УЛЮБЛЕНІ НАПОЇ — ПИТИ ЧИ НЕ ПИТИ?

Ігор Тумак, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Kawa, kawa, kawa musi być.
Jak nie ma kawy, nie ma zabawy.
Kawa musi być!

(Зі старої львівської пісеньки)

2. КАВА

Кава — відвар або настій з перемелених кавових зерен — має не таку давню історію, як чай. Як відомо, кавові дерева у дикому стані ростуть лише в Ефіопії. Відтак, згідно з легендою, тамтешні пастухи виявили збудження кіз, які наїлися листя і ягід кавових дерев. Цією особливістю скористалися монахи, що відчували потребу у тривалих чуваннях під час молитов. Саме їм приписують виготовлення напою із зерен кавових ягід. Листя і ягоди кави для бадьорості під час походів вживали і місцеві воїни. Так чи інакше, а практику пити каву як напій започаткували араби Аравійського півострова приблизно у XII столітті. У Європу кава потрапила у XVII столітті; приємно усвідомлювати, що популярності кави і кав’ярень сприяв наш земляк з Львівщини (власне, з Кульчиць біля Самбора) Юрій Кульчицький — герой австрійсько-турецької війни 1683 року, якому у Відні встановили пам’ятник… Не спиняючись на подробицях історії кави (дивіться численні сайти, присвячені каві), перейдімо до власне медичних аспектів кавопиття.

Від самого початку кава здобула популярність не лише завдяки аромату і смаку, а й (мабуть, насамперед) завдяки кофеїну та його тонізуючим властивостям. Цим користалися ще лікарі Середньовіччя (на Сході), а в XVII–XVIII століттях і в Європі. Але й тоді велася дискусія про можливу шкідливість кави і чаю. Утім, перші “жертви” контрольованого дослідження — близнюки, засуджені до страти, одного з яких примусили щодня пити велику кількість чаю, а другого — кави, пережили і постановника експерименту — шведського короля Густава ІІІ, і виконавців — професорів-медиків. Першим помер той близнюк, що пив чай…, у віці 83 роки.

Саме з кофеїном пов’язували як лікувальні ефекти кави, так і її потенційну шкідливість. Однак, як і чай, кава містить складну суміш сотень різних сполук — вуглеводів, ліпідів, азотовмісних сполук, вітамінів, алкалоїдів і фенолів. Як і щодо чаю, дані обсерваційних досліджень впливу кави на організм були суперечливими, супроводжувалися низкою методологічних проблем. Звісно, що нині такий популярний напій, як кава, не міг залишитися поза увагою серйозних дослідницьких груп, які провадять епідеміологічні дослідження та готують метааналізи. Отже, як нам нині слід ставитися до кави?

Хімічний склад кави

Кава містить сотні різних сполук рослинного походження, і хоча раніше на неї екстраполювалися результати досліджень впливу кофеїну на організм, однак дія кави — це наслідок взаємодії усіх її складників, багато з яких досі не вивчено.

Кофеїн (1,3,7-триметилксантин) є пуриновим алкалоїдом. Біологічний його ефект опосередковується через антагонізм до А1 і А2А підтипів аденозинових рецепторів. Аденозин є ендогенним нейромодулятором з переважно інгібіторною дією, тому кофеїн має загалом стимулюючу дію, у т. ч. на центральну нервову систему, спричинює підвищення артеріального тиску, збільшення інтенсивності метаболічних процесів та діурезу. Кофеїн швидко і майже повністю всмоктується у шлунку та тонкій кишці та розподіляється по всіх тканинах, у тому числі надходячи у мозок. Його метаболізм відбувається у печінці з допомогою насамперед ізоформи CYP1A2 цитохрому Р450 (95% первинного метаболізму кофеїну). У подальшому метаболізмі похідних кофеїну беруть участь ксантиноксидаза і N-ацетилтрансфераза 2 (NAT2). Важливу роль у реакції організму на кофеїн відіграє поліморфізм гена NAT2, тому люди поділяються на “швидких” і “повільних ацетиляторів”. Окрім того, куріння посилює кліренс кофеїну через індукцію активності CYP1A2. Кофеїн може прискорювати швидкість метаболічних процесів у спокої, однак дані щодо його зв’язку із індексом маси тіла і ожирінням суперечливі. Смертельною є доза 5–50 г кофеїну, а вже 15–30 мг/кг викликають суттєву інтоксикацію зі збудженням, делірієм, судомами, аритмією і гіперглікемією. Побічними реакціями на менші дози кофеїну можуть бути тахікардія, збудження, безсоння, тремор, нудота, біль голови, діарея і посилений діурез.

Припинення вживання кофеїновмісних напоїв може спричинити симптоми відміни, до яких належать біль голови, втома, сонливість, роздратування і пригніченість, труднощі з концентрацією. Такі симптоми можуть з’явитися після припинення довготривалого вживання кофеїну вже в дозі 100 мг/добу, а інтенсивніші — при суттєво більших дозах. Поступове зменшення вживання кофеїну зменшує ймовірність симптомів відміни.

