонарів отримують на руки приблизно 3000–3300 грн. Якщо лікар має великий стаж і титули, йому накидають зверху ще якусь 1000 грн. По-друге, вони активно почали закривати медичні установи і зменшувати кількість лікарських ставок. І по-третє, в усіх засобах масової інформації розгорнули агресивну пропаганду з метою дискредитації лікарів. Пацієнтів свідомо зомбують і нав’язують їм думку про те, що всі лікарі хабарники, невігласи і прагнуть лише обдерти пацієнтів. Пацієнтам настійно рекомендують у жодному разі не доплачувати лікарям за їхні послуги.
Не треба мати дуже високий рівень інтелекту, щоб спрогнозувати наслідки такої реформаторської діяльності. Приблизно 20% платоспроможних українців зможуть отримувати кваліфіковане лікування лише в дорогих приватних медичних центрах, за якими будуть стояти українські олігархи і західні корпорації, які монополізують весь ринок платних медичних послуг у країні. Ну а решта 80% неплатоспроможних невдах вишикуються в довжелезні черги до сімейних лікарів, народних цілителів і баб-повитух.