Зображення 6

ЕМБОЛІЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ,
ЙМОВІРНО, АОРТАЛЬНОГО ГЕНЕЗУ

100

Жінку віком 70 років госпіталізували з приводу переміжної зворотної церебральної ішемії, що спричиняла слабість правої половини тіла. КТ не засвідчила внутрішньочерепної патології, натомість у хворої виявлено 99% стеноз лівої сонної артерії і їй провели каротидну ендартеректомію. Після втручання пацієнтці прописали аспірин у добовій дозі 325 мг і виписали додому. Через 2 роки їй здійснили планову контрольну каротидну ультрасонографію, результати котрої були нормальні, без клінічно достовірного стенозу. Через місяць жінку ургентно привезли в лікарню із гостро виниклим лівобічним геміпарезом. На КТ виявлено новий кальцифікований об’єкт у проксимальному відділі правої середньо-мозкової артерії (рис. А, стрілка). Тромболітиків на призначали, оскільки час початку інсульту неможливо було встановити. Повторна КТ через 3 дні засвідчила масивний інфаркт у басейні кровопостачання вищезгаданої судини (рис. В). У той же день розвинулася дихальна недостатність. На КТ грудної клітки візуалізували щільні кальцифіковані бляшки, що вистилали грудний відділ аорти (рис. С, стрілки) і були ймовірним джерелом внутрішньочерепної емболії. Пацієнтку перевели у спеціалізовану установу з догляду через відсутність регресу неврологічного дефіциту після тривалого перебування у шпиталі.

Ronald E. Oppenheim, Gary J. Felsberg
Florida Hospital, Orlando, FL, USA
NEJM 2008, 358 (15)