Звісно, доза кофеїну у філіжанці або чашці кави може коливатися у широких межах, залежно від ґатунку кави і способу приготування. Вважають, що в середньому вона коливається від 60 до 130 мг. У зернах кави вміст кофеїну коливається від 0,7 до 2,7% залежно від ґатунку, у “робусті” його більше, ніж в “арабіці”.

У медичному плані важливими є компоненти кавової олії — дитерпени кафестол і кафеол. Дослідження засвідчили, що саме вони збільшують вміст холестерину в сироватці крові — як загального, так і у складі ЛНГ (ліпідів низької густини). Метааналіз 14 рандомізованих контрольованих досліджень засвідчив, що споживання завареної кави має дозозалежний зв’язок із підвищенням вмісту холестерину в сироватці крові, натомість фільтрована кава дуже слабо впливає на нього. Поясненням цього феномену є те, що кафестол і кавеол містяться у значній кількості (6–12 мг на чашку) у завареній каві (яку у великій кількості вживають у Скандинавії), каві по-турецьки та каві, приготованій у кавоварках під тиском без фільтрів (т. зв. французькій каві). У каві еспресо вміст дитерпенів відносно високий, але малий розмір порції зумовлює їх невелику загальну кількість (4 мг на чашку). Натомість після фільтрації через папір або перколяції кафестолу і кафеолу в каві мало (0,2–0,6 мг на чашку), мало їх і в розчинній каві. До 70% дитерпенів всмоктується у тонкій кишці, механізм їх впливу на метаболізм ліпопротеїдів невідомий, хоча виявлено підвищення під їх впливом активності трансферного білка ефіру холестерину.

Хлорогенні кислоти є родиною ефірів хінної і транскоричної кислот, це важлива група харчових фенолів. Основна з них — 5-O-кафеолхінна кислота, яку часто називають просто хлорогенною кислотою. Для осіб, які її п’ють, кава є основним джерелом хлорогенної і коричної (кавової) кислоти. У 200-мілілітровому горнятку* міститься 70–350 мг хлорогенної і 35–175 мг кавової кислоти. У тонкій кишці всмоктується 33% хлорогенної і 95% кавової кислоти. Отже, дві третини спожитої хлорогенної кислоти надходить у товсту кишку і може там метаболізуватися мікрофлорою, вірогідно, гідролізуючись до кавової і хінної кислоти. Виявлення бактерійних метаболітів у сечі засвідчує можливість їх всмоктування у товстій кишці. In vitro хлорогенна і кавова кислоти виявляють антиоксидантну активність, однак ступінь їх антиоксидантної активності in vivo неясний через інтенсивний метаболізм та меншу антиоксидантну активність метаболітів порівняно з вихідною сполукою. Антиоксидантами є й інші фенольні сполуки, що містяться у каві, — ферулова і p-кумарова кислоти.

Вплив кави на здоров’я людини може зумовлюватися різними мікронутрієнтами, що містяться у ній. Горнятко (240 мл) запареної кави (традиційне для США) забезпечує споживачу 7 мг магнію і 116 мг калію, а 30 мл еспресо — 24 мг магнію і 34 мг калію. Таким чином, одна порція кави забезпечує споживачу від 1 до 5% добової потреби у магнію (420 мг) і лише 1–2% потреби у калію (4700 мг). У зелених зернах кави міститься тригонелін, який при обсмажуванні деметилюється до нікотинової кислоти, відтак філіжанка кави містить 1–3 мг нікотинової кислоти і забезпечує 6–18% добової потреби в ніацині. Однак кава не є важливим джерелом вітаміну Е — чашка кави містить тільки 0,2 мг α-токоферолу і 0,2 мг γ-токоферолу.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Як уже було сказано, важко порівнювати вплив кави на стан здоров’я у різних країнах, адже слід враховувати, як саме готують каву респонденти, причому не лише у конкретній країні, а й конкретні учасники дослідження. У деяких країнах каві віддають перевагу молодші, а тому здоровші люди, тоді як старше покоління п’є чай (наприклад, у Шотландії). Декофеїнізовану каву п’ють особи з обтяженим анамнезом захворювань.

Давніші дослідження забезпечували суперечливі висновки щодо впливу кави на смертність — повідомляли як про позитивний, так і про негативний вплив. Останнім і наймасштабнішим дослідженням зв’язку пиття кави зі смертністю є опублікований у 2008 р. аналіз баз даних NHS (Nurses’ Health Study) та HPFS (Health Professionals Follow-up Study), які поновлюються кожні 2 роки (E. Lopez-Garcia et al.). Він охоплював 41 736 чоловіків і 86 214 жінок. Після багатовимірної корекції за віком, курінням, алкоголем, серцево-судинною патологією і факторами онкоризику встановлено, що вживання кави не супроводжується збільшенням ризику смерті. Мало того, вживання кави (у т. ч. декофеїнізованої) мало помірної сили обернений зв’язок із ризиком смерті від усіх причин як у чоловіків, так і в жінок, почасти за рахунок зниження ризику серцево-судинної смерті без впливу на смертність від раку.

