Зображення 13

Синдром Стівенса-Джонсона

100

22-річна жінка, в анамнезі якої судомні розлади, звернулась у відділення невідкладної допомоги після того, як протягом трьох днів у неї спостерігалась висипка і протягом одного дня (останнього) гарячка. Висипка почалась як макуло-папульозна, з локалізацією на шиї і грудній клітці, вона швидко спрогресувала до уражень у вигляді мішені і бул (зображення А і В), які залучали всі поверхні шкіри, і не ураженим залишився лише скальп. Пацієнтка мала дуже високу гарячку (до 40,5°С) і болючі ерозії слизової кон’юнктиви, рота і піхви. Оскільки ураженими були приблизно 10% поверхні тіла, було встановлено діагноз синдром Стівенса-Джонсона. За 5 тижнів до виникнення висипки пацієнтці розпочали лікування поступово наростаючими дозами ламотриджину, тоді як дозу вальпроату поступово знижували. Концентрації ламотриджину в сироватці суттєво зростають, коли цей препарат приймати одночасно з вальпроатом, оскільки відбувається інгібування метаболізму ламотриджину. Пацієнтці відмінили обидва антиконвульсанти і призначили підтримуюче лікування. Одне з досліджень засвідчило, що виражена висипка, яка потребувала госпіталізації, розвивалася в 0,3% пацієнтів, які отримували ламотриджин. Оскільки в пацієнтки не було зафіксовано судом протягом більш ніж 10 років, її виписали після одужання без жодних антиконвульсантів. Після цього за нею спостерігали понад 1 рік і судом не було.

J. D. Fein, K. L. Hamann
University of California, Davis,
Medical Center Sacramento
NEJM 2005; 352(16)