Зображення 3

100

Фібром’язова дисплазія ниркової артерії

Під час рутинного передопераційного обстеження (планова гістеректомія) у 31-річної жінки виявили високі рівні артеріального тиску (230/130 мм рт. ст.) і помірну протеїнурію. Пацієнтка мала скарги на невиражені болі голови і задишку, яка виникала при помірних фізичних навантаженнях. Рівень креатиніну в сироватці в неї становив 88 мкмоль/л (межі норми 44–80 мкмоль/л), а електрокардіограма засвідчила ознаки гіпертрофії лівого шлуночка. Пацієнтці призначили антигіпертензивне лікування (20 мг еналаприлу на день і 100 мг метопрололу на день) і через кілька днів АТ знизився до 120/75 мм рт. ст. Було проведено скринінг щодо причин вторинної гіпертензії. Результати: нормальний рівень тиреотропного гормону, нормальний рівень кортизолу, визначеного після нічного посту, нормальний рівень андростендіону і нормальна екскреція катехоламінів з сечею, яку зібрали за 24 години. Однак при ангіографічній комп’ютерній томографії (КТ) виявили колатералізований, субтотальний стеноз у дистальному відділі лівої ниркової артерії з невеликою постстенотичною аневризмою (стрілка, зображення А), що було діагностичним для фібром’язової дисплазії. Розмір лівої нирки був нормальним (10 см на 5 см). В анамнезі пацієнтки не було даних про травму нирки. Щоб зберегти функцію нирки, перевагу віддали хірургічній реваскуляризації, оскільки були наявні дистальна локалізація стенозу, комплексні морфологічні характеристики ділянки стенозу і постстенотична аневризма. Виконали хірургічну реконструкцію лівої ниркової артерії — висікання ділянки стенозу з ушиванням у це місце відрізка, взятого з автологічної підшкірної вени. При гістологічному дослідженні висіченої ділянки ниркової артерії виявили фібром’язову дисплазію. Невдовзі після операції артеріальний тиск пацієнтки нормалізувався і не було потреби в подальшому прийомі антигіпертензивних медикаментів. Через 2 місяці в динаміці повторно виконали ангіографічну КТ, яка засвідчила прохідну ліву ниркову артерію без ознак рестенозу (стрілка, зображення В).

C. Caliezi, P. Reber
Lindenhofspital
Bern, Switzerland
NEJM 2006; 355(20)