Автори пояснюють такі результати позитивним впливом кави на процеси запалення, функцію ендотелію, агрегацію тромбоцитів і ризик діабету 2 типу. Було виявлено обернений зв’язок кофеїновмісної кави із E-секретином (поверхневими молекулами адгезії лейкоцитів) та з С-реактивним білком (активатором моноцитів щодо ендотелію) у жінок з діабетом, а також обернений зв’язок декофеїнізованої кави із С-реактивним білком у здорових жінок. E. Lopez-Garcia et al., 2006, Yukawa G. S. et al., 2004, виявили, що регулярне вживання кави знижує сприйнятливість до окислення ліпопротеїнів низької густини. Це може мати позитивний вплив на стабільність атеросклеротичних бляшок. Можливо, мають значення антиоксидантні властивості фенольних сполук кави.

Серцево-судинні захворювання

Загалом давніші дослідження типу “випадок-контроль” вказували на суттєво підвищений ризик ішемічної хвороби серця (ІХС) або інфаркту міокарда (ІМ) при вживанні великої кількості кави. Зокрема, два різні метааналізи (Greenland S., 1993, Kawachi I. et al., 1994) виявили підвищення ризику ІХС на 40–60% при вживанні 5 і більше чашок кави на добу порівняно з особами, які кави не п’ють. Відтоді кілька досліджень “випадок-контроль” засвідчили, що споживання великих кількостей кави (5–10 чашок) супроводжується підвищеним ризиком ІМ, тоді як для осіб, які пили 3–4 чашки щодня, такого ефекту не виявлено. Цікаву J-подібну залежність виявлено у дослідженні у Греції (Panagiotakos D. B. et al., 2003): порівняно з особами, які кави не пили, ризик гострого коронарного синдрому був суттєво зниженим при вживанні до 300 мл кави на добу, однак зростав утричі серед осіб, які пили понад 600 мл кави щодня.

Проспективні когортні дослідження загалом не виявили суттєвого зв’язку між вживанням кави і ризиком ІХС, у т. ч. великі дослідження, виконані у США (Willett W. C. et al. 1996), Фінляндії (Kleemola P., 2000) та Шотландії (Woodward M., Tunstall-Pedoe H., 1999), такий самий висновок зроблено в результаті двох окремих метааналізів (Kawachi I. et al., 1994, Myers M. G., Basinski A., 1992). Когортне дослідження у Норвегії засвідчило суттєве збільшення ризику ІХС при споживанні лише більше 8 чашок на добу упродовж не менш ніж 12 років.

Вважають, що поширення останніми десятиліттями вживання фільтрованої кави робить її безпечнішою щодо ІХС. Принаймні, з урахуванням усіх обмежень і суб’єктивних моментів досліджень безпечним можна вважати вживання до 5 чашок кави на добу. Мало вивчено питання безпеки вживання кави хворими з діагностованою ІХС. З результатами дослідження “випадок-контроль” de Vreede-Swagemakers J. J. et al. (1999) вказують на підвищений ризик раптової серцевої смерті при вживанні понад 10 чашок кави на добу. Натомість Mukamal K. J. et al. (2004) не виявили негативного впливу кави на виживання осіб, які перенесли ІМ (утім, рідко хто з них пив 10 і більше чашок кави щодня).

У клінічних дослідженнях не виявлено даних, що вживання до 5–6 чашок кави на добу збільшує частоту або важкість аритмій у здорових осіб, хворих на ІХС, або пацієнтів з ектопічними шлуночковими вогнищами. Велике проспективне дослідження у США, яке включало понад 128 тис. учасників упродовж 7 років, не виявило зв’язку між вживанням кави і раптовою серцевою смертю. Недавно два проспективні дослідження у Скандинавії не виявили зв’язку між вживанням кави і ризиком миготіння передсердь.

Низка спеціальних проспективних когортних досліджень не виявили зв’язку між споживанням кави і ризиком інсульту. Винятком є лише 25-річне дослідження у чоловіків-гіпертоніків у Гонолулу.

Як уже було сказано, метааналіз 14 рандомізованих контрольованих досліджень (Jee S. H. et al., 2001) засвідчив, що споживання заварної кави викликає дозозалежне підвищення вмісту холестерину в сироватці крові. Із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань пов’язаний також високий рівень загального гомоцистеїну (tHcy) у плазмі крові. Численні дослідження засвідчили підвищення рівня tHcy при вживанні великої кількості кави: на 10% — при вживанні 1 л нефільтрованої кави (“French press”) і на 18% — при вживанні такої ж кількості фільтрованої. Утримання від звичного вживання кави супроводжувалося зниженням рівня гомоцистеїну. Цей ефект пов’язують із кофеїном та хлорогенною кислотою. Важливо, що вживання 200 мкг фолієвої кислоти на добу дає змогу запобігти підвищенню рівня гомоцистеїну.

