Зображення 7

СПОЛУЧНА ГІДРОЦЕФАЛІЯ

100

Жінка віком 56 років, за фахом хірург, звернулася до лікарів з приводу погіршення пам’яті, втрати впевненості при виконанні професійних маніпуляцій і дисфоричного настрою, котрий не реагував на антидепресанти. Ці симптоми наростали протягом останніх 5 років і спричинили ранній вихід на пенсію. При фізикальному обстеженні виявлено велику окружність голови (59 см) і випинання лоба. У неврологічному статусі — двобічний позитивний долонно-підборідний рефлекс, розладів ходи і сечовипускання немає.

МРТ в Т1-режимі засвідчила виражене збільшення бічних, третього і четвертого шлуночків зі згладженням субарахноїдального простору (рис. А й В). Не виявлено значної епендимальної абсорбції ліквору, у перивентрикулярних ділянках наявно кілька невеликих гіперінтенсивних зон, плин спинномозкової рідини через водопровід і отвір Мажанді не порушений. Було встановлено діагноз задавненої сполучної гідроцефалії. Дані МРТ, проведеної через 1 рік, не засвідчили змін. Протягом 18 місяців подальшого спостереження серійні нейропсихологічні дослідження постійно констатували помірний когнітивний дефіцит, розлади короткотермінової пам’яті, порушення здатності до розв’язання дискретних проблем та інших виконавчих функцій. Вищеописане вкладалося в синдром лобної частки. З огляду на клінічну, радіологічну й нейропсихологічну стабільність стану пацієнтки, від накладання вентрикулярного шунта відмовилися.

J. P. Newman, Ricardo Segal
Hadassah-Hebrew University Medical Cente, Jerusalem, Israel
NEJM 2004, 351 (14)