Добре відомо, що харчові дози кофеїну викликають підвищення рівня артеріального тиску як у нормо- так і в гіпертензивних осіб. Доза 200–250 мг кофеїну (еквівалент 2–3 чашок кави) спричинює у нормотензивних осіб підвищення систолічного тиску на 3–14 мм рт. ст., а діастолічного — на 4–13 мм рт. ст. У гіпертоніків такий ефект ще вираженіший. Метааналіз 11 рандомізованих контрольованих досліджень із медіаною споживання кофеїну 56 днів засвідчив статистично значуще підвищення систолічного і діастолічного тиску на 2,4 і 1,2 мм рт. ст. відповідно (Jee S. H. et al., 1999). Новіший метааналіз 18 рандомізованих контрольованих досліджень з медіаною споживання кофеїну 43 дні і медіаною його кількості 725 мг/добу (Noordzij M. et al., 2005) засвідчив статистично значуще підвищення систолічного артеріального тиску на 1,2 мм рт. ст., підвищення діастолічного тиску не було значущим. Хронічне вживання кофеїну зумовлювало підвищення артеріального тиску на 4,2 і 2,4 мм рт. ст. відповідно. Досі неясно, чи інші сполуки кави можуть ослаблювати пресорний ефект кофеїну.

Дані досліджень щодо ризику розвитку гіпертензії при вживанні кави суперечливі, значною мірою через відмінність критеріїв оцінки. Крім того, часто люди при підвищенні артеріального тиску припиняли пити каву або різко зменшували її об’єм. У низці досліджень, після корекції за спотворюючими чинниками, довготривале вживання кави не змінювало ризик розвитку гіпертензії (Klag M. J. et al., 2002), загалом вважають, що вклад кави у розвиток гіпертензії малий. Тим не менше, треба пам’ятати, що в популяційному масштабі зниження систолічного артеріального тиску в середньому на 2 мм рт. ст. (цифра, на яку його підвищує систематичне вживання значних об’ємів кави) супроводжується зниженням летальності від інсульту на 10%, а від ІХС — на 7%. Uiterwaal C. et al. (2007) виявили, що абстиненція від кави зменшує ризик гіпертензії навіть порівняно з її помірним вживанням. За даними добового моніторування артеріального тиску V. Rakic et al. (1999) зроблено висновок про небажаність кави для групи гіпертензивних хворих похилого віку. Важливо, що кава менше впливає на артеріальний тиск, ніж чистий кофеїн (Noordzij M. et al., 2005), хлорогенна кислота може знижувати артеріальний тиск, різні компоненти кави чинять захисний вплив на ендотелій, зменшують розвиток гіпертрофії судин.

Кава і цукровий діабет 2 типу

Шість із 9 проспективних когортних досліджень засвідчили значущий зворотний зв’язок між споживанням кави і ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу (табл.). Слід відзначити, що три дослідження виконано у Фінляндії, де найвищий рівень споживання кави на душу населення. Менший ступінь зниження ризику в давнішому дослідженні Reunanen et al. (2003) пояснюють вживанням завареної кави без фільтрування у 70-ті рр. В об’єднаному аналізі 9 проспективних досліджень із загальною когортою зі 193 тис. осіб van Dam R. M., Hu F. B. (2005) роблять висновок про зниження ризику ЦД 2 типу на 35% при вживанні не менш ніж 6 чашок і на 28% при вживанні 4–6 чашок кави на добу. Важливо, що ступінь зниження ризику був пропорційним до дози спожитого кофеїну, але вживання декофеїнізованої кави теж супроводжувалося зниженням ризику розвитку ЦД 2 типу, хоча й менш вираженим. Отже, захисний вплив можуть мати сполуки, відмінні від кофеїну. Водночас Salazar-Martinez et al. (2004) та van Dam and Feskens (2002) не виявили значущого впливу чаю щодо превенції ЦД 2 типу.

У численних контрольованих клінічних дослідженнях гостре призначення кофеїну порушує толерантність до глюкози і знижує чутливість до інсуліну. Коли здорові добровольці, що, як звичайно, отримували з кавою або чаєм 560 мг кофеїну на добу, переходили на пиття лише декофеїнізованої кави упродовж 14 днів, у них суттєво знижувався рівень глюкози у крові натще. Цікаво, що перехід з декофеїнізованої кави на каву з вмістом кофеїну до 850 мг/добу не призводив до збільшення вмісту глюкози у крові натще.

У дослідженні van Dam R. M. et al. (2004) групи волонтерів, які не пили кави і споживали фільтровану каву із вмістом кофеїну 1000 мг/добу, не відрізнялися за вмістом глюкози у крові, однак у період вживання кави вміст інсуліну у крові був значно вищим, що наводить на думку про зниження чутливості до інсуліну. Проте хоча гострі і короткотривалі дослідження кофеїну і кави не виявили поліпшення толерантності до глюкози, однак когортні дослідження у різних популяціях (Японія, Іспанія, Швеція, Нідерланди) виявили обернений зв’язок між вживанням кави і як порушенням толерантності до навантаження глюкозою на даний момент, так і з її розвитком у подальшому.

Таблиця. Споживання кави і ризик діабету 2 типу (за J. V. Higdon, B. Frei, 2006)

Автори

Учасників (країна)

Випадків ЦД
(тривалість спостереження)

Доза кави на добу

Багатовимірне відношення ризику

Salazar-Martinez et al., 2004

41 934 чоловіків (США)

1333 (12 років)

≥ 6 чашок,

декофеїнізована кава ≥ 4 чашки

0,46 (p = 0,007)

0,74 (p = 0,048)

Salazar-Martinez et al., 2004

84 276 жінок (США)

4085 (8 років)

≥ 6 чашок,

декофеїнізована кава ≥ 4 чашки

0,71 (p < 0,001)

0,85 (p = 0,008)

Rosengren et al., 2004

1361 жінок (Швеція)

74 (18 років)

5–6 чашок,

> 6 чашок

0,45

0,57 (p = 0,029)

Tuomilehto et al., 2004

6974 чоловіків, 7655 жінок (Фінляндія)

381 (12 років)

≥10 чашок

чол. 0,45 (p = 0,12),

жін. 0,21 (p < 0,001)

Carlsson et al., 2004

10 652 чоловіків і жінок (Фінляндія)

408 (20 років)

≥ 7 чашок

0,65

van Dam et al., et al., 2004

1312 чоловіків і жінок (Нідерланди)

128 (6,4 років)

≥ 7 чашок

0,69 (p = 0,09)*

Reunanen et al., 2003

19 518 чоловіків і жінок (Фінляндія)

855 (14 років)

≥ 7 чашок

0,92

Saremi et al., 2003

2680 чоловіків і жінок (індіанці піма, США)

824 (11 років)

≥ 3 чашки

0,92 (p = 0,6)

van Dam and Feskens, 2002

17 111 чоловіків і жінок (Нідерланди)

306 (10 років)

≥ 7 чашок

0,56 (p = 0,002)

Як потенційні механізми такого оберненого зв’язку пропонують пригнічення системи глюкозо-6-фосфатази хлорогенною кислотою та пригнічення абсорбції глюкози у кишківнику хлорогенною кислотою та іншими фенольними сполуками. В експерименті виявлено, що хлорогенна кислота зменшує натрій-залежний транспорт глюкози через мембрану апікальної поверхні ентероцитів. Після орального введення глюкози секрецію інсуліну посилюють глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (GIP) та глюкагон-подібний пептид-1 (GLP-1). Декофеїнізована кава одночасно з оральним введенням глюкози зменшує концентрацію у плазмі крові GIP, який секретується у проксимальному відділі тонкої кишки, і підвищує концентрацію GLP-1, який виділяється у дистальному її відділі. Фактично низка компонентів кави нейтралізує потенційно шкідливі ефекти власне кофеїну, який спричинює викид адреналіну, пригнічує активність інсуліну, підвищує артеріальний тиск і рівень гомоцистеїну.

Окрім того, у багатьох когортних дослідженнях виявлено обернений зв’язок між ризиком розвитку ЦД 2 типу і концентрацією магнію у сироватці крові. Хоча вміст магнію у каві високий, однак досі неясно, чи саме ця особливість може пояснити протективний щодо ЦД 2 типу ефект кави — останній утримувався навіть після корекції дієти щодо вмісту магнію.

Запобігання хворобі Паркінсона

Загалом результати досліджень типу “випадок-контроль” наводять на думку про обернений зв’язок кави і кофеїну з ризиком хвороби Паркінсона (ХП). Кілька великих проспективних досліджень виявили такий зв’язок щодо хвороби Паркінсона у чоловіків: Ascherio et al. (2004) — на 37% (p = 0,01), Ross et al. (2000) — у 3–5 разів. У “Health Professionals Follow-up Study” виявлено обернений зв’язок із ризиком розвитку ХП не лише щодо кави, а й інших кофеїновмісних напоїв (чаю тощо). Натомість не було виявлено такого зв’язку для жінок. Докладніший аналіз засвідчив тенденцію до зниження ризику ХП у жінок, які ніколи не вживали замісної гормональної терапії, натомість у жінок постменопаузального віку, які отримували замісну терапію естрогенами, вживання ≥ 6 чашок кави на добу супроводжувалося значущим підвищенням ризику ХП. Одним із пояснень може бути вплив естрогенів на метаболізм кофеїну, опосередкований через CYP1A2.

Недавні дослідження підтримують ідею про захисний вплив хронічного вживання кофеїну щодо ХП, яка характеризується дегенерацією дофамінергічних нейронів у substantia nigra. Експерименти на тваринах вказують на зниження дофамінергічної нейротоксичності під впливом кофеїну. Експресія A2A-рецепторів (антагоністом яких є кофеїн) у мозку обмежена майже цілком смугастим тілом — комплексом дофамінергічних нейронів, що уражаються при ХП. Однак механізм зниження дофамінергічної нейротоксичності при блокаді A2A-рецепторів неясний.

У дослідженні когнітивної функції у людей похилого віку група Johnson-Kozlow et al (2002) не вивила поліпшення останньої під впливом кави з кофеїном чи без нього.

Ризик суїциду

У двох великих проспективних когортних дослідженнях у США (тривалість 10 років, 128 000 і 86 000 осіб відповідно) виявлено обернений зв’язок між споживанням кави і ризиком суїциду. Його ризик знижувався на 13% з кожною випитою чашкою в одному дослідженні і на 50% у другому за умови споживання 2 і більше чашок на добу. Однак у Фінляндії (де частота суїцидів більша, ніж у США) зв’язок мав J-подібну форму — ризик самогубства зростав на 58% серед осіб, які за день випивали понад 7 чашок кави. Тому робити якісь рекомендації щодо вживання кави хворим з депресією передчасно.

Кава і рак

Хоча давніші епідеміологічні дослідження виявляли позитивний зв’язок між питтям кави і раком низки органів, однак сучасні дослідження з ретельніше продуманим дизайном, насамперед з корекцією щодо куріння, не підтримують концепцію, що кава підвищує ризик раку підшлункової залози, сечового міхура, яйників, груді, шлунка чи простати (Tavani A., La Vecchia C., 2000).

Загалом виявлено обернений зв’язок між споживанням кави і колоректальним раком у дослідженнях типу “випадок-контроль”, однак його не виявлено у проспективних когортних дослідженнях. Метааналіз об’єднаних результатів 12 досліджень типу “випадок-контроль” і 5 проспективних когортних досліджень засвідчив, що доза кави 4 і більше чашок на добу пов’язана зі зниженням ризику колоректального раку на 24% (Giovannucci E., 1998). Однак комбінація даних лише проспективних когортних досліджень не виявила зниження ризику. У дослідженнях типу “випадок-контроль” не виявлено також зв’язку із ризиком колоректальних аденом і їх рецидивами. Цікаво, що у великому когортному дослідженні Michels K. B. et al. (2005) у США виявлено зниження ризику ректального раку на 48% при вживанні на добу 2 і більше чашок декофеїнізованої кави. Позитивного ефекту звичайної кави та чаю не було виявлено.

Є думка, що дитерпени кави знижують синтез і секрецію жовчних кислот, які прискорюють канцерогенез у товстій кишці. Однак дослідження на людях не виявили ні зниження вмісту розчинних жовчних кислот у калі, ні зниження активності холестерол-7α-гідроксилази — ензиму, який бере участь у класичному шляху синтезу жовчних кислот. Іншими поясненнями може бути прискорена моторика кишківника (скорочення часу контакту епітелію з канцерогенами) та виявлені в експерименті зниження під впливом дитерпенів синтезу ДНК-токсичних канцерогенів, прискорення їх елімінації, поліпшення антиоксидантного статусу. Однак загалом нині не можна впевнено стверджувати, що кава знижує ризик раку товстої кишки в людей.

Захворювання печінки

Недавнє велике дослідження у США виявило, що споживання кофеїну і кави мають обернений зв’язок із підвищенням понад верхню межу норми рівня АлАТ серед осіб з високим ризиком ураження печінки (надмірне вживання алкоголю, вірусний гепатит, надмірна вага, порушений метаболізм глюкози). Два проспективних когортних дослідження засвідчили обернений зв’язок між споживанням кави і смертністю від алкогольного цирозу печінки, кілька досліджень “випадок-контроль” виявили зниження ризику алкогольного цирозу печінки. Низка досліджень у Європі та Японії, у т. ч. когортне, яке охоплювало понад 90 тис. осіб (Inoue M. et al., 2005), засвідчили суттєве зниження ризику розвитку гепатоцелюлярної карциноми для осіб, які інфіковані вірусами гепатиту В і С. Такий ефект утримувався при вживанні фільтрованої або розчинної кави. Хоч у моделях на тваринах виявлено, що дитерпени кави та хлорогенні кислоти можуть інгібувати канцерогенез у печінці, однак характер такого зв’язку в людей не з’ясовано.

Проте треба пам’ятати, що при цирозі печінки та порушенні її функції пригнічується метаболізм кофеїну і ймовірність виникнення побічних ефектів його споживання зростає.

Захворювання верхніх відділів травного каналу

Незважаючи на факт, що внутрішньостравохідна інфузія кави пацієнтам із чутливістю до кислоти викликала печію, 2 великі епідеміологічні дослідження не виявили зв’язку між питтям кави і ГЕРХ (Wang J. H., et al., 2004, Stanghellini V., 1999). Недавнє опитування у Норвегії виявило негативний зв’язок між питтям кави і частотою ГЕРХ. Хоча деякі автори вказують на зниження тиску нижнього стравохідного сфінктера при вживанні як звичайної, так і декофеїнізованої кави, однак інші дослідження не виявили зміни кількості епізодів рефлюксу, їх загальної тривалості та тиску нижнього стравохідного сфінктера під впливом кави як у хворих на ГЕРХ, так і в контрольній групі. Суперечливими є дані щодо впливу на характеристики ГЕРХ способів приготування кави, її сортів тощо. Вживання декофеїнізованої кави супроводжується суттєво меншим часом експозиції до кислоти. Утруднює оцінку впливу кави на нижній стравохідний сфінктер її пиття після їди, коли настає зниження його тонусу незалежно від вживання кави. Загалом зв’язок між кавою і ГЕРХ залишається неясним і докази для рутинних рекомендацій не пити кави хворим з ГЕРХ недостатні.

Хоча кофеїн є стимулятором викиду гастрину і шлункової секреції, однак дані щодо зв’язку кави із виразковою хворобою суперечливі. Rosenstock S. et al. (2003) у проспективному когортному дослідженні 2416 дорослих осіб у Данії не виявили впливу кави або чаю на частоту пептичних виразок. Не виявили підвищення ризику виразок при питті кави у проспективному дослідженні за участю 7624 американців японського походження Kato I. et al. (1992), Aldoori W. H. et al. (1997) у когортному дослідженні за участю 47 806 чоловіків. Утім, можливо, що хворі з виразками самі відмовлялися від кави ще до встановлення діагнозу у зв’язку з болем у животі. Цікаву особливість виявили Brenner H. et al. (1997) — у споживачів кави частіше виявляли активну інфекцію H. pylori (тоді як вживання алкоголю зменшувало її частоту!). Cibickova E. et al. (2004) з допомогою тесту проникності сукрози (SaLM) виявили пошкодження гастродуоденальної слизової у безсимптомних споживачів кави, причому цілісність слизової відновлювалася через 48 годин абстиненції.

Інші ефекти і особливі групи населення

Результати контрольованих досліджень балансу кальцію вказують, що кофеїн призводить до дещо негативного балансу в осіб з неадекватним споживанням кальцію унаслідок зниження його абсорбції. У більшості досліджень не виявлено зв’язку між вживанням кави і зниженням мінеральної щільності кісток. Проте є дані, що добова доза кофеїну понад 300 мг/добу призводить до зниження мінеральної щільності кісток. Harris S. S., Dawson-Hughes B. (1994) вказують, що це стосується тільки жінок, які на добу отримують не більше ніж 744 мг кальцію. Дані досліджень зв’язку споживання кави з переломами стегна суперечливі — низка когортних досліджень та досліджень “випадок-контроль” його не виявила. Натомість низка інших досліджень у США і Норвегії виявила підвищення ризику на 20–70%, пороговою була різна доза кави — від 2 до 9 чашок. Хоча проблема не є цілком з’ясована, однак з урахуванням усіх додаткових чинників, попри достатнє споживання кальцію та вітаміну D, жінкам у менопаузі слід обмежувати споживання кави до 3 горняток на день (300 мг кофеїну).

Як і у випадку чаю, поліфеноли кави порушують абсорбцію йонів заліза, не пов’язаних з гемом, — 150–250 мл кави із тестовим сніданком зменшують абсорбцію заліза на 24–73%. Тому бажано уникати пиття кави одночасно з їжею. У каві виявлено також сполуки, які зв’язують іони цинку і зменшують його біодоступність, однак наразі не виявлено впливу споживання кави на вміст цинку у плазмі крові людини.

У кількох дослідженнях не виявлено впливу кави на плідність жінок, в інших — споживання кави з добовою дозою кофеїну 300–800 мг/добу супроводжувалося зниженою спроможністю до зачаття. Хоча важко врахувати вплив інших особливостей життя, однак жінкам, які планують вагітність, попри відмову від куріння і обмеження вживання алкоголю рекомендують обмежити дозу кави до 300 мг кофеїну на добу.

Дані численних досліджень вживання кави і самовільних викиднів суперечливі. Однією з особливостей є те, що в жінок з нежиттєздатною вагітністю (коли буде самовільний викидень) рідше трапляється нудота. Тобто жінки із життєздатною вагітністю частіше відмовляються від кави через огиду до неї. Проте вказують на підвищення ризику викиднів при вживанні кави у кількості понад 300 мг кофеїну на добу, яке не залежне від наявності нудоти. Тому з цих міркувань епідеміологічні дані є підставою для обмеження пиття кави вагітними менш ніж 300 мг кофеїну на добу. Важко врахувати додаткові чинники також при оцінці впливу кофеїну на вагу плоду — різні автори наводять 200–600 мг кофеїну на добу як порогову величину, після якої суттєво зростає ризик малої ваги плоду. Не виявлено впливу кави на частоту передчасних пологів, а також даних, що доза кофеїну 300–1000 мг на добу пов’язана з вадами розвитку плоду.

Кофеїн з’являється у грудному молоці через 15 хвилин після пиття кави, пік настає через годину. При добовій дозі кофеїну для матері 335 мг для дитини буде доступно менш ніж 2 мг, а при споживанні 500 мг/добу — 0,3–1,0 мг/кг маси тіла дитини. Хоча споживання кави у великій кількості може спричинити збудження і поганий сон немовляти, однак еквівалент 2–3 чашок кави не супроводжується побічними ефектами.

Останніми десятиліттями збільшилось споживання кофеїновмісних напоїв дітьми і підлітками. Досліджень впливу кави і кофеїну на їх здоров’я мало. Згідно з існуючими даними, в основному виходячи з впливу на центральну нервову систему і поведінку, не рекомендується перевищувати дозу кофеїну 2,5 мг/добу.

Попри вже названі особливості (артеріальна гіпертензія, остеопороз тощо) особи похилого віку є більш чутливі до кофеїну через менший відсоток жирової тканини у тілі, відповідно рівень кофеїну у крові при тому самому споживанні. Окрім того, необхідно враховувати взаємодію кави/кофеїну з ліками, які люди похилого віку приймають систематично, у т. ч. кілька препаратів одночасно. Ризик побічних ефектів кофеїну зростає при одночасному прийомі естрогенів, флуконазолу, хінолонів тощо, натомість фенітоїн прискорює метаболізм кофеїну.

Література

  • 1. Aldoori W.H. et al. A prospective study of alcohol, smoking, caffeine, and the risk of duodenal ulcer in men. // Epidemiology. — 1997. — Vol. 8, №4. — P. 420-424.
  • 2. Brenner H., Rothenbacher D., Bode G., Adler G. Relation of smoking and alcohol and coffee consumption to active Helicobacter pylori infection: cross sectional study // BMJ. — 1997. — Vol. 315.— P. 1489-1492.
  • 3. Cadden I.S., Partovi N., Yoshida E.M. Review article: possible beneficial effects of coffee on liver disease and function. // Aliment. Pharmacol. Ther. — 2007. — Vol. 26, №1. — P. 1-8.
  • 4. Hamer M. Coffee and health: explaining conflicting results in hypertension // Journal of Human Hypertension. — 2006. — Vol. 20. — 909-912.
  • 5. Higdon J. V., Frei B. Coffee and Health: A Review of Recent Human Research // Critical Reviews in Food Science and Nutrition. — 2006. — Vol. 46. — P. 101-123.
  • 6. Jee S. H., J. He, P. K. Whelton, Il Suh, M.J. Klag The Effect of Chronic Coffee Drinking on Blood Pressure : A Meta-Analysis of Controlled Clinical Trials // Hypertension. — 1999. — Vol. 33. — P. 647-652.
  • 7. Kaltenbach T., Crockett S., Gerson L. B. Are Lifestyle Measures Effective in Patients With Gastroesophageal Reflux Disease? An Evidence-Based Approach // Arch. Intern. Med. — 2006. — Vol. 166. — P. 965-971.
  • 8. Kato I., Nomura A. M. Y., Stemmermann G. N., Chyou P-H. A Prospective Study of Gastric and Duodenal Ulcer and Its Relation to Smoking, Alcohol, and Diet // Am. J. Epidemiol. — 1992. — Vol. 135. — P. 521-30.
  • 9. Klag et al. M. J. Coffee Intake and Risk of Hypertension The Johns Hopkins Precursors Study // Arch. Intern. Med. — 2002. — Vol. 162. — P. 657-662.
  • 10. Lopez-Garcia E., van Dam R.M., Li T. Y., et al. The Relationship of Coffee Consumption with Mortality // Ann. Intern. Med. — 2008. — Vol. 148. — P. 904-914.
  • 11. Rosenstock S., Jörgensen T., Bonnevie O., Andersen L. Risk factors for peptic ulcer disease: a population based prospective cohort study comprising 2416 Danish adults // Gut. — 2003. — Vol. 52. — P. 186-193.
  • 12. U.S. Department of Agriculture and Agricultural Research Service. 2004. USDA Nutrient Database for Standard Reference, Release 17. http:// www.nal.usda.gov/ fnic/ foodcomp.
  • 13. Uiterwaal C. et al. Coffee intake and incidence of hypertension // Am. J. Clin. Nutr. — 2007. — Vol. 85. — P. 718-23.
  • 14. van Dam R.M. Coffee Consumption and Coronary Heart Disease: Paradoxical Effects on Biological Risk Factors versus Disease Incidence // Clinical Chemistry. — 2008. — Vol. 54.— №9. — P. 1418-1420.
  • * У джерелах із США вказують об’єм відповідно до традицій пити каву в цій країні — велике горня порівняно “слабкої” кави.

* Виявлено статистично значущий зворотний зв’язок вживання кави і порушення толерантності до глюкози.